Поняття про міжколійя

Простір між осями двох суміжних колій називається міжколійям.

Ширина міжколійя визначається габаритами і умовами одночасного безперешкодного проходження поїздів по суміжних коліях, розміщення між коліями необхідних технічних споруд, пристроїв, матеріалів та інструментів, а також безпеки людей, які там працюють.

Мінімальні відстані між осями колій на прямих ділянках, як того ви­магає ПТЕ, мають бути:

• на двоколійних перегонах — 4100 мм;

• на багатоколійних (3 і 4 колії) перегонах між осями другої і третьої колій — 5000 мм, між крайніми — 4100 мм;

• на приймально-відправних коліях станцій — 4800 мм; якщо головні колії станції є крайніми, то відстань між ними допускається 4100 мм;

• на другорядних коліях (вантажного району, депо тощо) — 4500 мм;

• на перевантажувальних коліях — 3600 мм.

Рис. 2.2. Відстані між осями колій на перегоні

Якщо між коліями влаштовується якась споруда, то відстань між ося­ми колій має бути рівною:

є = Ь₁ + 2 х Ь₂; мм, (2.1)

де Ь₁ — ширина споруди;

b₂ — відстань, яка передбачається габаритом наближення споруд.

Міжколійя на кривих ділянках поширюються в залежності від радіусу кривої. Щодо умов проходження негабаритних вантажів міжколійя харак­теризуються 4-ма класами габаритної прохідності: і клас— це лінії з міжколійями від 4900 до 4800 мм; 2 клас— від 4800 до 4500 мм; 3 клас— від 4500 до 4100 мм; 4 клас - від 4100 до 3900 мм.

2.2. Траса, план та профіль колії 2.2.1. План місцевості в горизонталях

Земля має сферичну поверхню, але окремі невеликі її ділянки, напри­клад, квадрати 20 х 20 м, практично можна вважати за площину і зображу­вати в одному масштабі. Таке зображення називають планом місцевості.Практикується складання планів місцевості квадратами більшими ніж 20 х 20 м з урахуванням помилок від викривлення поверхні землі.

Рельєф місцевості на плані зображують особливими лініями — гори­зонталями. Горизонталі— це контури фігур уявного перетину земної по­верхні рівневими поверхнями, які знаходяться одна від одної на однаковій висоті (1,5, 10 м) і називаються рівнями.Рахунок починається від першо­го рівня, ним може бути будь-яка рівнева поверхня.

Відстань до певної примітної чи уявної точки від першого рівня нази­вають висотою точки.Вона може бути умовною або абсолютною. Умовна або відносна висота— це вертикальна відстань до точки від певної рівне­вої поверхні, прийнятої за початок відліку висот: умовного горизонту, підвалин споруди, майданчиків тощо, зафіксованих спеціальними знака­ми — реперами. Абсолютна висота— це вертикальна відстань до певної точки від основної рівневої поверхні, якою вважається середній рівень Балтійського моря, відмічений горизонтальною лінією на спеціальній пластині споруди Кронштадтського футштока. Якщо на рис. 2.3 за поча­ток відліку прийняти рівневу поверхню, яка проходить через точку А, то умовна висота точки А дорівнює нулю і точок В, С, Т) — відповідно відстаням ВЬ', Сс', Осі', абсолютна висота дляусіх названих точок

дорівнює відповідно Аа, ВЬ, Сс, Dd. Висота точки відносно рівневої по­верхні іншої точки називається перевищеннямцієї точки (h).

Рис. 2.3. Абсолютні і умовні висоти точок

План місцевості в горизонталях дозволяє вибрати в різних варіантах раціональне прокладення залізничної лінії, запроектувати станції, перехо­ди через річки, приблизно визначити обсяг будівельних робіт.