Релігійна система стародавнього Єгипту

Наскільки численним був пантеон давнього Єгипта, говорить уривок з міжнародного договору Рамзеса II з хеттами, де поіменовано тисячу богів і богинь Єгипту. Але як на небі на чолі всіх стоїть один бог (Ра-Амон, Пта, Хаті чи інший), так і на землі лише фараон може вирізнити, до кого з богів звертатися з вимогами процвітання і родючості. А складну роботу по ієрархічному впорядкуванню пан­теона беруть на себе професійно організовані в храмові касти жерці.

Єгиптяни уявляли своїх богів могутніми й грізними. Боги ство­рили людей лише з однією метою, аби ті слугували богам. Якщо лю­ди про це забували, на них очікувала сувора кара: посуха, потопи, мори, напади сарани тощо. Від волі богів залежала і суспільна й ін­дивідуальна доля людей. Тому задля забезпечення благовоління бо­гів належало їм ревно слугувати, піклуватися про їхнє достойне утримання. Так сформувалася розвинена культова система: будува­лися храми, створювалися статуї богів, утримувалася велика кіль­кість жертовних тварин тощо. Всі ці культові дії були прерогативою касти жерців, наділених значною силою й впливом перш за все тому, що вони здійснювали всі необхідні для життєдіяльності держави і її окремих членів обряди. Вважалося, що без цих обрядів земля втра­тить родючість, військо не одержить перемоги, жоден померлий не потрапить у загробне царство Осириса. Саме Осириса, як бога, що помирає й воскресає, в царині якого, локалізованій у північній півку­лі неба поруч із зіркою Сотіс і Полярною зіркою, померлі отримува­ли блаженство. На відміну від цього царство Сета у західних землях, в пустелі Сахара, вважалося місцем вічного покарання.

Жерці виконували до того ж і низку державних функцій по веден­ню господарства, проводили астрономічні спостереження, писали зако­ни, керували будівництвом культових споруд тощо. Взагалі Знання, правда, досить утаємничені, були сакралізовані в Єгипті. Невипадково грецька назва держави «Чорної Землі» — Хемі «Єгипет» перекладаєть­ся як «таємниця», «загадка», а від самоназви походило грецьке слово «хімія» в значенні магічна, чародійська наука. Саме видатні жерці, такі як Імхотеп, не лише були винахідниками нових типів споруд (як пірамі­да), а й методів лікування, косметики, побутових зручностей тощо.

Значне місце в релігійній системі Єгипту посідав заупокійний культ. Він базувався на уявленнях єгиптян про структуру життя, яка складається з фізичного тіла будь якої істоти або об'єкту тварного сві­ту, духовного двійника та душевного субстратів, до яких включалася й його назва-ім'я (ка, ба, ах). Тільки спільне існування цих складових може дарувати безсмертя. І якщо ка, ба й ах забезпечували блажен­ство у царстві Осириса, то збереження нетлінним фізичного тіла дава­ло надію на воскресіння у плоті по другому пришесті у світ в якості верховного бога Осириса. Ця ідея не лише поклала початок традиції бальзамування та складному й дуже пишному обрядові поховання, а Ще через коптське раннє християнство прийшла в християнську дог­матику в ідеї Тисячолітнього Царства — Міленіуму.

Зороастризм — релігія давніх іранців — генетичне пов'язаний з індоєвропейськими релігійними системами. Складний релігійно-культовий зміст зороастризму і його передтечій зафіксовано було у корпусі священних текстів Авести, що була споріднена «арійським» Ведам. Зороастризм Авести — це вчення пророка Зороастра (Заратуштри), історичної особи початку І тис. до н. е., харизматичного лідера давніх іранців.

Ця система мала на меті філософське усвідомлення світу, розу­міння сутності пануючих в нім зв'язків та відношень, виявлення то­го головного, що твориться навколо людини. Центральне місце в си­стемі займала етика, а основані на ній принципи були головними життєвими критеріями соціуму і окремої людини.

Сутність вчення зводиться до того, що все сутнє поділяється на два полярно протилежні табори — світ добра та світ зла, сила світла та царини пітьми. Світ світла, добра і справедливості в цій дуалістичній системі втілює Агура-Мазда (грецькою - Ормузд), світ темряви й зла - Ангра-Майнью (Ариман). Між світлим та темним началами точиться запекла боротьба не на життя, а на смерть. Агура-Мазді допомагають у цій боротьбі духи чистоти й добра. Ангра-Майнью — сили зла. Духи добра — сила творча, ду­хи зла — руйнівна.

Концепція гріха, як морального падіння людини, гріха індиві­дуального, як й індивідуальної його спокути чи не вперше з'явля­ється саме у зороастризмі. Саме в зороастризмі посмертна доля лю­дини залежить від напрацьованого за життя добра або зла (ідея карми). Безсмертю тіла не надавалося великого значення. Головним же для духовного спасіння було слідування вірі, дія на стороні добра, битва із злом, оскільки навіть пасивна позиція була на руку армії Арина. А хто не в раю, той в пеклі. Це, безперечно, справило вплив на християнство.

Іншим елементом, який вплинув на християнство, було есхато­логічне (пророче й звернене в майбутнє) вчення про кінець світу, «страшний суд», а також про пришестя месії, певного втілення Заратуштри, який врятує людство і тим нарешті виграє битву добра проти зла.