СПІВЕЦЬ РІДНОГО КРАЮ

…Дивлюсь – аж он передо мною, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак: Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють… Тарас Шевченко

Нема на світі України, Немає другого Дніпра Т. Шевченко «Люди читатимуть Шевченка, знаходячи радість у тому, що їх внутрішній світ – рідний красі тих гаїв, степів, місячних вечорів, що їх оспівував Шевченко у своїх поезіях» Назим Хікмет

Споконвіку щедрою була українська земля. Споконвіку була ця земля благословенною, бо на ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.

Шевченко – письменник багатогранний. Він писав поезії, поеми, прозові твори і твори драматичні. А починав свою творчість із балад. В 1837 року Т. Шевченко написав першу баладу «Причинна». У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка». Їх об’єднує казково-фантастичний світ, створений автором.

Після виходу в світ у 1840 р. тоненької книжечки під назвою «Кобзар» прийшло й визнання поетичного таланту Шевченка. Його твори стали відомі не лише в освічених колах суспільства, а й в убогій селянській хатині. З'являються схвальні рецензії на «Кобзар» в «Литературной газете», в журналах «Отечественные записки» та «Современник».

Навіть реакційна критика, яка не могла пробачити поетові «мужичої мови», визнала його справжнє обдарування: «На якій би мові він не писав, він — поет. Він уміє відчувати і висловлювати своє почуття вправним віршем, на кожному творі його лежить відбиток поезії, котра йде прямо до серця».