Облік асигнувань і видатків бюджету

Документооборот з фінансування видатків бюджету. При діючому в Україні з 1 липня 1993 р. методі фінансування з Державного і місцевих бюджетів — фінансування видатків у межах наявних фінансових ресурсів (залишків коштів на рахунку), основним первинним документом є платіжне доручення за формою 0410001, підготовлене власником рахунків (табл. 1), та документи, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товаротранспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо). Порядок оформлення і подання цих документів органам Державного казначейства регламентується вимогами щодо обліку зобов’язань, згідно з якими розпоряд­ник коштів бюджету, як споживач, повинен сплатити належну суму виконавцеві за умови реалізації цих зобов’язань.

Документи приймаються органами Державної казначейської служби України (Казначейства
України) від розпорядників бюджетних коштів:

· за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду — відповідно до зареєстрованих в органах Казначейства зобов’язань, згідно з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань, у межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;

· за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фонду) — відповідно до кошторисних призначень та у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків. Схема документообороту процесу фінансування видатків з Державного бюджету через органи Казначейства показана.

Фінансування розпорядників коштів з Державного бюджету здійснюється зарахуванням коштів на їх рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби для наступної оплати видатків.

Фінансування видатків із загального фонду Державного бюджету здійснюється через органи Казначейства за такими стадіями:

перша (головна) стадія — виділення, зарахування, розподіл і перерахування бюджетних асигнувань головними розпорядниками коштів розпорядникам коштів ІІ ступеня. Вона складається з першого етапу «Виділення і зарахування асигнувань» та другого етапу «Розподіл асигнувань і переказування коштів»;

друга стадія — зарахування, розподіл і переказування бюджет­них асигнувань розпорядниками коштів ІІ ступеня розпорядникам коштів ІІІ ступеня. Вона складається з двох етапів — третього етапу «Зарахування коштів» і четвертого етапу «Розподіл асигнувань і переказування коштів»;

третя стадія — зарахування, розподіл бюджетних асигнувань і переказування коштів розпорядниками коштів ІІІ ступеня підвідомчим установам та одержувачам коштів. Вона відбувається аналогічно другій стадії і складається з одного (п’ятого) етапу «Зарахування, розподіл асигнувань і переказування коштів»;

четверта стадія — безготівкова оплата рахунків розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів;

п’ята стадія — виплати готівкою розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів.

Фінансування видатків із Державного бюджету (здійснення асигнувань та оплата видатків) проводяться органами Казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, розпису асигнувань державного бюджету, розподілу показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподілу показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів за територіями, а також на підставі затверджених індивідуальних кошторисів доходів і видатків з планами асигнувань із загального фонду бюджету.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для прийняття розпорядниками та одержувачами коштів бюджету зобо­в’язань на здійснення видатків Державного бюджету України.

Органи Державної казначейської служби приймають від розпорядників та одержувачів коштів бюджету, які в них обслуговуються, реєстри зобов’язань і реєстри фінансових зобов’язань — у межах їх залишків, обліковують на відповідних бухгалтерських рахунках і ведуть картки обліку зобов’язань та фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів). З метою ефективного управління коштами Державного бюджету Казначейство України консолідує інформацію, одержану від своїх територіальних органів, щодо наявності неоплачених фінансових зобов’язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань розпорядникам коштів.

На підставі ресурсного балансу на відповідний період, бюджетних призначень та з урахуванням неоплачених фінансових зобо­в’язань складаються пропозиції про виділення асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі головних розпорядників коштів загальною сумою (табл. 2).

Затверджені пропозиції обліковуються Казначейством на рахунках позабалансового обліку в автоматизованому режимі. При внесенні змін до пропозицій складається довідка (табл. 3), облік цих змін здійснюється на відповідних рахунках позабалансового обліку.

На підставі затверджених пропозицій Державна казначейська служба України готує в автоматизованому режимі, використовуючи довідники відкритих зведених особових та особових рахунків, розпорядження про виділення бюджетних асигнувань (табл. 4) у розрізі головних розпорядників коштів, яке підписується начальниками відповідних управлінь та затверджується Головою Державної казначейської служби України або його заступником. Це розпорядження про виділення бюджетних асигнувань є підставою для їх зарахування на зведені особові рахунки та/або особові рахунки головних розпорядників коштів.

Зведені особові рахунки—рахунки, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України головним розпорядникам для зарахування виділених бюджетних асигнувань державного бюджету без зазначення кодів бюджетної класифікації видатків і по­дальшого їх зарахування на особові і реєстраційні рахунки.

Особові рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України розпорядникам за певною функцією для зарахування виділених асигнувань, що підлягають подальшому розподілу ними та перерахуванню конкретному розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів.

Виписка із зведеного особового або особового рахунка надається головному розпоряднику коштів за результатами поперед­нього операційного дня. Головні розпорядники протягом наступного робочого дня після отримання виписки подають відповідному управлінню Державної казначейської служби України розподіли виділених бюджетних асигнувань за територіями у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів на паперових та електронних носіях (табл. 5).

Державна казначейська служба України реєструє розподіли виділених бюджетних асигнувань у журналі реєстрації в автоматизованому режимі (табл. 6). За несвоєчасне надання розподілу виділених бюджетних асигнувань відповідальність несуть головні розпорядники.

Отримані розподіли, за підписом керівника та головного бухгалтера або осіб, яким надано право розпорядження рахунками і підписання розрахункових документів, перевіряються в автоматизованому режимі Державної казначейської служби щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, вклю­чених до розподілу за даними бухгалтерського обліку, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов’язанням та наданій мережі.

У разі невідповідності цим даним розподіл повертається голов­ному розпоряднику на доопрацювання з відміткою причини відмови у день його подання. Якщо виділення бюджетних асигнувань має цільове призначення, то розподіл повинен ураховувати примітку щодо їх призначення. Якщо вищезазначена примітка не врахована, то розподіл повертається без виконання.

Перевірені розподіли групуються Державною казначейською службою Украї­ни за територіями і складаються реєстри на перерахування виділених бюджетних асигнувань (табл. 7), які є підставою реєстрів складення та затвердження зведеного реєстру у розрізі управлінь Державної казначейської служби (табл. 8). Після цього засобами електронного зв’язку вони передаються територіальним управлінням казначейства.

Рішення щодо механізму підкріплення коштами приймається Казначейством України на підставі платіжного календаря відповідної області та інформації територіальних управлінь про залишки коштів на рахунках, відкритих у відповідних органах Казначейства. Підставою для перерахування коштів відповідному органу Казначейства є розпорядження (табл. 9). Механізм підкріплення коштами реєстрів під виділені бюджетні асигнування встановлюється окремо у кожному конкретному випадку. Управління Казначейства на підставі реєстрів готує меморіальні документи для зарахування виділених бюджетних асигнувань на відповідні рахунки розпорядників коштів та/або одержувачів.Меморіальні документи —це документи, що використовуються для безготівкових перерахувань з рахунка на рахунок у межах управлінь Казначейства, а також для документального підтвердження зазначених операцій. До їх складу входять меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, акредитиви, векселі, інкасові доручення (розпорядження), розпорядження операційному відділу, чеки.

Після зарахування виділених бюджетних коштів на відповідні рахунки розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства надають їм виписку з відповідного рахунка за результатами попереднього операційного дня. Інші дії з перерозподілу виділених бюджетних асигнувань аналогічні операціям, які проводяться на рівні Казначейства України.

Облік виконаних операцій здійснюється в щоденному режимі. Інформація подається до Казначейства України засобами електронної пошти у визначені терміни для формування бази даних.

У разі внесення змін до реєстрів та розпорядження про виділення асигнувань загального/спеціального фонду державного бюджету готується нове розпорядження із зазначенням суми збільшення (+) чи зменшення (–) асигнувань головному розпоряднику. Підставою для внесення змін та перерозподілу асигнувань є звернення (лист) головного розпорядника бюджетних коштів з обґрунтуванням необхідності вищезазначених змін та перерозподілу, готуються нові зведені реєстри та реєстри з приміткою «зміни асигнувань».Якщо вносяться зміни до пропозицій, розпоряджень про виділення бюджетних асигнувань, зведених реєстрів та реєстрів, здійснюється облік цих змін на відповідних рахунках позабалансового обліку в автоматизованому режимі.

На спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Казначейства, зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від будь-яких інших юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо. Кошти, що надходять безпосередньо на рахунки розпорядників бюджетних коштів, уважаються доходами спеціального фонду державного бюджету або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків.

Усі суми коштів, що надходять готівкою в каси установ, мають бути зараховані на спеціальні реєстраційні рахунки установ, які відкриті в органах Державного казначейства. У разі внесення готівки на ім’я розпорядників бюджетних коштів або одержувачів відправники коштів у розрахункових документах (квитанціях тощо) зазначають номери спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників коштів, відкритих в органах Казначейства. Зарахування коштів органами Казначейства здійснюється на підставі платіжних доручень на вказані в них рахунки.

Кошти спеціального фонду державного бюджету, що являють собою власні надходження установ та субвенції, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків, однак видатки здійснюються відповідно до кошторису доходів та видатків за конкретними кодами економічної класифікації видатків з урахуванням довідок про внесення змін до розпису за спеціальним фондом державного бюджету.

Усі інші дії щодо видатків із спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів спеціального фонду бюджету здійснюються відповідно до порядку, установленого для загального фонду державного бюджету.

Зі спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження установ, розпорядники бюджетних коштів можуть перераховувати вищим та підвідомчим установам і організаціям кошти, що не передбачені кошторисами доходів і видатків. Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень або меморіальними ордерами у разі роботи органів Казначейства у Внутрішній платіжній системі без виходу в Систему електронних платежів Національного банку України. Дане перерахування коштів розпорядниками бюджетних коштів вищим та/або підвідомчим установам відображається відповідно як отримання та/або зменшення доходів.

Взаємовідносини органів Казначейства і розпорядників коштів на рівні області організовуються в такому самому порядку, як і взаємовідносини Центрального апарату Казначейства та головного розпорядника коштів.

Основним плановим документом, на підставі якого одержувачу перераховуються бюджетні кошти і надається право їх використовувати, є план використання бюджетних коштів. Одержувачем бюджетних коштів є підприємства і організації, що не мають статусу бюджетної установи, які отримують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників бюд­жетних коштів. План використання бюджетних коштів одержувачами затверджується їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти. За відсутності зазначеного планового документа видатки з рахунка одержувача не здійснюються. Тому потрібно відрізняти одержувачів коштів бюджету від підприємств, установ і організацій, які отримують бюджетні кошти за виконані роботи (надані послуги тощо).

Оплата видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (оплата рахунків і виплати готівкою) проводиться як шляхом безготівкових платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, організацій та установ, що виконали роботи або надали послуги розпорядникам (одержувачам) коштів, так і через надання чеків на отримання готівки в установах банків на цілі, передбачені в кошторисах доходів та видатків розпорядників коштів або планах використання бюджетних коштів одержувачів.

Для обліку доходів і видатків розпорядників та одержувачів коштів на їх ім’я відкриваються реєстраційні рахунки. Реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах Казначейства розпорядникам і одержувачам коштів державного та місцевих бюджетів для обліку операцій за коштами загального фонду відповідного бюджету.

У зв’язку із включенням до складу бюджету коштів спеціального фонду розпорядникам коштів в органах казначейства відкриваються також спеціальні реєстраційні рахунки. Спеціальні реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів усіх ступенів та одержувачам коштів відповідного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду. До кожного реєстраційного та спеціальних реєстраційних рахунків в органах Казначейства відкриваються особові картки (табл. 10—15), які містять інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат, суми їх використання та залишку.

У міру зарахування коштів на реєстраційні рахунки розпорядників на підставі виписки та реєстрів на виділення бюджетних асигнувань проводяться записи в особових картках. Виписки з реєстраційних рахунків, що підтверджують зараху­вання коштів, видаються розпорядникам або одержувачам коштів.

Виписки з реєстрів за рахунками складаються в двох примірниках, з обов’язковим зазначенням призначення коштів, які надійшли з Державного бюджету, кодів їх бюджетної класифікації, дати і підпису виконавця. Перший примірник виписки з реєстрів видається розпоряднику коштів, а другий— залишається в операційному підрозділі Казначейства. Одночасно з цим в особових картках (див. табл. 10—15) розпорядників коштів зазначається сума коштів, виділених на здійснення витрат.

Після отримання виписки з реєстраційного рахунка розпорядник коштів протягом операційного дня (з 9 до 13 год.) подає до органу Державного казначейства, в якому відкриті його реєстраційні рахунки, необхідні документи для проведення платежів (рахунки-фактури, накладні, товаротранспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо) і платіжні доручення. На підставі цих документів відповідний орган Казначейства перека­зує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб’єктам господарської діяльності або відмовляє в оплаті. Схема документообороту і процес безготівкової оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів з рахунків загального чи спеціального фондів Державного і місцевого бюджету показані на рисунках 2—3.

Особові картки до спеціальних реєстраційних рахунків ведуться окремо за кожним видом видатків спеціального фонду та за кодами класифікації видатків (див. табл. 10—15). Усі інші дії з оплати витрат розпорядників і одержувачів бюджетних коштів по спеціальному фонду здійснюються в тому самому порядку, що й з оплати витрат розпорядників бюджетних коштів по загальному фонду, тільки в межах загального залишку коштів на рахунку.

Для одержання коштів готівкою (на заробітну плату, стипендії, службові відрядження тощо) розпорядник або одержувач коштів подає до Управління обслуговування кошторисів або операційного відділу органу Казначейства заявку на ви­дачу готівки (табл. 16). Заявка виписується розпорядником чи одержувачем коштів на уповноважену особу, з якою у нього укладено договір про повну матеріальну відповідальність і яка має право отримувати і видавати кошти.

При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом з довіреністю подаються платіжні доручення на перерахування сум податку на доходи фізичних осіб, сум нарахувань до фондів соціального страхування та сум страхових внесків до Пенсійного фонду. Чек виписується на ім’я особи, яка вказана в заявці на видачу готівки.

На підставі належно оформленого грошового чека (табл. 17) уповноважена особа розпорядника коштів отримує готівку з відкритого в установі банку поточного рахунка органу Казначейства. Невикористана готівка повертається на цей самий поточний рахунок за спеціальними документами. У них обов’яз­ково вказується номер відповідного реєстраційного рахунка.

Фінансування видатків з місцевих бюджетів проводиться за:

а) казначейського обслуговування місцевих бюджетів лише в частині доходів та міжбюджетних трансфертів шляхом переказування коштів територіальним органом Казначейства з рахунків за надходженнями місцевих бюджетів на поточні видаткові рахунки, відкриті відповідним місцевим бюджетам в установах банків за групою балансових рахунків 254 «Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів». Зарахування коштів розпорядникам на їх поточні бюджетні рахунки здійснюється на основі розпорядження бюджетного відділу (інспекції) місцевого фінансового органу за допомогою платіжних доручень. Документооборот фінансування видатків з місцевих бюджетів до впровадження їх казначейського обслуговування за видатками показано на рис. 21;

б) повнофункціонального казначейського обслуговування місцевих бюджетів шляхом зарахування коштів на рахунки розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів, відкритих в органах Державного казначейства для наступної оплати їх видатків. У процесі повнофункціональногоказначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Державної казначейської служби здійснюють такі функції:

— обслуговують місцеві бюджети за доходами, видатками та фінансуванням дефіциту;

— відкривають рахунки розпорядникам коштів місцевих бюджетів у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації видатків;

— здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами;

— щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів;

— здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Казначейства;

— надають фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відповідних місцевих бюджетів;

— ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів;

— здійснюють попередній контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;

— здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих зобов’язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів розпорядників бюджетних коштів;

— ведуть облік зобов’язань розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів;

— здійснюють кредитування місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів;

— установлюють порядок складання та складають фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів, крім звіту про виконання плану по штатах і контингентах.

Рис. 1. Документооборот фінансування видатків
з місцевих бюджетів до впровадження казначейського
обслуговування за видатками

Фінансування видатків розпорядників коштів з місцевих бюджетів здійснюється через органи Казначейства за такими стадіями:

перша (головна) стадія — виділення, зарахування, розподіл і переказування бюджетних асигнувань головними розпорядниками коштів розпорядникам коштів ІІІ ступеня. Вона складається з двох етапів — «Виділення і зарахування асигнувань» та «Розподіл асигнувань і переказування коштів»;

друга стадія — зарахування, розподіл і переказування бюджет­них асигнувань розпорядниками коштів ІІІ ступеня підвідомчим установам та одержувачам коштів. Вона також складається з двох етапів — «Зарахування коштів» і «Розподіл, переказ і зарахування коштів»;

третя стадія — безготівкова оплата рахунків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів ;

четверта стадія — виплати готівкою розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за такою послідовною процедурою: установлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого розпису місцевого бюджету; затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; взяття бюджетних зобов’я­зань; отримання товарів, робіт та послуг; здійснення платежів; використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Розпорядники бюджетних коштів не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року подають на паперових і електронних носіях до органу Державного казначейства за місцезнаходженням дані про розташування мережі установ та організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом, за формою, наведено в табл. 18.

Після затвердження місцевих бюджетів фінансові органи складають річний розпис асигнувань місцевих бюджетів та помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевих бюджетів і на паперових та електронних носіях направляють органам Державної казначейської служби України, які реєструють їх на відповідних рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку 922 «Бюджетні призначення з місцевих бюджетів» та 927 «Бюджетні призначення з загального фонду місцевого бюджету за помісячним розписом асигнувань». Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи в тижневий термін доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асигнувань відповідних місцевих бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (табл. 19—20), які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань розпорядниками бюджетних коштів.

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів подають органам Казначейства України, в яких вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня на паперових та електронних носіях за формами, наведеними в таблицях 21—22. Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис та план асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів. Дані зведених кошторисів та планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів обліковуються органами Державного казначейства України на рахунках, відкритих за групами рахунків позабалансового обліку 912 «Кошторисні призначення з місцевих бюджетів» та 914 «Призначення з місцевого бюджету за планом асигнувань». До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису на відповідний рік за підписом керівника та головного бухгалтера установи.

Органи Державної казначейської служби України здійснюють контроль за відповідністю загальних сум, указаних у зазначених документах, сумам, зазначеним у річному розписі асигнувань місцевих бюджетів. У разі їх невідповідності даним розпису місце­вих бюджетів розпорядники повинні привести зазначені документи у відповідність до розпису бюджету.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками коштів бюджету зобов’язань на здійснення видатків, передбачених відповідними місцевими бюджетами.

Органи Казначейства України приймають від розпорядників коштів бюджету, які в них обслуговуються, реєстри зобов’язань та фінансових зобов’язань разом з первинними документами (або їх копіями) у межах залишків на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку 9241 «Асигнування на взяття зобов’язань по загальному фонду місцевих бюджетів» та 9242 «Асигнування на взяття зобов’язань по спеціальному фонду місцевих бюджетів». Вони обліковують зазначені зобов’язання розпорядників коштів місцевих бюджетів, яких вони обслуговують, на рахунках, відкритих за групою рахунків позабалансового обліку 942 «Зобов’язання розпорядників бюджетних коштів за коштами місцевого бюджету».

Згідно з помісячним розписом асигнувань загального фонду місцевих бюджетів фінансові органи проводять розподіл коштів загального фонду місцевих бюджетів, що зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевого бюджету» з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов’язань, та подають органам Казначейства розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів (табл. 23) у розрізі головних розпорядників коштів. Дане розпорядження затверджується головою місцевого органу виконавчої влади або, за його дорученням, одним з його заступників (керівником фінансового органу). Кошти зараховуються на рахунки головних розпорядників, відкриті за балансовим рахунком 3531 «Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду місцевого бюджету».

Виписка з особового рахунка (табл. 5) надається головному розпоряднику коштів. На підставі виписки головний розпорядник готує та подає органу Казначейства України розподіл виділених бюджетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам (див. табл. 15). Отриманий розподіл перевіряється органом Казначейства щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам невикористаних бюджетних асигнувань за загальним фондом та зареєстрованим фінансовим зобов’язанням підвідомчих установ у розрізі кодів економічної класифікації. Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то поданий розподіл в обов’язко­вому порядку повинен містити примітку щодо призначення коштів. У разі, коли вищезазначена примітка не врахована, документи повертаються без виконання. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки підвідомчих установ.

Для безготівкових перерахувань платежів з одного рахунка на інший, відкритих на балансі одного органу Казначейства України без виходу в СЕП НБУ, використовуються меморіальні ордери (заповнюються відповідно до зразка, наведеного в табл. 25), складені на підставі відповідних платіжних дору­чень розпорядників коштів.

Кошти спеціального фонду місцевого бюджету, зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки», органи Казначейства на підставі розпорядження про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів (табл. 26), затвердженого головою місцевого органу виконавчої влади або, за його дорученням, одним з його заступників (керівником фінансового органу), засобами програмного забезпечення направляють на рахунки розпорядників, відкриті за балансовим рахунком 3532 «Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду місцевого бюджету».

Оплата видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами Казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів, відкритих в органах Державної казначейської служби України за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів», шляхом проведення платежів з цих рахунків. Інформація щодо проведених видатків одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунками фінансового обліку 7211 «Видатки загального фонду місцевого бюджету» та 7221 «Видатки спеціального фонду місцевого бюджету».

Із спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати переказування коштів вищим та підвідомчим установам і організаціям відповідно до чинних законодавчих актів. Переказування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень, наданих власниками рахунків. Переказ коштів розпорядниками відображається як зменшення доходів, а їх отримання — як збільшення доходів. Власні надходження зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби (за місцем обслуговування розпорядника коштів бюджету) за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», в розрізі груп власних надходжень. Інформація щодо власних надходжень, які зараховуються на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3542, одночасно відображається на рахунках фінансового обліку 6124 «Власні кошти розпорядників коштів місцевого бюджету». Органи Державної казначейської служби щоденно складають виписки з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3542, що разом з реєстром розрахункових документів надаються розпорядникам коштів місцевих бюджетів.

Оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів здійснюється лише за наявності в обліку органів Державного казначейства їх зобов’язань та залишків коштів на рахунках розпорядників коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Підставою для здійснення видатків є платіжні доручення з розрахунковими документами розпорядників коштів і зареєстровані в органах Державної казначейської служби зобов’язання та фінансові зобов’язання, які підтверджують цільове спрямування коштів.

Для контролю цільового спрямування бюджетних коштів при виконанні місцевих бюджетів за видатками органи Державної казначейської служби здійснюють:

· попередній контроль — на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових. При цьому перевіряється підстава для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів;

· поточний контроль — у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів. Перевірка документів на оплату рахунків розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюється в органах Державного казначейства України за наявності:

— залишків коштів на відповідних рахунках у розрізі кодів економічної класифікації видатків за коштами загального та/або спеціального фонду місцевих бюджетів;

— зареєстрованих зобов’язань;

— відповідності змісту операцій, наведених у документах, кодам економічної класифікації видатків, зазначених у призначенні платежу.

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:

— у разі відсутності затверджених кошторисів та помісячних планів асигнувань;

— за відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних призначень;

— за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках;

— у разі неподання необхідних документів для підтвердження оплати рахунків (рахунків, рахунків-фактур, накладних, товаротранспортних накладних, трудових угод, договорів на виконання робіт, актів виконаних робіт, звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо);

— у разі недотримання або порушення встановленого порядку використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;

— за відсутності в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов’язань;

— якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільового направлення коштів;

— у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності.

У разі невиконання однієї з цих вимог органи Державної казначейської служби України відмовляють в оплаті та повертають документи для усунення причин, через які було відмовлено в оплаті.

Усі операції органів Державної казначейської служби України мають оформлятися відповідними документами, які містять інформацію про характер операції та є підставою для відображення в обліку.

Відповідно до Бюджетного кодексу України Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради можуть отримувати:

— короткострокові позички на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів. Вони зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». Потім на підставі меморіальних документів у регламентований час засобами програмного забезпечення ці кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бюджетів». Повернення позичок за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету здійснюється управлінням Державної казначейської служби України з окремого рахунка, відкритого за балансовим рахунком 3252;

— запозичення до бюджету розвитку місцевих бюджетів, що зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». У регламентований час засобами програмного забез­печення на підставі меморіальних документів кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки». Повернення запозичень до бюджету розвитку місцевих бюджетів здійснюється управлінням Державної казначейської служби України з окремого рахунка, відкритого за балансовим рахунком 3254, за рахунок коштів спеціального фонду місцевого бюджету.

Рахунки та бухгалтерські проведення. Облік асигнувань і видатків бюджету ведеться на різних рахунках. Переказування асигнувань на рахунки розпорядникам коштів по Державному і місцевих бюджетах характеризує рух грошових коштів, а використання зарахованих коштів — видатки бюджету. Для обліку видатків бюджету використовуються активні рахунки: 71 «Видатки Державного бюджету», 72 «Видатки місцевого бюджету», 79 «Контррахунок за операціями за видатками бюджету».

Рахунок 71 містить такі рахунки ІІІ порядку:

711 — «Видатки загального фонду Державного бюджету»;

712 — «Видатки спеціального фонду Державного бюджету»;

713 — «Кредитування Державного бюджету за вирахуванням погашення».

Рахунок 72 містить такі рахунки III порядку:

721 — «Видатки загального фонду місцевого бюджету»;

622 — «Видатки спеціального фонду місцевого бюджету»;

624 — «Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення».

Операції з обліку асигнувань і видатків Державного і місцевих бюджетів оформляють проведеннями, які наведені в практикумі з бюджетного менеджменту.

Рахунок 79 містить такі рахунки третього порядку:

791 — «Контррахунок за видатковими операціями»;

792 — «Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення».

Проведення, якими оформляють операції щодо видатків та їх оплати за рахунок коштів спеціального фонду бюджету, здійснюють із використанням відповідних рахунків за подвійною системою бухгалтерського обліку.

У 9-му класі плану рахунків «Позабалансовий облік» передбачені такі рахунки другого порядку: 90 «Тимчасові планові показники, пропозиції та інші планові показники», 91 «Кошторисні призначення», 92 «Асигнування», 93 «Планові показники за доходами бюджету», 94 «Зобов’язання розпорядників бюджетних коштів», 95 «Розрахункові документи, не оплачені в строк», 96 «Нараховані доходи і витрати», 98 «Зобов’язання і вимоги за кредитуванням, усіма видами гарантій та цінними паперами, емітованими державою», 99 «Контррахунки до рахунків 90—98 розділів».

Аналітичний облік асигнувань і видатків бюджету ведеться за головними розпорядниками коштів окремо за видатками безпосередньо головного розпорядника коштів, розпорядників коштів другого і третього ступенів, одержувачів коштів та на централізовані заходи.

Для ведення аналітичного обліку операцій з виконання місцевих бюджетів відкриваються особові картки для кожного рахунка (див. табл. 17—18, 39—44). Відображені в них облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової відомості (див. табл. 6) і сальдової відомості (див. табл. 16). Дані оборотно-сальдової і сальдової відомостей мають бути тотожними даним щоденного оборотно-сальдового балансу, що є підставою для скла­дання щоденних форм звіту «Звіт про виконання місцевих бюджетів за видатками» (табл. 27), які складаються органами Державної казначейської служби України в розрізі місцевих бюджетів. Зазначений звіт передається фінансовим органам до 12-ї години робочого дня, наступного за звітним, у встановленому порядку. Дані звітів за останній робочий день місяця є підставою для складання звітності про виконання відповідних місцевих бюджетів.

Для визначення результатів виконання бюджету в плані рахунків передбачено 5-й клас рахунків «Результат виконання бюджету». Він містить два рахунки другого порядку — 51 «Результат виконання бюджету» і 59 «Контррахунок за результатом виконання бюджету».

Рахунок 51 має такі рахунки третього порядку:

511 «Результат виконання Державного бюджету»;

512 «Результат виконання місцевого бюджету». Ці рахунки мають рахунки четвертого порядку — результат виконання загального фонду і результат виконання спеціального фонду Державного чи місцевого бюджету відповідно.

Контррахунок 5911 призначений для забезпечення подвійного запису при віднесенні на результат виконання бюджетів контррахунків 6911, 7911, 7921.

Операції з обліку результатів виконання Державного і місцевих бюджетів відображені в практикумі з бюджетного менеджменту.