Релігія Давньої Греції

Складна і доволі розвинена давньогрецька міфологія — основа релігійних уявлень і культів формувалася протягом довгого періоду міграцій на основі власних індоєвропейських принципів світосприй­няття, запозичень у сусідніх, частково асимільованих еллінами наро­дів, власного культурно-історичного розвитку, зокрема й авторських рефлексій (наприклад, «Теогонія» Гесіода, VI ст. до н. е., або «Біб­ліотека» Аполлодора, І ст. до н. е.). В основі вірувань до гомерівських греків лежав культ Землі.

Головною силою, яка править світом, якій підвладні не лише люди, а й боги, греки вважали Рок (вищу Долю, Фатум). Його відо­браженням у нашому світі була нитка долі, яку пряли й перерізали в слушну хвилину три сліпі богині-Мойри. До речі, одна з перших гер­метичних, тобто тих, що володіють знанням Гермеса Трисмегіста (Тричі Великого), сект, як і піфагорійці, носила каблучки із зобра­женням мойр.

Античний політеїзм був певно упорядкованим. На вершині релі­гійної ієрархії стояли 12 богів-Олімпійців (тобто тих, що перебували на горі Олімп) на чолі із Зевсом — царем богів. Він, як і всі античні боги, був безсмертним, але не всемогутнім. Його парафією були За­кон, Ритм, Справедливість і покарання за їхнє недотримання. Саме так і постає Космос, тобто впорядкований, ритмізований світ. Не ди­вно, що, оскільки час від часу такого порядку не можна було досягти в житті, на передній план в культовій практиці виходили інші боги (наприклад, в пізню античність, навіть Пан — бог дикої природи).

Важливу роль в повсякденній практиці відігравали боги-покровителі різних ремесел, сфер життя (Афіна, Афродіта, Арес, Гермес, Гефест, Посейдон, Деметра та інші). Самі боги в античній уяві по­ставали антропоморфними не лише зовні, а й за своїми звичками, характером, манерою сваритися на Олімпі або через війни й мори серед людей зводити між собою рахунки. Таких «людських» богів задобрювали жертвами, приношеннями в їхні храми. Самі храми не були місцем відправ, а помешканням бога. Відправи ж здійснювали­ся в священних місцях, так званих «теменосах», які могли бути як священними гаями, джерелами, так і просто певними територіями у храмовій зоні акрополів еллінських міст.

Крім важливих полісних культів з жертвоприношеннями від всієї общини богам-покровителям всю античну історію існувала практика домашнього поклоніння божествам роду, дому, природнім силам і сти­хіям у вигляді дріад, німф, сатирів тощо. Такий культ відправляли стар­ші чоловік або жінка в родині.