Ларингеальна маска

У цілому, використання ЛМ все ще перебуває на ранніх стадіях свого розвитку. ЛМ дозволяє забезпечити хороший рівень безпеки пацієнта і володіє великими перспективами подальшого удосконалення. Необхідно відзначити, що вона не тільки підвищує комфортність роботи анестезіолога, але і більш зручна для пацієнта, ніж ЕТ. При утрудненнях із забезпеченням прохідності дихальних шляхів правильне застосування ЛМ створює всі передумови для вирішення цієї проблеми, однак у подібних ситуаціях ЛМ не повинна використовуватися недосвідченим анестезіологом в якості останньої спроби відчаю. Не слід застосовувати методи установки ЛМ при частоті невдач при першій спробі більше 5%. Виробники ЛМ і її споживачі повинні разом розробити відповідні стандарти та навчальні програми з експлуатації ЛМ. Застосування ЛМ , незважаючи на цілий ряд його переваг і майбутніх перспектив, ні в якому разі не повинно зменшувати пильності анестезіолога під час операції.

Методика введення ларингеальної маски:

Правильно і коректно встановлена ларингеальна маска забезпечує достатню герметизацію дихальних шляхів і вільне дихання. Досвідчений лікар успішно встановлює ларингеальну маску не менше ніж в 98 % випадків, використовуючи для цього не більше 3 спроб.

Розмір ларингеальної маски повинен відповідати анатом-фізіологічним особливостям пацієнта, для чого необхідна наявність для кожного пацієнта, принаймні, 3 розмірів маски.

Голову пацієнта розгинає в атланто-потиличному зчленуванні і легко згинають шию вперед, для чого використовують плоску подушку висотою 7-10 см. З обтуратора маски видаляють повітря і надають йому плоску форму з відвернутим назад переднім краєм. Тильну поверхню маски і обтуратор змащують нейтральним гелем; не використовують гель, що містить лідокаїн або інші місцеві анестетики. Проводять преоксігенацію. Проводять індукцію в наркоз і досягають адекватної стадії наркозу. Для індукції ідеальним є застосування пропофолу (2-3 мг/кг) в поєднанні з фентанілом або кетаміном. Альтернативним методом індукції є введення мідазоламу 2-5 мг за 3 хв перед введенням тіопентал - натрію (3-6 мг/кг). У пацієнтів з м'язовим типом конституції іноді застосовують міорелаксанти. Розслаблення жувальної мускулатури є хорошим індикатором перед спробою введення ларингеальної маски.

Недостатня підготовка ларингеальної маски може призвести до її неправильної позиції навіть при точному дотриманні методики установки.

Ларингеальна маска зі спавшою манжетою повинна мати правильну форму і складатися так, щоб її кінчик залишався гладким і був трохи зігнутий у напрямку, протилежному увігнутій стороні. Поверхні манжети маски ретельно притискають один до одного з обох сторін; це допомагає надати масці необхідний ступінь ригідності і полегшує її установку.

Методика введення ларингеальної маски повинна відповідати нормальному акту ковтання, тобто процес введення маски аналогічний механізму проштовхування мовою харчової грудки. Вказівний палець анестезіолога служить точкою опори для просування ларингеальної маски в правильну позицію.

Проблеми під час установки ларингеальної маски пов'язані, головним чином, з недостатньою підготовкою лікаря, що виконує маніпуляцію, а також з неадекватною глибиною анестезії.

Певні труднощі можуть виникнути при введенні ларингеальної маски за язик. Існує кілька варіантів стандартної методики, за допомогою яких долають цю проблему, наприклад, вводять маску з частково роздутою манжетою. Альтернативно, ларингеальну маску просувають злегка убік або вводять після зміни положення голови.

Модифікація стандартної методики введення ларингеальної маски. Після досягнення глибокої анестезії маску вставляють в рот пацієнта, лівий вказівний палець розміщують на верхній поверхні маски - між маскою і твердим небом. Просувають маску до контакту з задньою стінкою глотки. Ковзаючими рухами правої руки просувають маску. Вказівний палець лівої руки, піднятий вперед, полегшує просування маски і попереджає можливість вигину і завороту кінчика маски. Маску просувають до появи характерного відчуття опору при вклинюванні кінчика маски в верхній стравохідний сфінктер, після чого роздмухують манжету.

Цей варіант стандартної методики введення ларингеальної маски дозволяє правильно її встановлювати з першої спроби в 95% випадків. На думку автора, у нової модифікації оригінальної методики є певні переваги, і вона особливо показана при використанні маски у дітей, коли введення ларингеальної маски утруднено через збільшених мигдаликів і невеликого розміру голосової щілини .