Вже 3 жовтня до Кобзаревого альбому у Кам’янці-Подільському було записано ряд народних пісень (в т. ч. про народного месника Устима Кармалюка).

Протягом семи днів поет оглядає історичні і церковні споруди та фортецю Кам’янця-Подільського. В Кам'янці-Подільському Тарас Григорович спілкувався з простими людьми, вислуховував їхні оповіді, легенди і перекази про минуле, слухав народні подільські пісні, в яких відобразилась історія краю. В його альбомі збереглося кілька записаних тут народних пісень.

Почуте, побачене і пережите Тарасом Григоровичем під час подорожі на Поділля, знайшло своє відображення в його творах, написаних в засланні (поема «Варнак» та ін.)

Серед видатних подолян оспіваних поетом Северин Наливайко, Іван Богун. Подільська природа і люди, історія і культура складають зміст поеми «Меж скалами, наче злодій» (1848), віршів «Ой виострю товариши» (1848), «Марку Вовчку» (1859), повісті «Художник» (1856), щоденника «Журнал» (1857-1858), листів, ілюстрацій до книг М. Полевого «История Суворова» («Прощання Суворова з солдатами в Тульчині») (1842).

За свідченням самого Шевченка («Прогулка с удовольствием й не без морали»), на Поділлі він бував двічі. Сама повість «Прогулка с удовольствием й не без морали» написана у формі подорожніх записок художника. Образ художника Дармограя – автобіографічний (Дармограй – псевдонім Шевченка-прозаїка).

Подоляни щиро полюбили поета, вони захоплювалися його творами. У 1898 році ще молодий письменник Михайло Коцюбинський в нарисі «З Українського Поділля» відзначав, що найпопулярніша книга серед мешканців малих міст Поділля – «Кобзар».

Літературознавці відзначають вплив традицій Т. Шевченка на творчість багатьох митців, зокрема С. Руданського та А. Свидницького. Найвидатніший твір композитора П. Ніщинського – музично-драматична картина-вставка «Вечорниці» до драми Т. Шевченка «Назар Стодоля».

Великий вплив мала творчість Шевченка і на літератури слов'янських народів (болгарського, чеського, польського та ін.), що був виразно помітним уже в другій половині XIX ст. Твори Шевченка ще до революції почали поширюватись і за кордоном: у 1859 р. (за життя автора) друкувалися в Лейпцігу («Новые стихотворения Пушкина и Шавченки»). Пізніше твори поета видавались в Празі та Женеві.

Шевченкова поезія стала етапом в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревським, Квіткою-Основ'яненком, поетами-романтиками та ін.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.