Будова і принцип діїавтозчепного пристрою

Призначення і будова автозчепу

Автозчепи призначені для автоматичного зчеплення вагонів між со­бою і локомотивом, для передачі та пом'якшення поздовжніх зусиль

у складі поїзда.

Автозчепний пристрій (рис. 3.49) складається з таких основних частин;

• корпусу з механізмом зчіплювання;

• ударно-центруючого приладу;

• упряжного обладнання з поглинальним апаратом;

W

Puc. 3.49. Автозчепний пристрій вагона:

1 — головка корпусу; 2 — обмежувальна планка; 3 — захисна планка;

4 — тяговий хомут; 5 — задній упор; 6 — підтримуюча планка; 7 — поглиналь-

ний апарат; 8 — упорна плита; 9 — клин; 10 ~ передній упор; 11 — ударна

розетка; 12 — маятникова підвіска; 13 — центруюча балка; 14 — ланцюжок;

15 — підтримуючий кронштейн; 16 ~ фіксуючий кронштейн; 17 — розчіпний

важіль; 18 ~ малий зуб; 19 ~ великий зуб; 20 — замок.

• розчепного приводу.

Литий суцільний корпус автозчепу має головну частину (головку) і задню частину (хвостовик).

Великий і малий зуби головки створюють так званий «зів» автозчепу, де в спеціальному «кармані» знаходиться механізм зчіплювання.

Зверху головка має упор для передачі жорсткого удару через ударну розетку і кінцеву балку на торець хребтової балки.

Хвостовик порожнистий, прямокутної форми, має отвір для клину, що з'єднує його з тяговим хомутом. Торець хвостовика має циліндричну форму і слугує для передачі поздовжніх ударів на поглинальний апарат автозчепного пристрою.