Ліс як об’єкт правового регулювання

Людина активно впливає на ліс шляхом ведення лісового господарства – галузі матеріального виробництва. Головна особливість галузі полягає у тривалому періоді лісовирощування (50-100 років і більше).

Ліси України за екологічним та господарським значенням поділяються на дві групи. До І групи належать ліси, які виконують переважно природоохоронні функції. До ІІ групи відносяться ліси, які поряд з екологічним мають експлуатаційне значення. У лісах І та ІІ групи можуть бути виділені захисні ділянки лісового фонду з режимом обмеженого лісокористування.

Управління в галузі охорони і використання лісових ресурсів базується на лісовпорядкуванні, тобто системі державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення.

Виділяють такі види користування лісом:

· Головне користування – це проведення вирубки стиглих деревостанів для одержання деревини.

· Побічне корстування – це використання недеревних продуктів лісу.

· Рекреаційне – використання лісу як місця для відпочинку.

· Курортно-санаторне.

· Бальнеологічне.

До головного користування належать:

· Рубки головного користування (для одержання деревини).

· Рубки догляду за лісом (підвищення стійкості до негативних факторів).

· Санітарні рубки (вирубування уражених та сухостійних дерев).

· Комплексні рубки (поєднання головної рубки і рубки догляду за лісом, при різноманітному деревостані, при якому стиглу частину деревостану вирубують головною рубкою, а молоду частину – рубкою по догляду).

· Реконструктивні рубки проводять у молодих насадженнях, де головна порода змінюється на другорядну, з метою збільшення питомої ваги цінних порід).

· Ландшафтні рубки проводять з метою формування ландшафтів у лісопарках для покращення краєвиду.

Отже, рубка стиглого лісу – це активна форма впливу на ліс, яка помітно змінює його природу, що порушує нормальний хід поновлювальних процесів, бо змінює навколишнє середовище внаслідок зміни світлового, теплового режимів та режиму зволоження грунтового покриву.

Спосіб рубки – це певний порядок вирубування насаджень або їх частини на відведеній площі за певний час, який пов’язаний з поновленням лісу.

Насадження пройдене рубкою, якщо на лісосіці зрубані не всі дерева.

До системи рубок головного користування належать:

· Вибіркові рубки – рубки, під час яких періодично вирубується частина дерев перестійного та стиглого лісу (ділянка залишається вкрита лісовою рослинністю).

· Поступові рубки – рубки, під час яких передбачається вирубування деревостанів за кілька прийомів.

· Суцільні рубки – це рубки, під час яких весь деревостан вирубується повністю, за винятком насінників, життєздатного підросту і молодняку, цінних і рідкісних видів дерев та чагарників, що підлягають збереженню.

Лісові ресурси доцільно поділяти на ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубань головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать усі інші ресурси, що не віднесені до ресурсів державного значення.

Земельний кодекс України та Лісовий кодекс України також допускають можливість надання у постійне користування земельними ділянками лісового фонду громадянам. Проте в цьому випадку висуваються жорсткі умови:

· Площа ділянки лісу не повинна перевищувати 5 га.

· Дана ділянка повинна входити до складу угідь селянського (фермерського) господарств.

Постійні лісокористувачі мають право:

· На ведення у встановленому порядку лісового господарства.

· На першочергове спеціальне використання у встановленому порядку лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Постійні лісокористувачі зобов’язані:

· Забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення родючості грунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей.

· Дотримуватись науково-обгрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу.

У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам. Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим – до 3-х років і довгостроковим – від 3-х до 25-ти років.

Лісорубний квиток (ордер) видається на використання лісових ресурсів державного значення (заготівля деревини при рубаннях головного користування і лісовідновних рубаннях у лісах, які перебувають у державній власності); на використання лісових ресурсів місцевого значення; на проведення рубань догляду за лісом, санітарних та інших рубань.

Лісовий квиток видається на заготівлю сіна; випасання худоби; розміщення вуликів і пасік; заготівлю дикорослих ягід, горіхів, інших плодів, лікарських рослин, технічної сировини, очерету, лісової підстилки; використання лісових ділянок у науково-дослідних цілях (без права вирубування дерев); на тимчасове використання земель лісового фонду для сільськогосподарського виробництва.

Ордер на дрібний відпуск деревини на пні видається на заготівлю деревини і другорядних лісових матеріалів, які за лісорубним квитком, виписаним органом лісового господарства, призначені для дрібного відпуску за ордерами.

Ліміт лісосічного фонду – це максимально допустимий об’єм деревини, який дозволяється заготовити у лісовому фонді при здійсненні рубань головного користування і лісовідновних рубань в черговому плановому році. Цей ліміт утворюється із запасів стиглих деревостанів, що призначені для заготівлі деревини в порядку рубань головного користування і лісовідновних рубань. Він встановлюється у межах затвердженої лісосіки окремо за групами лісів з виділенням хвойного господарства.