Перша медична допомога при опіках

Опіками називаються ушкодження тканин, що виникають унаслідок дії термічних, фізичних і хімічних агентів.Розрізняють термічні, хімічні й радіаційні опіки.

Термічні опіки бувають у результаті дії на поверхню тіла людини високої температури. Загибель тканин настає внаслідок зсідання білків від безпосереднього впливу термічного фактора на тканини. Важкість стану потерпілого від опіку залежить від поєднання дій різних факторів: діючого агента (гарячої пари або рідини, полум'я, предмета, нагрітого до високої температури); тривалості дії агента на тканини; глибини й площини ушкоджен­ня тканин; віку і стану потерпілого тощо.

Залежно від глибини ушкодження опіки поділяють на чотири ступені. Опіки І ступеня характеризуються почервонінням, набряком і наявністю пекучого болю у результаті безпосередньої дії температурного фактора на нервові закінчення і здавлювання їх набряклими тканинами. Усі явища через 3—7 днів зникають, деколи залишаючи пігментні ділянки шкіри.

При опіках II ступеня ушкоджуються поверхневі шари шкіри, виникає почервоніння шкірних покривів, різної величини пухир­ці з дещо мутнуватою рідиною, деяке збудження, прискорення пульсу, підвищення температури тіла, особливо при нагноєнні пухирців. При опіках більше 15 % поверхні тіла може виникнути опіковий шок. Такі опіки загоюються через 8 - 14 днів без утво­рення рубців, якщо нема нагноювання.

При опіках IIIступеня ушкоджуються як поверхневі, так і глибокі шари шкіри. Для ІІІ-А ступеня характерне ушкодження поверхневих шарів шкіри. Ранова поверхня покривається світло-коричневим або сірим струпом. Період загоювання триває до З - 4 тижнів без рубців або з утворенням ніжних рубців. При опі­ках ІІІ-Б ступеня наявне повне змертвіння на всю глибину, утво­рюється твердий темно-коричневий струп, що відпадає через 3 - 5 тижнів, залишаючи великі і деформовані рубці.

Опіки IV ступеня - це ушкодження всієї шкіри, підлеглих тканин аж до кісток. При цьому утворюється коричневий або чорний струп, через який просвічуються тромбовані венозні судини.

Важкість опіків залежить від глибини і площини ушкодженої поверхні.

Для швидкого підрахунку площі користуються правилом «дев'яток», тобто по 9 % поверхні тіла становлять голова і шия; поверхня одної кінцівки; груди й живіт; задня поверхня тулуба (спина); одна нижня кінцівка (стегна), гомілка стегна; проме­жина - 1 %. Разом це 100 %.

Для вимірювання невеликої площі опіку використовують пра­вило «долоні»: площа долоні людини в середньому становить 1,0 - 1,2 % площі його тіла.

До важких опіків належать опіки II, III, IV ступенів площи­ною ушкодження більше 20 % поверхні тіла, ускладнені шоком, променевою хворобою та опіками дихальних шляхів.

Опіки середньої важкості - це опіки II - III ступенів з пло­щиною враження 10 - 20 % загальної площі тіла; опіки І ступеня з ушкодженням 50 % поверхні тіла, але при загальному задовіль­ному стані потерпілого.

До легких опіків належать обмежені опіки ІІІ - IV ступенів; опіки II ступеня з площиною ушкодження менше 10 % поверхні тіла; опіки І ступеня з площиною ушкодження менше 40 % по­верхні тіла.

Хімічні опіки виникають у результаті впливу на тканини різних хімічних речовин, що мають припікальну дію (міцні кислоти, луги, фосфор, солі важких металів). Особливо часто хіміч­ні опіки слизових оболонок бувають у дітей. Кислоти й солі важ­ких металів викликають зсідання білків і збезводнювання тканин, унаслідок чого настає коагуляційний некроз з утворенням щільного струпа. При опіках сірчаною кислотою утворюється темний струп, соляною кислотою — білий, азотною - жовтий.

Луги розчиняють й омилюють жири, у результаті чого глибоко уражаються тканини й утворюється білий м'який струп.

Радіаційні (променеві) опіки спричинює іонізуюче опромінювання (альфа і бета-частинки, рентгенівське випромінювання, нейт­рони). При цьому уражаються шкіра й слизові оболонки. Залеж­но від дози й тривалості опромінення можуть виникнути опіки з гострим, підгострим і хронічним перебігом. Променева реакція у вигляді почервоніння й набряку проявляється на першу або дру­гу добу після опромінення і зберігається протягом 2 - 3 днів. Процес зворотний, на місці почервоніння залишається легка пігментація.

Променеве випадання волосся (алопеція) виникає на волосис­тій частині голови і триває 1 - 4 тижні після опромінення. Волосся відростає за 6 - 10 тижнів.

Гострий променевий дерматит І ступеня виникає на 15 - 20 день після опромінення. Прихований період триває в середньому два тижні. У потерпілого з'являється почервоніння, набряк, випадає волосся. Через один-два тижні почервоніння зникає, залишається пігментація шкіри, починає відростати волосся.

При гострому променевому дерматиті II ступеня виникають почервоніння, пухирі, що триває протягом 2 - 5 днів після опромінення. Прихований період – 1 - 2 тижні. Клінічні симптоми ушкодження у цей час не проявляються, потерпілий почуває себе порівняно добре. Через 1 - 2 тижні починається розпал клінічної картини враження шкіри - виникає набряк, виражене почервоніння, збільшуються лімфатичні вузли. Потерпілі скар­жаться на біль в ушкодженій ділянці тіла. Набряк наростає, міл­кі пухирці зливаються, утворюючи багатокамерні пухирі. Якщо вони інфікуються, то з'являються виразки. Захворювання триває один-півтора місяця, повного виздоровлення не спостерігали.

Променеві опіки IIIступеня характеризуються змертвінням шкіри й утворенням виразок. Прихований період триває 4 - 6 днів. Швидко наростає гостре запалення (почервоніння шкіри, набряк, різкий біль), підвищується температура тіла, збільшуються лімфатичні вузли. Пухирі тріскають, утворюючи виразки, що при інфікуванні перетворюються в гнійні рани, унаслідок чого може виникнути сепсис. Виразки загоюються дуже повільно, не­рідко залишаються трофічні виразки, що можуть перейти у зло­якісні пухлини.

Опіки дихальних шляхів виникають унаслідок дії полум'я, розпеченого повітря, токсичних продуктів горіння (95 % усіх випадків), перегрітої пари, а також при опіках грудей, шиї, обличчя. Вдихання гарячого диму і токсичних продуктів горіння спричинюють опіки слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, їх набряк, що призводить до звуження бронхів (бронхоспазму) та недостатності дихання. З'являються періодичний кашель, сухість у роті, білясті плями на слизовій порожнині рота, біль, у горлі під час ковтання, хриплий голос або афонія, задишка, синюшність обличчя, серцево-судинні розлади.

Опіки у дітей з усіх побутових травм становлять 27,7% і посідають перше місце. Причиною опіків найчастіше є бездо­глядність, необережність з боку дорослих і дітей. Термічні опіки становлять 42 %, їх найчастіше отримують діти до 3 років (51,6 % усіх опіків за віковими групами). У цьому віці смертність від опі­ків найбільша, що пов'язане з анатомо-фізіологічними особливос­тями дитячого організму. Близько 2/3 опіків діти одержують від гарячих рідин (води, молока, супів). Ніжна й тонка шкіра дітей ушкоджується глибше. Загальна реакція дитячого організму на опікову травму звичайно проявляється опіковим шоком і підви­щеною чутливістю до інфекції. Симптоми ступенів опіків такі ж, як у дорослих.

Опікова хвороба - це сукупність загальних розладів орга­нізму, що виникли при опіках II—IV ступенів з площею ушко­дження більше 15% загальної поверхні. Вона проявляться опі­ковим шоком, гострим отруєнням (токсемією і септикотоксемією) та опіковим виснаженням організму.

Опікова хвороба перебігає стадійно. Розрізняють чотири її стадії:

1. стадія опікового шоку виникає в момент шоку і триває не більше двох діб;

2. стадія токсемії починається через кілька годин після шоку внаслідок всмоктування із опікової поверхні продуктів розпаду змертвілих тканин і бактеріальних токсинів;

3. стадія септикотоксемії виникає при нагноєнні опікових ран (на 12—15 день хвороби), коли бактерії та токсини всмоктують­ся в кров і виникає септичний стан;

4. стадія реконвалесценції (видужання), коли опікові рани загоюються і функції організму поступово нормалізуються.

Медичну допомогу при термічних опікахнадають у такій послі­довності:

- гасять палаючий одяг і запалювальну суміш шляхом щільного обгортання ковдрою, плащем, пальтом та іншими речами, закидаючи палаючі ділянки снігом, піском занурюючи їх у воду;

- вводять знеболювальні речовини;

- на опікову рану накладають первинну асептичну пов'язку або спеціальну протиопікову пов'язку. При опіках фосфором перед накладанням пов'язки пінцетом знімають шматочки фосфору, а потім накладають пов'язку, змочену 5 % розчином сульфату міді, гідрокарбонату натрію, 3 - 5 % розчином перманганату калію, або пов'язку з протифосфорною пастою;

- у випадку зупинки дихання (при опіках запалювальними сумішами) проводять штучну вентиляцію легень способом «рот до рота», «рот до носа» або апаратом штучного дихання;

- при зупинці серця роблять закритий масаж серця;

- при значних опіках кінцівок їх іммобілізують шляхом накладання транспортних шин;

- дають хворим солоно-лужний розчин (на 1л води 1 чайна ложка хлориду натрію і 0,5 чайної ложки гідрокарбонату натрію);

- укутують хворих одягом, щоб їх зігріти;

- транспортують потерпілих в опікові центри.

Одяг, що пристав до опікової поверхні, не відривають.

При хімічних опікахпотрібно:

- терміново промити ушкоджену поверхню холодною водою протягом 10 - 15 хв., а при запізнілому промиванні - протягом 40 - 60 хв. Потім для нейтралізації концентрованих кислот роблять примочки з 2 - 3% розчином гідрокарбонату натрію при опі­ках лугами - з 2% розчином оцтової кислоти або іншими кислотами; при опіках вапном - з 20% розчином цукру;

- при опіках органічними сполуками алюмінію їх видаляють серветкою, змоченою у 96% етиловому спирті, бензині, нафті;

- при попаданні хімічних речовин у шлунок його слід промити великою кількістю холодної води;

- надають інші види допомоги у такому ж обсязі, як і при тер­мічних опіках (знеболювання, іммобілізація кінцівок).