А К У Ш Е Р С Т В О 15 страница

На відміну від положень ст. 172 і 173 чинного КПК, в яких передбачено підстави, порядок і особливості такої слідчої дії як очна ставка, у новому КПК України, законодавець взагалі не встановлює таку слідчу дію, як очна ставка, і лише у ч. 9 ст. 224 КПК України, яка визначає загальні правила проведення допиту, вводить новелу, що визначається: слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну, і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі – за давання завідомо неправдивих показань [2, с. 313]. З положень вказаної норми вбачається, що законодавець вводить слідчу дію, яка трактується у чинному КПК України, як «очна ставка». По суті вказана новела такої слідчої дії тотожна тієї, що вже є у чинному КПК. Тобто фактично така слідча дія у чинному КПК, 1960 р., як очна ставка збереглася у новому КПК, але трансформувалася у допит двох або більше осіб, правила проведення якої майже збереглися, лише в останньому варіанті доповнилося положення про те, що слідчий має право провести одночасний допит не лише двох, а й більше осіб. При цьому виникає питання, яким же чином все це має бути організовано, зокрема, якщо одночасно буде допитуватися чотири чи п’ять осіб. Наприклад, при допиті свідків, може виникати конфліктна ситуація, напружена обстановка, при обґрунтуванні суперечливої позиції сторін, кожна з яких прагне за всяку ціну довести свою правоту, і наполягає на своїх показаннях, а тому будуть складнощі при проведенні даної слідчої дії. Крім того, новелою цієї слідчої дії є положення ч. 9 ст. 224 КПК України: у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним [2, с. 314]. Відповідно до положень Цивільного Кодексу України, малолітньою є особа, вік якої становить до 12 років, а неповнолітня – від 12 до 18 років. На нашу думку, положення ч. 9 ст. 224 нового КПК України є недосконалим, оскільки, іноді, для повноти доказової бази та доведення вини підозрюваної чи обвинуваченої особи не вистачає зібраних по справі фактичних даних, які б підтвердили його вину. Крім цього, у слідчого бути інформація, що саме дана особа вчинила тяжкий чи особливо тяжкий злочин, де єдиним свідком, наприклад, є неповнолітня особа, сімнадцятирічного віку, яка згідно загальноприйнятих вимог психологів, кримінологів та інших науковців, в переважній більшості випадків, є цілком сформованою особистістю, яка повністю усвідомлює свої дії, здатна ними керувати, а відповідно й нести відповідальність. Підтвердженням цьому є положення ст. 22 КК України, де зазначено, що загальний вік кримінальної відповідальності становить 16 років, а знижений вік даного виду відповідальності за окремі види злочинів становить 14 років.

Таким чином, в порівнянні з чинним КПК 1960 року, у новому КПК вирішено чимало прогалин, неточностей та суперечливих моментів при проведенні допиту свідка, однак ст. 224 нового КПК України підлягає доповненню й уточненню. Втім підняті питання вимагають додаткового дослідження і ґрунтовного наукового вивчення.

[1] Протипожежний режим – комплекс установлених норм поведінки людей, правил виконання робіт і експлуатації об’єкта (виробів), спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки: (п. 68 ДСТУ 2272–93).

[2] Небезпечний фактор пожежі – фактор пожежі дія, якого призводить до травм, отруєнь або загибелі людей, а також до матеріальної шкоди (полум’я, дим, висока температур, тощо – В. К.) (п. 20 ДСТУ 2272–93).

^[3]Більше того, у будь-якому разі законодавець забороняє визнання допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження (ч. 7 ст. 97).

^[4]Офіційний вісник України. 1998 р., № 13, / № 32 від 23.08.2006 /, стор. 270

^[5]Офіційний вісник України від 07.11.2011 ‒ 2011 р., № 84, стор. 117, стаття 3089, код акту 58822/2011.

^[6]Редакція Карного кодексу України міститься у Проекті Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інституту кримінальних проступків».

^[7]Говорячи про категорію «стандарти доведеності», ми поділяємо думку К. Б. Калиновського [1, с. 247], а також В. П. Гмирка[2, с. 240], котрі класифікують їх на (1) доведено з достовірністю та (2) доведено з вірогідністю. Тут доречно зауважити, що рання редакція ухваленого КПК містила ст. 87, в якій наголошувалося на наявності аж чотирьох стандартів доведеності: (1) розумна підозра; (2) переконання за більшою вірогідністю; (3) вагоме переконання; (4) переконання поза розумним сумнівом. При цьому перші три були різновидами стандарту «з вірогідністю». Хоча сучасна редакція ухваленого 13 квітня 2012 року КПК не має аналогічної норми, але фактично стандарти доведеності нікуди з кодексу не поділися.

^[8]За матеріалами офіційного веб-сайту Верховного Суду України (http://www.scourt.gov.ua).

^[9]Питанню розповсюдженості необґрунтованих рішень про відмову в порушенні кримінальної справи присвячено багато робіт, серед яких доречно виділити труди академіка В. С. Зеленецького [5, с. 13–14; 6, с. 13–15].

А К У Ш Е Р С Т В О