Gt; РильськийМаксим Вечірні розмови// Рильський Максим. Зібраннятворів: У 20 т.— К. 19X8. Т. 18. -С. 420. 7 страница

Книжка Ф. Сіберта, Т. Петерсона і У. Шрамма "Чотири теорії преси" стала важливим здобутком теоретичного журналістикознавства, не лише узагальнила наявний досвід історичного розвитку масово-інформаційної діяльності, але й показала перспективу руху до її більш досконалого типу¹¹⁸⁰.

Широкого поширення в сучасному західному світі набула теорія масових комунікацій, як популярна філософська концепція, що поклика­на поясніпи сучасні інформаційні процеси в суспільстві. Масова ко­мунікація — це процес поширення інформації (в тому числі знань, духов­них цінностей, моральних і правових норм і т.п.) за допомогою технічних засобів (преса, радіо, кінематограф, телебачення) на численно великі, ро­зосереджені аудиторії. Теорія масових комунікацій як наукова проблема виникла в XX столітті з поширенням електронної журналістики.

Сучасні філософські концепції розвитку суспільства в нових ко­мунікативних умовах, породжених бурхливим розвитком електронних

¹¹⁸⁰ Концепція Ф. Сіберта. Т. Петерсона і У. Шрамма викладена за кн.: Совре-менньїе буржуазньїе теории журналистики /Сб. ст. подред.Л; Н. Засурского. — М.: Изд-во Москов. ун-та, 1967. — С. З — 32; Буржуазньїе теории журналисти-ки (Критический анализ). — М.: Мьісль, 1980. — С. 9 — 25, де розміщено одну й ту ж статтю Я. М. Засурського. Крім цих джерел, використана кн.: Москален­ко А. 3. Теорія журналістики. — К.. 1998. — С. 84-86.

засобів масової інформації, так чи інакше беруть свій родовід від теорії масових комунікацій Г. М. Маклюена, знання основних положень якої є важливим елемеїггом в освіті сучасного журналіста, тим паче, що в ра­дянській науці його вчення замовчувштося або кривотлумачилося.

Гербетр Маршал Маклюен (1911-1980) — видатний канадській! філософ, публіцист. Він працював професором філософії в Торонтсько-му університеті. Всесвітню популярність принесла йому книга "До ро­зуміння засобів масової комунікації: продовження людини"¹¹⁸¹,яка вийшла в 1964 році і відразу стала бестселером. Самого автора у відгу­ках на книгу називали "пророком електронної ери", "великим мислите­лем". Ім'я його поставили на Заході в один ряд з іменами М.Коперни-ка, Ч.Дарвіна, З.Фройда, тобто тих науковців, чиї концепції справили враження перевороту в певних галузях знань.

Теорія масових комунікацій Г. М. Маклюена складається з таких головних розділів:

1) розгляду типів поширення інформації як рушійних сил історії;

2) аншіізу процесів "технологічного розширення свідомості" за
допомогою електронних ОМІ;

3) вивчення телебачення як нового типу відеожурналізму, що
відкриває нову епоху майбутніх систем ЗМК.

1. Згідно з поглядами Г.М. Маклюена, рушійними та визначаль­ними силами в історії людства є різного роду й типу засоби масової ко­мунікації. Не народні маси, не конфлікт продуктивних сил і виробничих відносин, не класова боротьба, як твердить теорія марксизму, а спосо­би функціонування інформації в суспільстві визначають характер і сутність тієї чи іншої епохи. Засоби масової комунікації завдяки своїй суспільній унікальності й чисто технічній сутності визначають процеси взаємодії особистості й суспільства, виробляють стереотипи людської поведінки й реакції на довкілля.

Розвиток і зміни в техніці й технології засобів масової комунікації спричинює два грандіозні наслідки:

1) зміну суспільних епох, які відзначаються сталістю, стабіль­
ністю саме завдяки пануючому в них способу поширення інформації;

2) еволюцію світоглядних систем людства, формування масової
та індивідушгьної свідомості й самосвідомості.

Іншими словами, засоби масової комунікаціївизначають усю стру­ктуру суспільства, формують економічні відносини, стосунки між різними верствами населення, забезпечують функціонування ідеологічних доктрин,

¹¹⁸¹ McLuhan M. Understanding Media: The Extendions of Man. —New York. 1964. 232

консолідують націю в державу. їхній вплив універсальний і має вагомі наслідки в різноманітних інших сферах приватного та публічного життя.

Г.М. Маклюен не оригінальнийу виділенні історичних епох суспільства, їх він нараховує чотири, але виділяє їх на основі домінант, властивих його ціннісній концепції, вважаючи, що сутність суспільної самототожності визначається панівним у ту чи іншу епоху засобом ма­сової комунікації.

Так, системі усної комунікації, дописемної культури відповідає первісне родинно-общинне суспільство. Усний спосіб поширення обме­жує невеликими територіями і соціальними групами функціонування певної інформації. Унаслідок цього одиницею людської спільноти вис­тупає окреме плем'я. Засоби виробництва украй примітивні, новинки, технічні й технологічні знахідки внаслідок локального поширення інформації не стають здобутком широкого загалу, що й обумовлює вкрай низький рівень виробництва й продуктивності праці.

Поява писемності, тобто способу фіксувати інформацію в знаках і текстах, що призвело до можливості, по-перше, передавати її на великі відстані, а по-друге, зберігати її для майбутніх поколінь, спричинює пе­рехід суспільства в нову якість — народжується рабовласницька ера. Новий тип комунікації призводить до появи держав, поширення здобу­вають технічні новинки, вдосконалюються засоби виробництва, з'явля­ються люди розумової праці, поліпшується зброя, що призводить до ви­никнення перших імперій.

Вищий рівень організації суспільства й нова історична епоха по­чинається з винайденням книгодрукування. Книжка дозволяє накопи­чувати й зберігати тривалий час фундаментальну інформацію. Зростає й далі продуктивність праці, збільшується кількість освіченості, інтелігенції, розширюються державні утворення, новий тип комунікації консолідує більші людські спільноти. Настає епоха феодалізму. В епоху народження капіталізму народжуються перші газети, виникає жур­налістика, яка ознаменувала стрибок людства в сфері поширення інформації, відкрилася можливість для спецішіізації великої групи лю­дей для збирання, обробки й поширення інформації. З розряду стихійного явища вона перетворилася на інституційний.

І, нарешті, дальший розвиток суспільства призводить до появи електронних ЗМК. Людство консолідується в одну спільноту, інтен­сивність нарощування знань дозволяє говорити про науково -технічну ре­волюцію, інформація поширюється практично миттєво, проблемою є не отримання, а аналіз і узагальнення її. За Г.М. Маклюеном, починається ера "інформаційного комунізму". Нагадаємо, що слово "комунізм" похо-

дать від латинського "communis", яке перекладаєтьсяяк "спільний".

Власне, епоха електронних ЗМК і цікавитьнайбільше Г.М. Мак-люена, роздуми над її сутністюстали головним чинником створенняіі усієї його концепції. Він переходить до розгляду її найважливіших ха­рактеристик, соціальних і психологічнихнаслідків електроннихко­мунікативних процесів.

2. Технічні винаходи виникають з практичноїпотреби людини підсилитиякийсь із своїх органів. Але, збільшуючи силуцього орган)', технічний пристрій призводить водночас до його атрофії від бездіяль­ності. Відбувається поступове відмирання, "ампутація"людського орга­ну. Таку ж дію справляють на людину й новітні технічні ЗМК. Але впливелектронних способів поширення інформації комплексний, синтетичвдй.

Сучасні ЗМК посилюють не окремі органи, а розширюють людські почуття й думки, тобто в цілому свідомість, екстериоризують усю центральну нервову систему. Це призводить до важливих перетво­рень в соціальному й психічному бутті людини. Настає ера "техно­логічного розширення свідомості".

На людину навалюється великий вантаж зовнішньої інформації, яку вона не в силі упорядкувати, "перетравити", зробити внутрішнім надбанням, її сприйняття, психіка, розум виявляються розбалансовани-ми внаслідок активного тиску на неї суперечливої, часто протилежно спрямованої інформації. Потік інформації з електронних ЗМК зростає настільки й стає дедалі агресивнішим, що людина втрачає здатність до вибірковості, до опору інформаційній навалі. Довкілля перетворюється для людини на світ абсурду. Вона остаточно заплутується в мережі інформаційних канатів, а нова інформація лише ускладнює і без того складний навколишній світ.

Наш час Г.М. Маклюен назвав "епохою увімкнутої свідомості". Людина весь час перебуває в полі експансивного тиску на неї ЗМК. Це спрощує для зацікавлених політичних сил процес маніпуляції суспільною свідомістю. Електронні ЗМК дозволяють нав'язати людській спільноті певні ідеологічні стереотипи, кліше, штампи сприй­няття дійсності й реакції на події. Вироблення таких евідомісних кліше й штампів Г.М. Маклюен назвав створенням "архетиггів свідомості". Створенням таких "архетипів" і займається маніпулятігвна пропаганда. Людина не в силі протистояти тиску на неї загальних, масових духовних стереотипів, що спричинює знищення її особистосгі.

Теорія масових комунікацій Г.М. Маклюена володіє величезною застерігаючою силою. На його думку, новітня комунікативна ситуація спричинює регрес людства. Алфавіт і друкарський верстат, тобто поява

писемностій книги, викликали процеси спеціалізації,виникнення роз­поділу між фізичною й розумовою працею, виробили лінійне часово-просторове бачення світу, що призвело до розгалуження й удосконален­ня логічного мислення. Електронні ЗМК призначені для інтенсифікації спілкуваннялюдей, посилення їхньої співучасті в подіях, збільшення ступеня включеності в історію. Електронні ЗМК повертають людство до рівня усної системи комунікації. За допомогою могутньої техніки створюється максимально широке поле (засадничо тотожне .чюдству) функціонування усної інформації. Особистість розчиняється в масовій свідомості. Це дозволяє Г.М. Маклюену твердити: "Якщо історія почи­нається з винайденням писемності, то вона закінчується з винайденням телебачення". Розгляд цього типу електронних ЗМК і складає наступ­ний розділ теорії Г. М. Маклюена.

3. Телебачення відкриває нову епоху в історії людства. Ця епоха буде базуватися на розвиткові нових електронних ЗМК, побудованих на засадах синтетичного впливу на людину, сполучення зорового обра­зу й мовлення. У цьому сутність "Нового журналізму", що започатко­вується зараз. Електронні ЗМК заперечують традиційну друковану журналістику, заміняють людині газету й журнал, а також і книгу. Саме телебачення стало найважливішим поштовхом для виникнення мас­культури, пересічних творів літератури, естради й відеомистецтва, що створюються із свідомою настановою на заповнення ефірного часу без особливих претензій на мистецьку цінність.

"Новий журналізм" — це відеожурналізм, адже на телеекрані мо­же бути відображене усе, будь-які картини й сфери дійсності. Теле-стилістика — це стилістика рекламного мислення, де головна мета -яскравість форми, привабливість зовнішньої картинки. Телестилісти-ка —це стихія імпровізованого усного мовлення, що не передбачає три­валого виношування думки, інтимного спілкування сам-на-сам, як у чи­тача з книгою. Телестилістика — це прихована, таємна маніпулятивна пропаганда.

Індивід намагається пристосуватися до нової інформаційної си­туації, але зустрічаєтьсяз істотними перешкодами. Він живе весь час з увімкнутою свідомістю,оскільки нескінченним є потік інформації з еле­ктронних ЗМК. Це перевантажує нервово-психічні структури людини, вона мусить відмовитися від фіксованої точки зору. В епоху миттєвої зміни новин, безперервного потоку інформації, щохвилинно діючої техніки ЗМК людина втрачає здатність до аншгітичної діяльності, уза­гальнюючої роботи мозку. Людина вимикається з навколишньої Дійсності, відокремлтосться від безпосереднього соціального довкілля і

переключається в світ екранної дійсності, вже не тотожнийреальному світові, а зітканий з вражень, пропонованих з екрана. Телебачення ни­щить індивідуально-орієнтоване сприйняття дійсності, дискурсивно*логічне мислення й соціальну активність людини, унаслідок чого вона втрачає здатність бути особистістю.

Уже зараз завдяки телебаченню зник простір, втратив акту.альність час, людство перемістилося назад в акустичнийпростір. Про­поновані з екрану цінності стають спільними для мільйонів глядачів, людство відтак наближається до єдиного соціуму, прямує до тотальної гармонії. Пропонована телебаченням модель свідомості поширюється безмежно на весь світ, породжує колективну, масову свідомість. Людст­ву залишився один крок до "всесвітнього села".

Висновок про рух земного соціуму до "всесвітнього або глобаль­ного села" здійснюється на підставі таких спостережень:

1) відновлює своє панування тип усної комунікації, підсилений,
однак, новітніми технічними досягненнями;

2) відеожурналізм спричинює негайне й безмежне поширення всіх
новин;

3) завдяки відеоряду найвідоміші політики, актори, письменники
стають всесвітньовідомими; усі всіх знають, як у селі;

4) створюється всесвітня масова культура, доступна мільйонам і
розрахована на їхній рівень сприйняття;

5) суспільство набуває характеру безособовості, у ньому відсутні
соціально активні суб'єкти;

6) місто як центр творення цивілізації й культури не скоро­
чується, але набуває виразних ознак села.

Паралізуючи свідомість, телебачення призводить до загальної духовної непритомності. Знеособленим суспільством легко управляти за допомогою маніпулятивної пропаганди. Особливо сильному маніпу-лятивному впливові піддаються малописьменні люди й діти. Амери­канський Національний інститут психічногоздоров'я провів дослід­ження впливу телебачення на глядачів і встановив такі основні ознаки цього впливу:

1) жорстокість і насильство на телеекранах провокує агресивний
вияв цих рис у поведінці дітей і підлітків;

2) паралізуючий вплив справляє на глядачів реклама, яка через
зовнішню привабливістьі барвистість, а також через багаторазові по­
вторювання врізається в пам'ять, витісняє менш свіжі враження і сприй­
маєтьсяяк взірець змістовної й формальної досконалості;

3) у дітей, що багато часу проводять перед телеекраном, атрофу-

іогі.ся розумові здібності,вони звикають до способу життяпасивних спостерігачів, мало чигають, не вміють аналізувати й викладати поба­чене іі прочитане ні усно, ні письмово, у них погана пам'ять, погано розвинуті навички усного мовлення.

Від знеособлення рятуються ті,хто виробив імунітет перед за­гальним утягуванням в телевидовище.Але все менше і менше людей знаходять у собі сили залишатися особистостями, розчиняються безслідао в колектовній свідомості.

Реальні наслідки досліджень науковців засвідчили обґрунто­ваність занепокоєння Г.М. Маклюенатим становищем в суспільстві, що виникло від запровадження електронних ЗМК.

У цілому ж теорія масових комунікацій Г.М. Маклюена містить у собі багато цікавих думок і спостережень. Вона смілива й нетрадиційна, викликана новітньою масово-інформаційноюситуацією в світі. Вона ви­разно інформаціііноцентрична. її автор прагне всі боки соціальної й приватної дійсності пояснити з погляду тих чи інших способів функціонування в суспільстві інформації. І тут очевидно не можливе її послідовне застосування до всіх випадків життя суспільства. Але праг­нення застерегти людство від небезпечних тенденцій, можливих при надмірному захопленні телебаченням і недооцінці друкованих способів існування інформації, визначають гуманістичну сутність цієї теорії.

А те, що не сам Г.М. Маклюен стурбований можливою дегра­дацією людства внаслідок нівелюючого впливу телебачення на гля­дачів, свідчить і написаний дещораніше роман Рея Бредбері "451 гра­дус за Фаренгейтом" (1953), який утверджує неперехідну цінність друко­ваного способу передачі інформації як такого, що має свої важливі пе­реваги у порівнянні з електронним. Радимо молодим журналістам по­знайомитися з цим твором.

І

СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА

ЖОВТА ПРЕСА — бульварно-сенсаційні друковані ОМІ,які під предметом журналістики розуміють події скандально-порнографічногоха­рактеру й розраховані на невибагливі смаки малоосвіченого,досить примітивного за своїм культурним рівнем, але чисельного кола читачів.

Ознаками жовтої преси є сенсаційні репортажі, скандальнакримінальна хроніка, безсоромне висвітлення таємниць приватного Ц інтимного життя відомих осіб, значна кількість ілюстративного ма­теріалу, переважно еротичного характеру. У погоні за сенсацією жовта преса не зупиняється перед неправдивими вигадками, наклепами, плітками, перекрученням фактів.

Виникнення явища пов'язане з винайденням коміксів — своєрідної "преси для неписьменних". їх почав малювати в 1895 році художник І'ічард Уотколт для нью-йоркської газети "The World", яка була власністю магна­та Джозефа Пулітцера. Зображали перші комікси пригоди "жовтого ма­люка", який кривлявся, гримасничав, смішив читача. Інший газетний маг­нат Рандольф Герст-старший перехопив продуктивну ідею і запросив ху­дожника за більшу платню до свого видання "New-Jork Jurnal"', куди й пе-ремандрував "жовтиймалюк".

Виник гучний скандап між: Пулітцером і Герстом, у процесі якого учасники дійшли до публічних образ на адресу один одного. Редактор видан­ня "New-Jork Press" Ервін Уордмен назвав обидві газети, що лаялися через малюка, "жовтою пресою". Так виник термін, що закріпився в жур­налістиці для позначення певного типу видань.

"Преса для неписьменних" — оповідання в картинках з безкінечними продовженнями — була призначена для розглядання, а не читання, містила мінімум слів і максимум усім зрозумілих малюнків. Р. Герст на такого роду виданнях збагатився, а його нащадки заволоділи тронам магнатів "жов­тої" журначістики.

Р. Герст навіть сформулював теоретичні засади "жовтої npec.it". "Читач цікавиться передусім подіями, які містять елементи його власної примітивної природи. Такими є:

1) Самозбереження;

2) кохання ірозмноження;

3) честолюбність.

Матеріали, що містять один з цих елементів, слід оцінювати як гарні. Якщо вони містять два з них, вони кращі, але якщо вони .містять усі три елементи, то це першокласний інформаційний матеріал ".

Далі Р. Герст роз яснив,як слід розуміти виділені ним чинники впли­вовості журначістики.

"Іічемент самозбереження міститься у всіх матеріалах, що повідо­мляють про вбивства, самогубства, нещасні випадки, драми, а також: про те, як зберегти здоров 'я, як правильно харчуватися і т. д.

До тем кохання і розмноження слід зараховувати: історії одружен­ня і заміжжя, сексуальні скандали, розлучення, любовний трикутник, ро­мантичні історії про те, як кохання спонукало здійснити що-небудь незви­чайне, драми ревнощів — коротше, усе цікаве у узаєминах статей.

Честолюбність же викликається таємничим у всіх цих історіях. Таємниче примушує замислитися про те, якою буде розв 'язка, до того ж: спонукає читача купувати й наступні номери газети, щоб пересвідчитися в правильності свого здогаду. Ми пишемо для всіх читачів. Ми відсуваємо всі повідомлення, які не містять жодного з перерахованих елементів. Ми нехтуємо або зовсім не помічаємо тих речей, які є лише важливими, але не цікавими"¹¹⁸².

У сучасній журналістиціпрактично всіх країн світу жовта преса за всієї своєї примітивності займає досить значне місце, виконуючи розва­жальну функцію. В Україні за радянських часів жовта преса не існувала з огляду на цензурні перешкоди, але сьогодні вона створена п досить швидко розгалужуєш ься.

Молодого журналіста слід застерегти: хоч робота в жовтій пресі дає кращі заробітки, але перешкоджає творчій самореалізації п може навіть знівечити й неабиякий талант.

І

^Ш2 Dovifat Emil Auswttchse der Sensationsberichterstattung............. Berlin. 1930. — S. 10.

ВИКЛАД ВІСІМНАДЦЯТИЙ