Перша медична допомога при отруєннях

Основні патологічні ознаки гострих отруєнь

1. Загальнотоксичні прояви:

1.1. загальна слабкість;

1.2. нездужання;

1.3. гіпертермія.

2. Токсичне ураження шлунково-кишкового тракту:

2.1. біль;

2.2. нудота;

2.3. блювання;

2.4. пронос.

3. Токсичне ураження дихальної системи:

3.1. порушення ритму дихання;

3.2. токсична гіпоксія;

3.3. токсичний набряк легень;

3.4. зупинка дихання.

4. Токсичне ураження серцево-судинної системи:

4.1. гостра судинна недостатність (шок, колапс);

4.2. гостра серцева недостатність (кардіогений набряк легень);

4.3. порушення ритму серця;

4.4. зупинка серця.

5. Токсичне ураження нервової системи:

5.1. судоми;

5.2. токсичний набряк мозку;

5.3. токсична енцефалопатія;

5.4. інтоксикаційні психози;

5.5. токсична кома.

6. Токсичне ураження нирок;

7. Токсичне ураження печінки;

8. Порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги організму.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги при отруєннях

1. Припинення дії отрути на організм людини:

1.1. Інгаляційне ураження – засоби індивідуального захисту органів дихання (протигази, респіратори), винести хворого з зони ураження на свіже повітря;

1.2. Потрапляння на шкіру та слизові оболонки токсичних речовин – промивання проточною прохолодною (30˚С) водою, очищення рани (опіку) шляхом створення венозної гіпертензії (венозний джгут) з метою посилення венозної кровотечі з рани (декілька секунд);

1.3. Потрапляння в шлунково-кишковий тракт – промивання шлунка;

1.4. Потрапляння отрути в порожнини (пряма кишка, сечовий міхур, піхва) - промивають за допомогою клізми, катетеризації, спринцювання);

1.5. Укуси, ін’єкції – холод, новокаїнові блокади, накладання джгута на уражену кінцівку.

2. Виведення отрути із шлунково-кишкового тракту:

2.1. Прийом адсорбентів (активоване вугілля, ентеросгель тощо);

2.2. Сольові проносні засоби;

2.3. Очисна клізма.

3. Виведення отрути, яка всмокталась в кров:

3.1. Метод форсованого діурезу (багато пити, внутрішньовенне введення розчинів та сечогінних препаратів) – токсичні речовини виводяться нирками;

3.2. Гіпервентиляція – виводять летючі отрути (бензин, спирти, ацетон ті ін.) За допомогою апарату ШВЛ (штучна вентиляція легень);

3.3. Апаратне очищення крові: гемодіаліз (“штучна нирка”), гемосорбція (пропускають кров через капсули з гранулами адсорбованого вугілля), плазмоферез (вилучення плазми крові, очищення та повертання в кров’яне русло).

4. Знешкодження отрути за допомогою специфічних медикаментозних засобів (антидотів).

антидоти – це речовини, які не дозволяють отруті діяти на організм або нейтралізують її ефект. В залежності від способу дії розрізняють:

4.1. Фізичні протиотрути діють шляхом адсорбції – поглинання. Це активоване вугілля, каолін (біла глина), крохмаль, тальк. Призначають їх разом з послаблюючими препаратами.

4.2. Хімічні – діють шляхом руйнування отрути та перетворення в нерозчинну речовину або нетоксичну (оцтова та лимонна кислота, магнезія, поташ, пілокарпін тіопентал-na, унітіол).

4.3. Білкові речовини - яєчний білок, некип’ячене молоко використовують при отруєнні кислотами та роз’їдаючими отрутами (білки 4-х яєць розчиняють в 1-му літрі води та використовують для промивання шлунку).

5. Відновлення та підтримка життєво важливих функцій організму (серцево-судинної, дихальної системи).

6. Усунення симптомів, що викликані дією отрути (судоми, біль, збудження та ін.).