Методологія і методи досліджень

Методологія ( від грецьк. metnodos – шлях дослідження, теорія і logos – вчення, пропозиція, поняття, думка, міркування, основа), вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності. Методологія ландшафтних меліорацій – вчення про принципи, побудову, форми, методи і способи наукового пізнання ландшафту з метою його меліорації.

Методологія ландшафтно-меліоративних досліджень – сукупність прийомів досліджень, що розкривають внутрішню логіку процесу формування, розвитку і еволюції ландшафту, основні принципи і методи вивчення його складових елементів і характеристик, послідовність та першочерговість етапів розробки меліоративних заходів, оцінки їх ефективності. Слід відрізняти методологію від методів і методики ландшафтно-меліоративних досліджень.

Метод – спосіб досягнення відповідної мети, вирішення конкретної задачі. Методика являє собою сукупність прийомів або операцій, що використовується в процесі ландшафтно-меліоративних досліджень при вирішенні проблем меліоративного режиму. При формуванні основних принципів теорії і методології ландшафтних меліорацій використовуються як дедуктивний так і індуктивний методи досліджень, метод системного аналізу, методи аналізу і синтезу, математичного моделювання та інші.

Дедуктивний – це метод дослідження, при якому часткові положення виводяться із загальних. Так на підставі загальних законів водного і сольового балансу території відповідного агроландшафту одержується інформація про зміну окремих складових меліоративного режиму, таких як рівень грунтових вод, дренажний стік, засоленість порід зони аерації та ін. Наприклад, знаючи закономірності і особливості формування грунтових вод в умовах водорозподільних зрошуваних масивів Південного Степу України, таких, як Інгулецький, Каховський, Південно-Бузький та ін., можливо визначати зміни показників меліоративного режиму в кожному з районів масиву, а також на окремій зрошувальній ділянці в межах відповідного масиву.

Індуктивний– це такий метод дослідження, при якому по окремим, частковим фактам встановлюються загальні принципи і закони.

Даний метод широко використовується в теоретичних ландшафтно-меліоративних дослідженнях. Так, наприклад, вивчаючи зміну мінералізації і хімічного складу дренажних і грунтових вод під впливом багаторічного зрошення в умовах агроландшафтів безстокової і слабодренованої території Кримського Присивашшя, сформульовані закономірності формування гідрохімічного режиму грунтових і дренажних вод всього зрошуваного масиву, які необхідні при визначенні оптимальних шляхів формування адаптивного меліоративного режиму агроландшафтів( Б.А. Тупіцин, В.В. Морозов, 1990) [45]

При визначенні пріоритетності дедуктивного або індуктивного методів дослідження, формуванні принципів і методів ландшафтних меліорацій доцільно звернути увагу методологічний підхід історичної науки, який сформував видатний російський вчений історик Сергій Михайлович Соловйов ( 1820-1879рр.): "... Не ділити, не дробити історію на окремі частини, періоди, але з¢єднувати їх, слідкувати за зв¢язком явищ, за безпосередньою спадкоємністю форм, не розділяти начал, а розглядати їх у взаємодії, намагатися пояснювати кожне явище з внутрішніх причин, перед тим, як виділити його із загального зв¢язку подій та підчинити зовнішньому впливу – ось зобов¢язання історика".

Ключову ідею цього наукового підходу можливо використати в методології ландшафтно-меліоративних досліджень: при вивченні ландшафту, його змін, розвитку, еволюції під впливом антропогенної діяльності, при вивченні проблем меліоративного режиму зрошуваних ґрунтів та обґрунтуванні раціональних шляхів їх вирішення. В цьому контексті треба знати особливості кожного ландшафту, в умовах якого здійснюються природокористування і меліоративні заходи, знати умови і фактори його формування ландшафту, історію його попереднього розвитку і не ділити, не дробити її на окремі частини і періоди, але ж припускаючи при цьому, що протягом вивчаємого часу можуть бути визначені періоди, які обумовлюються відповідними економічними або технічними умовами, які суттєво відрізняються. Наприклад: періоди зміни рівня технічної вдосконаленностіі зрошувальних систем на півдні України, або період економічного і земельного реформування який визначив відповідні зміни умов формування меліоративного режиму відповідних агроландшафтів.

Але в цілому зміни в самому ландшафті і його структурі завжди будуть поступовими і характеризуватися спадкоємністю. Це ствердження є одним із принципів ландшафтно-меліоративних досліджень.

Задачами спостережень за зміною окремих елементів або характеристик ландшафту є визначення їх значень, особливостей динаміки змін і тенденцій розвитку. Дослідження повинні бути спрямовані на слідкування за зв¢язком вивчаємих явищ, визначення і техніко-економічне обґрунтування шляхів покращення як окремих складових меліоративного режиму ґрунтів і агроландшафту в цілому.

В теоретичних ландшафтно-меліоративних дослідженнях використовуються як індукція, так і дедукція. Обгрунтовуючи гіпотезу наукового дослідження, встановлюється її відповідність загальним законам розвитку ландшафту. І в той же час гіпотеза формулюється на підставі часткових фактів спостережень за елементами, що складають структуру ландшафту.

Важливу роль в ландшафтно-меліоративних дослідженнях відіграють методи аналізу і синтезу[32].

Аналіз- це метод наукового дослідження, при якому явище розчлінюється на складові частини.

Синтез – це метод, який полягає в дослідженні об¢єкта або явища в цілому, на основі об¢єднання зв¢язаних один з одним елементів ландшафту в єдине ціле.

Так, виділяючі при дослідженні зрошуваного ландшафту складові його елементи: ґрунти, ґрунтоутворюючі породи, грунтові води тощо, використовують метод аналізу. Вивчаючи зрошуваний ландшафт як природно-технічну систему, що складається з ряду елементів, використовують метод синтезу. Метод синтезу дозволяє узагальнювати поняття, закони, теорії. Методи аналізу і синтезу взаємозв¢язані, обидва вони застосовуються в ландшафтно-меліоратвних дослідженнях.