Фондова біржа та її роль в управлінні корпоративними правами

В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, що заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним із головних нормативних актів, що регулюють взаємовідносини між всіма учасниками, є Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до цього Закону фондова біржа створюється лиш як акціонерне товариство. Її фундаторами можуть бути лише торговці цінними паперами і їх повинно бути не менше 20. Фундатори повинні внести в статутний фонд біржі визначену суму.

Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, значні банки, так і будь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції.

Фондова біржа України ґрунтується на безприбуткових началах і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати такі функції:

1) притягання грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери;

2) перерозподіл капіталів між різноманітними галузями і підприємствами;

3) централізація капіталів, стабілізація заощаджень представників різноманітних прошарків населення;

4) створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УБФ). Серед її акціонерів (усього їх біля 30) такі значні банки, як Укрінбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк “Україна”, Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Виходячи з важливої регулюючої ролі фондової біржі в економічному житті країни встановлено, що вона є суб’єктом особливої державної реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів України, тоді як товарну – виконком місцевої Ради ( як і всіх суб’єктів підприємницької діяльності на загальних началах). Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що міністерство фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і які мають право приймати участь в роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах із розвинутою економікою: наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має намір йти на визначення правонаступництва у відношенні цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їхнього знецінювання.

Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним із них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців в її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавець намагається не припустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.

На УБФ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і бути в обігу як державні так і не державні цінні папери, здійснюватися касові угоди й угоди на термін.

Перші торги на УБФ відбулися 6 лютого 1992 року. Нині, крім основної біржі функціонують 25 її філій по всій Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 року в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41.1 тис.грн. Більшість цих цінних паперів – акції. Їх випущено на суму 40.9 тис.грнт, а облігацій тільки на 2.2 тис. грн. В той же час помітна тенденція росту обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій та інших цінних паперів. На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експертних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на “голодному пайку” ( в країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару фондової біржі – цінних паперів, а жити усім, хто там працює, потрібно.

Фондова біржа –це певним чином організаційний ринок, на якому проводяться угоди купівлі-продажу цінних паперів. Виникнення біржі явилось об’єктивним наслідком розвитку ринкових відносин. Потреба в появі даного інституту була обумовлена розширенням торгівлі не тільки товарами, такими, як сировинні і сільськогосподарські товари, але і цінними паперами. Ці товари характеризуються визначеними особливостями, які перетворюють їх у біржові товари: масовістю споживання; взаємозамінністю в рамках своїх товарних груп; непередбачуваністю коливань цін.

Покупці і продавці бажають “витягнути” з угоди максимальний прибуток і тому хочуть бути впевненими в тому, що ціна угоди відображає поточне співвідношення попиту і пропозиції. У зв’язку з цим ринок подібних товарів повинен з’єднати воєдино й узагальнити великий об’єм інформації, причому протягом короткого часу. Для виконання цієї функції він повинен відрізнятися високим ступенем централізації.

Біржа виконує такі основні функції:

1) зводить між собою покупців і продавців цінних паперів;

2) служить місцем, де безпосередньо здійснюються угоди купівлі-продажу цінних паперів;

3) реєструє курси цінних паперів;

4) служить механізмом переливу капіталу з однієї галузі (підприємства) в іншу (інше);

5) служить економічним барометром ділової активності як в країні в цілому, так і в окремих галузях;

6) дозволяє судити про напрямок структурної перебудови економіки.

Біржа може бути організована як акціонерне товариство, тобто на умовах приватного підприємництва, або як заснування, створене державою, привселюдний інститут. В першому випадку вона знаходиться у власності акціонерів, у другому – держави. Її діяльність ґрунтується на статуті, що визначає порядок утворення і функціонування органів біржі, склад її членів, їхнього прийому і т.д. На чолі біржі стоїть біржовий комітет ( рада керуючих).

Фондова біржа – некомерційна організація, вона не має на меті одержання власного прибутку, заснована на самоокупності і не виплачує прибутки від власної діяльності своїм членам. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок продажу акцій фондової біржі, що дають право вступити в її члени, регулярних ( як правило щорічних) членських внесків цієї біржі, біржових зборів з кожної угоди, здійснюваної на фондовій біржі. Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віцепрезидента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, створені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп’ютери), біржовим індексам, опціонам.

Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет по арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами. Число і склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але ряд із них обов’язковий. Це комітет або комісія з лістінгу, що розглядають заявки на включення акцій у біржовий список, комітет по процедурах торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі ( торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій із діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Біржа – це, як правило, некомерційна структури, тобто безприбуткова і тому звільнена від сплати прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення іхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті прибутку біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би продати або купити цінні папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза її, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. В просторі посередники роз’єднані, але вони пов’язані між собою й утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Біржа будує свою діяльність на таких принципах:

¨ особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі укладаються усно й оформляються юридично заднім числом);

¨ гласність (публікуються звіти про всі угоди і дані, надані емітентом за згодою з біржею про внесення акцій у біржовий список, незалежно від активності емітенту);

¨ жорстке регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом встановлення правил торгівлі та розрахунків.

Кожний крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на біржі до заключення позабіржових угод обставлений масою писаних і неписаних норм, вироблених адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.

В результаті здійснення перерахованих принципів формується середовище, що спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як, по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для купівлі цінних паперів (банк з більшою охотою його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу), по-друге, гарний огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих або інших акцій і т.д.

Акціонери мають право протягом 15 днів з моменту публікації інформації розірвати договір в односторонньому порядку.

Емітент також несе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих недостовірною інформацією про цінні папери.