Способи трелювання деревинної сировини канатними установками

Значна частина лісоексплуатаційної площі має заболочені і сирі грунти або пересічений рельєф. Лісосіки в таких місцях важко доступні чи зовсім непрохідні для трелювальних тракторів. За таких умов застосовують канатні установки.

Трелювання лісу канатними установками виконується волоком, півпідвісним і підвісним способами. При трелюванні лісу волоком застосовують застосовують найпростішу однощоглову установку, а при трелюванні півпідвісним способом – канатні установки. Для підвісного способу трелювання використовують одно-, дво- і багатопрогінні установки (оснащені проміжними опорами).

В умовах рівнинних лісосік застосовують установки для наземного або півпідвісного трелювання на невеликі відстані (до 300 м та 500 м). Вони значно простіші і продуктивніші від установок для підвісного трелювання, але внаслідок ушкодження ними грунту і підросту, застосування обмежене. Тому канатні установки для наземного чи півпідвісного трелювання використовують тоді, коли на лісосіках немає підросту або його збереження не суттєве (при наступному штучному лісовідновленню).

На трелюванні лісу застосовують переважно несамохідні одно-, дво- і багатобарабанні лебідки з приводом від двигунів внутрішнього згорання. Використання однобарабанних лебідок обмежене, оскільки вони дозволяють механізувати лише пересування вантажу в робочому напрямку. Багатобарабанні лебідки (3-6 барабанів) застосовують як привід різних трелювальних і трелювально-навантажувальних пристроїв. Лебідки з чотирма і більше барабанами називають агрегатними, оскільки ними можна виконувати декілька операцій без застосування інших механізмів.

Рис. 27. Схема однощоглової установки для трелювання: а - схема для розрахунку тягового зусилля лебідки; 1 - лебідка; 2 - зворотний канат; 3 - робочий трелювальний канат; 4 - розтяжка; 5 - направляючий блок; 6 - трелювальна щогла; 7, 8 - кутові направляючі блоки; 9 - пачка стовбурів; 10 - лісовозний вус; б - схема для розрахунку перетину щогли і розтяжок.