Таблиці

Таблиця 1.Офіційний стиль мовлення

Назва стилю	Жанри в яких стиль реалізується	Основні ознаки стилю і жанрів мовлення
Мета мовлення	Сфера спілкування	Форма реалізації стилю	Мовні особливості стилю
Офіційно-діловий	Закон, кодекс, статут, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо	Регулюван-ня офіційно-ділових стосунків	Офіційно-ділові стосунки	Моно-лог (діалог)	Переважають стилістично-нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення; відсутні емоційно забарвлені слова; виклад гранично точний

Таблиця 2. Чергування звуків

Чергування голосних	Чергування приголосних
Звуки, що чергуються	Приклади	Звуки, що чергуються	Приклади
[о], [е] з [і]	село – сіл слово – слів семи – сім	[г] – [ж]	ворог – ворожий друг – друже
[о], [е] з нулем звука	день – дня	[к] – [ч]	рука – ручний
[е] з [о]	шести – шостий женити – жонатий	[х] – [ш]	порох – порошина вухо – вушний
[а] з [о]	ламати – ломити	[г] – [з']	книга – в книзі
[е] з [і]	стерегти – застерігати	[к] – [ц']	рука – в руці мука – в муці
[е] з [и]	стелити – застелати	[д] – [дж]	радити – раджу садити – саджу
[и] з [і]	сидіти – сісти	[т] – [ч]	вертіти – верчу хотіти – хочу
[и] з [о]	кривавий – кров	[з] – [ж]	везти – вожу казати – кажу
		[с] – [ш]	просити – прошу
		[зд] – [ждж]	їздити – їжджу
		[ст] – [шч]	ростити – рощу мостити – мощу
		[б], [п], [в], [м], [ф]+[л]	губити – гублю купити – куплю ловити – ловлю графити – графлю

Таблиця 3. Основні норми правильної вимови

Види звуків	Основні правила вимови голосних і приголосних звуків	Приклади
Вимова голосних	Усі голосні звуки в наголошеній позиції вимовляються чітко. Звуки [а], [у], [і] та в більшості випадків [о] вимовляються чітко і в ненаголошених складах. Ненаголошений [е] у вимові наближається до [и], а ненаголошений [и] – до [е]. Звук [о] вимовляється з незначним наближенням до [у] лише перед складом з наголошеним [у] в основі слова.	[рак], [ром], [рул'], [меч], [рис], [н'іс] [шапка], [соло], [ін'ій], [улус] [те^иче], [не^ису], [жи^еве], [ли^ели] [го^улубка], [зо^узул'а]
Вимова приголосних	Перед голосним приголосні звуки вимовляються завжди чітко. Дзвінкі приголосні звичайно вимовляються дзвінко в будь-якій позиції. Лише в деяких випадках вони уподібнюються до глухих. Глухі приголосні перед дзвінкими звичайно уподібнюються дзвінкими і вимовляються як парні дзвінкі. Звуки [дз], [дз'], [дж] вимовляються неподільно. Тверді приголосні звуки, що не мають парних м’яких [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [г], [к], [х] перед і напівпом’якшуються, а перед іншими голосними вимовляються завжди твердо. Звуки [з], [ц], [с], [д], [н], [т] перед наступним м’яким або напівпом’якшеними приголосними також пом’якшуються.	[л'ід], [бере^иг], [могти] [гр'адка], [в'іжки] просьба [проз'ба] рюкзак [рюгзак] [кукурудза], [дз'уркотати], [джміл'] [в'ік], [г'ід], [х'ід], [к'ір], [ш'іст'] [в'іст'і], [св'іт], [лаз'н'я], [ц'в'іл']
Вимова голосних і приголосних в деяких формах слів	Буквосполучення -ться, -шся у дієсловах вимовляються як [ц':а], [с':а]. Буквосполучення -чся у дієсловах вимовляються як [ц':а]. Буквосполучення -жці, -шці, -чці в іменниках у М. відмінку вимовляються як [з'ц'і], [с'ц'і], [ц':і] Словосполучення букв здц, стц у деяких формах іменників вимовляються як [з'с'], [с'ц']	розраховується – [розраховуйец′:а] б’єшся – [бйес′:а] вибачся – [вибац′:а] на доріжці – [на дор′із′ц′і] місці – [міс′ц′і] ручці – [руц′:і] у поїздці – [у пойіз′ц′і]; у повістці – [у пов′іс′ц′і]

Таблиця 4. Правопис букв в, и, що позначають ненаголошені голосні

У префіксах	У коренях	У суфіксах	У закінченнях
Умови написан-ня	Пи-шеть-ся	Умови написан-ня	Пи-шеть-ся	Умови написан-ня	Пи-шеть-ся	Умови написан-ня	Пи-шеть-ся
Якщо префікс означає вищу міру ознаки	Пре-: Пре-крас-но Пре-пога-но	В нена-голоше-ній пози-ції пи-шуться так як і в наголо-шеній	е, и: весно, бо весни; читав, бо чи-тання	Якщо іменники означа-ють ма-теріал, продукт праці	ив-: пле-тиво, па-ливо, пе-чиво	В імен-никах м’якої і мішаної груп	е: конем, ти-шею
Якщо префікс означає принд-нання набли-ження, неповно-ту ознаки	При-: При-дбати При-йти При-соли-ти При-в’ялий	Якщо ненаго-лошений звук випадає	е-: човен (чов-на)	У прикмет-никах, утворе-них від іменни-ків м’я-кої і мі-шаної груп	ев-: сит-цевий, сторо-жевий ту-шевий	У дієсловах 1 дієвід-міни (на -уть, -ють)	е(є): пи-шеш, знаєш
Не змі-нюється написан-ня пре-фіксів без-, перед-, пред-	Без-: Бездо-ган-ний Перед-: Перед-час-ний Пред- Пред-стати Через-: Через-смуж-жя	У букво-сполу-ченнях -ере-, -еле-	е-: мере-жа веле-тень	В імен-никах із -енн- (-єнн-),що озна-чають опред-мечені дії	е (є): поне-во-лення, озбро-єння	У дієсло-вах 2 діє-відміни (на -ать, -ять)	и(ї): ходиш стоїш
		У відкри-тих скла-дах -ри-, -ли-чергу-ється з и перед суфіксом -а-	и-: кри-ниця, е-и: терти – стира-ти	У діє- прикметниках, утворе-них за допоїмо-гою -ен	е: неоці-нений, незлі-чений, неско-рений
		В інших випадках написан-ня пере-віряється за слов-ником	е, и: пенал лимон диван	В імен-никах і прик-метни-ках із суфік-сом -ин-,що має ряд зна-чень	и: Львів-щина, вуль-гар-щина, горо-дина

Таблиця 5. Вживання великої букви

З великої букви пишуться

З малої букви пишуться

1. Всі слова (крім загальних назв типу письменник, князь, область, море, планета, сузір’я): 1.1. В іменах, прізвищах, псевдонімах: письменник Т.Г. Шевченко, Каменяр (про І.Я. Франка), князь Ярослав Мудрий; 1.2. У власних назвах міфологічних істот, персонажів, творів: бог Перун, Дажбог, Зевс; 1.3. У власних астрономічних, географічних назвах: Чумацький Шлях, Карпатські гори, Республіка Острови Зеленого Мису, місто Біла Церква, вулиця Ярославів Вал; 1.4. У назвах найвищих вітчизняних і міжнародних організацій та деяких найвищих посад, почесних звань: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Організація Об’єднаних Націй; 1.5. У назвах найважливіших релігійних понять, свят: Бог, Святий Дух, Біблія, Євангеліє, Різдво, Великдень, Трійця. 2. Тільки перше слово: 2.1. У назвах різних установ, організацій і партій: Міністерство освіти України, Демократична партія, Харківський тракторний завод; 2.2. У назвах історичних подій, державних та міжнародних свят: Вітчизняна війна, День знань, Міжнародний день студентів; 2.3. У назвах, що беруться в лапки: роман “Війна і мир”, картина “Перед грозою”, готель “Дніпровські зорі”, медаль “За відвагу”. 3. Присвійні прикметники на -ів, (-ов, -ев) та –ин: Шевченкове слово, Сосюрина лірика. 4. Слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні: Збройні сили, наша Батьківщина, Високі договірні Сторони.

1. Власні назви, що вжито у загальному значенні: новітні наполеони (завойовники), ударив перун (грім), ампер (одиниця сили струму, від прізвища А. Ампера). 2. Відносні прикметники на -ський: харківські вулиці, дніпровська хвиля, слобожанська земля. 3. Фразеологізми або наукові терміни, до складу яких входять присвійні прикметники на -ів (-ов, ‑ев) та -ин-: дамоклів меч, ахіллесова п’ята, бертолетова сіль, архімедова сила.

Таблиця 6. Подовження приголосних і спрощення в групах приголосних

Різновиди змін приголосних звуків у словах	Характер змін у приголосних звуках	Приклади
Продовження приголосних: а) внаслідок збігу однакових приголосних	[н]+[н]=[н:] [д]+[д]=[д:] [с]+[с]=[с:]	година – годинник, осінь – осінній, дати – віддати, ріс – розрісся
б) внаслідок уподібнення		життя, зілля, ходіння, тінню, ллєш, знання
в) у деяких іншомовних словах		манна, мірра, Руссо, брутто, сюрреалізм
Спрощення в групах приголосних:
а) що передається на письмі	[ждн] – [жн] [стн] – [сн] [здн] – [зн] [стл] – [сл] [стск] – [с′к] [скн] – [сн]	тиждень –тижневий якість – якісний, радість – радісний виїздити – виїзний щастя – щасливий, лестощі – улесливий місто – міський блиск – блиснути, тиск – тиснути
б) що на письмі не передається	[нтск] – [н′с′к] [нтств] – [нств] [стск] – [с′к]	студент – студентський [студен′с′киі] агент – агентство [агенство] турист – туристський [турис′киі]

Таблиця 7. М’який знак

Вживається	Не вживається
1. Після д, т, з, с, ц, н для позначення м’яких приголосних:	1. Після д, т, з, с, ц, н для позначення м’яких приголосних, якщо за ними йдуть інші м’які чи пом’якшені приголосні: слід, світ, сьогодні, кінця, але тьмяний, різьбяр.
а) в кінці слів: рись, сіть, мідь
б) в кінці і в середині складу перед твердим приголосним: дядько, синька, боротьба, міський	2. Після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): волинський (хоч Волинь), уманський (хоч Умань), але: доньчин, няньчин, бриньчати
в) в середині складу перед о: дзьоб, льон, трьох, сьомий
г) в дієсловах перед -ся: порадься, хвилюється, посунься	3. Між буквами, що позначають подовжені м’які приголосні: засідання, доручення, життя, розпорядження
2. Після л в середині і в кінці складу: біль, кільця, сільський
3. Коли ь вживається в формі називного відмінка, то він зберігається і в інших відмінках письмо – на письмі

Таблиця 8. Вживання апострофа

Ставиться	Не ставиться
1. Після Б, П, В, М, Ф, коли перед ними немає іншого приголосного (крім Р), який належав би до кореня: здоров’я, кав’ярня, львів’янин, полум’яний, Прип’ять, Кам’янка. 2. Після Р в кінці складу: перемир’я, довір’я. 3. Після К в імені Лук’ян і похідних від нього словах Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янчук. 4. Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на приголосний: з’їзд, в’їзд, двох’ярусний, з’єднаний, об’ява.	1. Після Б, П, В, М, Ф, коли перед ними стоїть приголосний (крім Р), який належить до кореня слова: свято, морквяний, цвях. 2. Після Р на початку складу, якщо наступні Я, Ю, Є, Ї позначають м’якість звука Р: ряд, порядок, наряд, моряк.
В словах іншомовного походження
1. Після Б, П, В, М, Ф, Ж, Ч, Ш, Г, К, Х: комп’ютер, інтерв’ю, Рив'єра, Монтеск’є. 2. Після Р у кінці складу: бар’єр, кур’єр, Фур’є. 3. Після префіксів, що закінчується на приголосний: об’єкт, ад’ютант, суб’єкт.	1. Після Б, П, В, М, Ф, Ж, Ч, Ш, Г, К, Х та Р, коли Я, Ю, Є позначають м’якість попереднього приголосного: рюкзак, пюре, кювет, Мюллер. 2. Після Б, П, В, М, Ф, та Р перед –йо: серйозний, курйоз.

Додаток Б

<8 9 10 11 121314 >

Дата добавления: 2014-11-30; просмотров: 1449;