Призначення і класифікація елеваторів

Елеватори — це машини безперервної дії, які застосовуються для вер­тикального або близького до вертикального переміщення сипких, куско­вих і штучних вантажів. Нахилені елеватори трапляються рідко.

За характером тягового органу елеватори поділяються на стрічкові і ланцюгові, а за характером захватного пристрою вони бувають:

• ковшові (норії) — для переміщення сипких і кускових вантажів
(піску, зерна, міндобрив та інших);

• з жорсткими тачковими захватами — для перевантаження циліндрич­
них вантажів, сортового круглого металу, лісоматеріалів тощо;

• з полицями чи колисками — для піднімання тарно-штучних вантажів
(у мішках, пакетах тощо).

Відстань між горизонтальними осями захватних органів називають кроком елеватора.

6.12.2. Будова і принцип дії ковшових елеваторів

Принципово ковшовий елеватор (рис. 6.66) складається з таких основ­них частин: приводного барабана або зірочок, привода (двигуна і редукто­ра з пультом управління), натяжного барабана або зірочок, натяжного пристрою, тягового органу із захватними пристроями — ковшами, наван­тажувального і розвантажувального пристроїв.

Тяговими органами ковшових елеваторів є стрічка або ланцюги. Стрічкові ковшові елеватори бувають двох модифікацій:

• з глибокими ковшами — для сухих легкосипких матеріалів;

• з мілкими ковшами — для вологих і поганосипких пилоподібних, зер­
нистих і дрібнокускових вантажів.

Залежно від швидкості руху ковшів, елеватори бувають швидкору-хомі з відцентровим розвантаженням і повільнорухомі із самопливним вільним або спрямованим розвантаженням.

У швидкорухомих елеваторах, коли ківш з вантажем підходить до ба­рабана і починає повертатися, на вантаж, крім сили тяжіння, діє відцент­рова сила. Гравітаційно-відцентрове розвантаження можливе, звичайно, за великої швидкості.

У повільнорухомихелеваторах для попадання вантажу на відвідний лоток встановлюють відхиляючі зірочки зі зміною напрямку руху тягових ланцюгів. Ковші влаштовують взаємно замкненими, щоб борт поперед­нього ковша був направляючим лотком для вантажу, який висипається з наступного. Іноді встановлюють елеватор під певним невеликим нахилом.

Для забезпечення нормального розвантаження ковшів, їм придають відповідну форму залежно від роду вантажу і швидкості руху ковшів.

Ковші характеризуються формою, розмірами і лінійною ємністю (відношенням ємності ковша до кроку).

Стандартні вертикальні ковшові елеватори загального призначення виробляють з чотирма типами ковшів, приведеними на рис. 6.67.

Закруглені глибокі ковші (рис. 6.67, а) застосовують для транспорту­вання сухих сипких вантажів, які легко висипаються (зерно, дрібне вугілля, пісок тощо). Глибокі ковші виготовляють шириною від 100 до 1000 мм, ємністю від 0,33 до 67,3 л, лінійною ємністю від 1,6 до 84,0 л/м, з кроком ковшів на тяговому органі від 200 до 800 мм.

Закруглені мілкі ковші з крутим надрізом передньої кромки (рис. 6.67, б) застосовують для переміщення вологих і погано сипких ван­тажів (цемент, вологий пісок тощо). Мілкі ковші мають ширину від 100 до 400 мм, ємність від 0,18 до 7,90 л, лінійну ємність від 0,9 до 15,8 л/м, крок ковшів 200-400 мм.

Гострокутні ковші (рис. 6.67, в) і закруглені трапецієподібні ковші (рис. 6.67, г) з направляючими лотками застосовують на елеваторах із за­мкненим розміщенням ковшів для переміщення важких кускових і абра­зивних вантажів (щебінь, гравій, крупне вугілля тощо). Гострокутні ковші мають ширину від 160 до 500 мм, ємність від 1,2 до 27,0 л, лінійну ємність від 7,5 до 68,0 л/м, крок ковшів 160-400 мм. Трапецієподібні ковші вироб­ляють шириною від 320 до 1000 мм, ємністю від 7,6 до 172 л, лінійною ємністю від ЗО до 275 л/м, з кроком ковшів 250-630 мм.

Для ковшових стрічкових елеваторів використовують як тяговий ор­ган гумові стрічки з тканин такого ж типу, які застосовують у стрічкових конвейєрах. Число прокладок у стрічці при кріпленні ковшів за допомо­гою елеваторних болтів приймається не менше чотирьох.

Ковші виробляють сталевими зварної конструкції товщиною стінок від 2 до 6 мм.

Металеві ковші кріпляться до стрічки за допомогою заглиблених (утоплених) болтів, або спеціального хомутика (П-подібної скоби), або гу­мових бугелів, крізь які проходять осі з привареними до ковшів планками.

У ланцюгових елеваторів тяговим органом є пластинчасті ланцюги. За ширини ковшів до 250 мм застосовують один ланцюг з кріпленням ковшів спеціальними болтами посередині внутрішньої стінки, а за більшої ширини застосовують два ланцюги з кріпленням до задньої стінки (рис. 6.67, в) або до бокових стінок ковшів (рис. 6.67, г).

Для запобігання падіння тягового органа (ланцюгів і ковшів) застосо­вуються спеціальні вловлювачі, а на стрічкових елеваторах бокові стінки ковшів з'єднуються між собою сталевими канатами, які йдуть без натягу­вання вздовж стрічки і утримують ковші від падіння у випадку обривання стрічки. Ковшові елеватори розміщують у металевому кожусі або трубі для запобігання розпилювання вантажу і забруднення навколишнього се­редовища. Крім того, це покращує роботу елеватора і збільшує його про­дуктивність.