Особливості побудови обліку затрат на малих підприємствах

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 16 «Витрати».

Згідно зі стандартом бухгалтерського обліку витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілу між власниками).

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

- витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

- витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

- платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг);

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Таким чином, згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не визначаються витратами суми попередньої (авансованої) оплати запасів, робіт, послуг. Отже, відображення витрат у бухгалтерському обліку не залежить від дати оплати запасів, робіт, послуг

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація виробничих витрат за такими ознаками:

1) за складом: фактичні, планові або прогнозні;

2) стосовно обсягу виробництва: змінні, постійні;

3) у міру усереднення: загальні, середні (витрати на одиницю;

4) за функцією управління: виробничі, адміністративні, комерційні;

5) за способом віднесення на собівартість: прямі, непрямі;

6) за порядком віднесення витрат на період генерування прибутку;на період, на продукт.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або виробничих витрат включають:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати (накладні).

Важливим завданням обліку затрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт, наданням послуг), забезпечення контролю за використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів. Виходячи з поставленого завдання затрати групують за двома ознаками: за елементами затрат і за статтями калькуляції.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством згідно з П(С)БО 16. Організація обліку витрат виробництва на малих підприємствах залежить від ряду факторів, які є взаємопов'язаними. Найбільший вплив має специфіка виробництва, яка проявляється через первинний облік. Це зумовлено відмінностями у переліку елементів витрат, які включаються у собівартість продукції, робіт чи послуг малого підприємництва.

Витрати виробництва за своїм складом відрізняються не тільки на малих підприємствах, але і на всіх інших, в залежності від того, до якої галузі належить виробництво. Перелік витрат регламентується Методичними рекомендаціями по формуванню собівартості продукції, затвердженими Державним комітетом промислової політики від 02.02.2001 року.

В багатьох малих підприємствах, як правило нехтують вимогами щодо групування витрат виробництва і не дотримуються встановлених статей їх обліку. В той же час у 2000 році змінено «Звіт про фінансові результати» ф. № 2-м, який малі підприємства подають разом з балансом в органи статистики, де необхідно наводити такі елементи витрат:

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії, заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

Групування витрат за економічними елементами використовується для планування витрат виробництва (обігу), виявлення резервів їх зниження, нормування оборотних коштів і контролю за їх оборотністю, для розрахунку економічних показників, які характеризують ефективність діяльності підприємства (матеріалоємність, трудомісткість виробництва та ін.), а також для складання Звіту про фінансові результати за формою 2-м (рядки 090 – 130).

Окремі витрати малих підприємств стосуються виробництва в цілому. Тому на малих підприємствах, де є багатогалузеве виробництво (промисловість, будівництво, сільське господарство, а в ньому — рослинництво і тваринництво) необхідно обліковувати такі витрати на окремому субрахунку «Адміністративні витрати».

Для обліку загальновиробничих витрат у «Відомості 5-м обліку витрат...» треба відкрити окремий субрахунок «Загальновиробничі витрати» та аналітичні рахунки до нього для кожного структурного підрозділу, що виробляє декілька видів продукції (робіт, послуг).

Загальногосподарські (адміністративні) витрати за П(С)БО 16 «Витрати» не розподіляються на об'єкти обліку, а списуються на фінансові результати.

Рахунків з обліку витрат виробництва на малих підприємствах є декілька: 23 «Виробництво», 15 «Капітальні інвестиції», рахунки класу 8 «Витрати за елементами» для нагромадження витрат з урахуванням їх специфіки.

Суб'єкти малого бізнесу для обліку витрат можуть використовувати рахунки тільки 8 класу.

До переваг цього варіанту ведення обліку витрат можна віднести його простоту. Для обліку витрат застосовується всього шість рахунків. На рахунках 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати», 85 «Інші затрати», причому спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку п'ять перших об'єднано у один синтетичний рахунок 84 «Витрати операційної діяльності», до якого рекомендуємо відкрити наступні субрахунки:

841«Матеріальні витрати»,

842«Витрати на оплату працю»,

843«Відрахування на соціальні заходи»,

844«Амортизація»,

845«Інші операційні витрати»,

846«Собівартість реалізованих товарів».

Витрати, нагромаджені за дебетом названих рахунків списують:

- у частині прямих та загальновиробничих витрат у дебет рахунку 23 «Виробництво», причому таке списання виконують щомісячно;

-у частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат - у дебет рахунка 79 «Фінансові результати», таке списання можна виконувати або щомісяця, або наприкінці року – залежно від варіанту, обраного підприємством.

Витрати, пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також витрати, викликані надзвичайними подіями, малі підприємства накопичують за дебетом рахунка 85 «Інші затрати», списуючи їх щомісяця чи наприкінці року в дебет рахунка 79.

Для обліку всіх витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), обліку витрат основного виробництва та допоміжних виробництв призначено синтетичний рахунок 23 «Виробництво». На рахунку обліковують прямі витрати виробництва таких підприємств, як промислові, ремонтно-технічні, транспортні, підрядно-будівельні, сільськогосподарські, громадського харчування та інші на відповідних субрахунках за галузями виробництва. За даними про нагромаджені витрати за дебетом аналітичних рахунків, які відкривають до таких субрахунків, визначають собівартість виробленої (випущеної) продукції (робіт, послуг). У формування виробничої собівартості не включаються управлінські витрати. Для цього на дебет цих аналітичних рахунків попередньо відносять належну частину витрат на обслуговування виробництва і управління, втрат від браку, витрат майбутніх періодів, які розподіляють з інших рахунків за встановленою методикою.

Витрати по дебету рахунка 23 «Виробництво» відображаються в кореспонденції з кредитом рахунку 84 „Витрати операційної діяльності” з метою розмежування витрат на економічні елементи (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація, інші витрати), на підставі даних, що містяться в відомості 5-м і безпосередньо з первинних документів.

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» обліковують кількість і вартість виробленої (випущеної) продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.

Аналітичні рахунки з обліку витрат і виходу продукції (робіт, послуг) відкривають окремо на кожний вид продукції, або на структурні підрозділи (центри витрат і відповідальності), що їх виробляють (виконують), відповідно до чинних вимог методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції та вимог звітності у регістрах обліку (відомостях, виробничих звітах). Витрати основного виробництва відображають за встановленими видами.

Схема обліку за рахунком така. На основі первинних документів з обліку оплати праці (облікових листів праці і виконаних робіт, подорожніх листів автомобілів, нарядів на відрядну роботу), витрат матеріальних цінностей (актів на списання сировини, будівельних матеріалів, лімітно-забірних карт, накладних, актів, на списання виробничого і господарського інвентаря, малоцінних і швидкозношуваних предметів), інших витрат (розрахунку амортизації, картки-розрахунку страхових платежів, рахунків-фактур чи актів про виконані роботи підприємств сервісу та ін.) відображають витрати за дебетом відповідних аналітичних рахунків у «Журналі обліку господарських операцій» та «Відомості 5-м обліку витрат». За кредитом відповідних аналітичних рахунків у цих же регістрах на підставі накладних, відомостей здавання продукції, приймально-здавальних накладних, відомостей випуску готової продукції відображають надходження продукції від виробництва.

Записи у «Журналі обліку господарських операцій» проводять з використанням кореспонденції рахунків. Для обліку витрат використовують відомість 5-м «Відомість обліку витрат на виробництво», яка складається на підставі первинних документів про витрати матеріалів, нарахування заробітної плати, розрахунків амортизації основних засобів, накладних на здавання готової продукції на склад, актів на брак продукції, актів виконаних робіт чи послуг та інших документів і відображає обсяги по дебету і кредиту рахунків: у розділі І рахунок 84 «Витрати операційної діяльності», рахунок 85 «Інші витрати»; у розділі II — рахунок 23 «Виробництво».

Основні бухгалтерські проведення з обліку витрат наведено у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1