Промивка поливної мережі

Для попередження накопичення осаду в трубопроводах , зниження ви-трат крапельниць і емітерів та засмічення виконавчих органів засобів автома-тики необхідно здійснювати профілактичні і відновлювальні промивки.

Профілактичні промивки здійснюють: після кожного поливу при вмісті зважених речовин у воді більше 50 мг/л, через 3-4 поливи при вмісті завис-лих частинок менше 50 мг/л.

Для змиву осаду, що відклався на дні поливних трубопроводів, їх облад-нують спеціальними кінцевими клапанами-заглушками.

Відновлювальні промивки призначають для попередження біообростан-ня і розпушення ущільнених осадів у трубопроводах, крапельних водовипус-ках. Здійснюють їх на початку поливного періоду і після його закінчення сла-бким розчином сірчаної (H₂SO₄) або соляної (HCl) кислоти з рН – 2,5-3,5.

При появі фітопланктону у поливній воді застосовують розчин сірчанокислої міді з концентрацією міді 1-3 мг/л.

При відновлювальних промивках в процесі поливу розчини кислот і сір-чанокислої міді вводять в голову ділянкового трубопроводу за допомогою інжектора, або насоса-дозатора під напором, що перевищує напір води в тру-бопроводі. Після введення розчинів реагентів в мережу її необхідно промити поливною водою для змивання розпушеного осаду. Тривалість відновлюва-льних промивок – 0,5-1,0 год.

З метою попередження масового попадання фітопланктону в поливну мережу необхідно здійснювати регулярний біологічний контроль за якістю

води в регулюючих басейнах. При вмісті водоростей у воді більше 10 млн. кл/л необхідно здійснювати обробку води розчином сірчанокислої міді.

Розрахунок кількості мідного купоросу (CuSO₄⋅5H₂O), необхідного для обробки водойм, здійснюють за формулою

де C – необхідна концентрація міді у відібраній воді, г/м³; V – заданий об’єм води, що підлягає обробці, м³; 3,929 – константа.

Обробіток води мідним купоросом здійснюють концентрацією за чис-тою міддю для: водойм і водостоків комплексного призначення – більше 0,1

г/м³; вододжерел технічного призначення – 0,3-0,7 г/м³; регулюючих басейнів

– 1-5 г/м³.

Тривалість обробітку не менше 5 годин. Обробіток здійснюють при штилі і температурі води не нижче +17 °С, в період доби з 8 до 12 годин.

Підкислення води дає можливість уникнути закупорювання водовипус-ків солями кальцію. Найефективнішою для цього є азотна кислота, концент-рація якої в поливній воді не має перевищувати 0,5%, тобто на один кубіч-ний метр поливної води потрібно 5 літрів чистої кислоти. Тривалість проми-вання – 30 хвилин . Скільки ж часу необхідно для промивання чистою водою. Частота – 1 раз на місяць і обов'язково наприкінці зрошувального сезону.

Хлорування води як засіб уникнення закупорювання крапельниць водо-ростями й органічними речовинами краще проводити рідкою хлоркою з кон-центрацією в ній хлору 12,5%. Для отримання необхідної концентрації на один кубометр поливної води витрачається 400 г рідкої хлорки. Частота і тривалість промивання такі ж, як і при підкисленні води.

Найкраще підкислення і хлорування води проводити одночасно.

Для захисту поливних трубопроводів від ґрунтових шкідників викорис-товують також агротехнічний і хімічний методи боротьби. Агротехнічний метод – це створення несприятливих умов для розвитку та розмноження шкі-дників, тобто правильна організація сівозміни . На чисельність ґрунтових шкідників суттєво впливають і меліоративні та агрохімічні заходи. Так, на-приклад вапнування кислих ґрунтів створює несприятливі умови для розвит-ку багатьох шкідників. Істотно погіршує умови розвитку личинок оранка на зяб.

Хімічний метод боротьби – це обробіток ґрунту, рослин і накопичення шкідників хімічними препаратами. Вносять їх разом із поливною водою. На практиці найефективнішим є застосування Базудіну дозою 1,2 – 1,8 л/га, БІ-58 дозою 2 л/га. Ефективним є також використання протруєних приманок – зерна пшениці, ячменю тощо.

Експлуатаційний персонал, який виконує операції з відновлювальних промивок, повинен пройти інструктаж з техніки безпеки при роботах, пов’язаних із застосуванням хімічних реагентів.

Приготування розчинів реагентів потрібної концентрації здійснюють на головному вузлі системи краплинного зрошення (в районі водозабору і насо-сної станції), а їх введення в мережу здійснюють за допомогою пересувних

цистерн з внутрішнім (антикорозійним покриттям) і насосів-дозаторів, змон-тованих на шасі автомобіля. Для цих потреб можна використовувати устано-вки для внесення в зрошувальну мережу рідких розчинних добрив, гідропі-дживлювачі та аналогічні технічні засоби для фертигації.

20. Оперативне планування поливів

В розділі 4 розглянутий метод розрахунку режиму зрошення призначе-ний для визначення проектного режиму, тобто режиму який дає можливість визначити потрібні параметри зрошувальної мережі. При експлуатації мо-жуть виникнути зовсім інші ситуації пов’язані зі зміною погодних умов. То-му виникає необхідність в корегуванні цього режиму. Для встановлення не-обхідності забезпечення рослин водою існують різні методи.

Термостатно-ваговий метод.Розрахунок ґрунтується на різниці міжзапасами вологи при найменшій вологоємкості і фактичним її вмістом в ко-

де β_Ф – фактична вологість ґрунту перед поливом, % від маси абсолютно

сухого ґрунту ; інші позначення ті ж самі, що і в формулах (4.10) і (4.15). Поливну норму за цим методом можна знайти в будь-який період веге-

тації. Але не завжди відзразу необхідно проводити полив. Якщо отримана поливна норма більша, або близька до поливної норми розрахованої за фор-мулою (4.15), то полив необхідний, а якщо ж поливна норма менше, то поли-вати ще рано. В залежності від того на скільки фактична поливна норма ме-нша від розрахункової залежить і тривалість передполивного періоду.

Метод обліку випаровування вологи.Це стандартний метод,прийня-

тий FAO – міжнародною сільськогосподарською організацією. Даний метод визначення поливного режиму відзначається великою точністю, але вимагає влаштування метеорологічного поста в господарстві і щоденного обліку.

Для визначення добового випаровування на метеопостах установлюють спеціальний прилад – евапориметр, який показує потенціальне випаровуван-

ня ( Е_в) з одиниці площі у мм/день, чи л/день. Для перерахунку на фактичне випаровування рослин з одиниці площі вводять коефіцієнт перерахування – К _росл.,величина якого враховує випаровування росли по періодах їх росту,тобто з урахуванням ступеня наявності листя у рослин (табл. 5.1).