Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення. Вихід «Кобзаря» став епохальним явищем.

Титульні листи "Кобзаря" 1840 та 1860 років видання

Назвавши свою першу книгу "Кобзарем", він і сам виступав в ній як народний співець, тісно пов'язаний з життям простих людей. Вже на початку свого творчого шляху Шевченко задумується над тим. кому і для чого пише митець, яким має бути його поетичне слово. В елегії Шевченка "На вічну пам'ять Котляревському" найвищою оцінкою Івана Котляревського є порівняння його з кобзарем, народним співцем, який співав про народ і для народу.

Образ кобзаря проходить через усю творчість геніального поета. Шевченко високо оцінював діяльність народних співців, які несли народові волелюбні ідеї і високі естетичні уподобання, служили йому чесно і безкорисно. Українська народна поезія й народна культура — великі вчительки-плекальниці Тарасового поетичного таланту.

За життя поета, незважаючи на цензурні утиски, побачила світ майже третина його поезій. Так, «Кобзар» вийшов тричі (останній раз двома мовами). Крім того, видавалися «Катерина», «Гайдамаки», «Гамалія», «Наймичка», «Тополя», «Тарасова ніч», «Псалми Давидові», «Іван Підкова». Друкувалися поезії Шевченка і на сторінках збірників та альманахів: «Ластівка», «Молодик», «Записки о Южной Руси», «Народное чтение», «Маяк», «Русская беседа», «Хата».

Найяскравіші твори письменника присвячені Україні. Перед його духовним зором стояла рідна Україна в усій її пронизливо тужливій красі, в усій величі героїчного минулого її волелюбного народу.

Тарас Шевченко - величезний майстер поетичного жанру. Картини природи й життя народного в його поезіях надзвичайно величні, трепетні, живі. Читача відразу охоплює відчуття співприсутності.