Наукові знання 10 страница

система шкіл (за Коменським) 64

4. Класно-урочна система Коменського. Принципи

навчання 66

5. Підручники Я.А.Коменського 67

6. Я.А.Коменський про школу, вчителя та моральне

виховання дітей 68

7. Педагогічні ідеї Д. Локка 69

8. Ідея вільного виховання Ж.-Ж. Руссо. Вікова

періодизація та система виховання Ж.-Ж. Руссо 71

9. Педагогічні погляди французьких філософів К.Гельвеція

та Д.Дідро 74

ТЕМА IV ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПЕДАГОГІКА КІНЦЯ XVIII - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ..79

1. Життя та педагогічна діяльність Й.Г.Песталоцці 79

2. Ідея гармонійного виховання Песталоцці. його теорія

елементарної освіти та методика початкового

навчання 81

3. Ідеї німецьких педагогів-філантропістів І.Базедова та

Хр. Г. Зальцмана 83

4. Неогуманізм. В. Гумбольдт та його освітні проекти 87

5. Дидактика Ф. Дістервега 88

6. Теорія навчання й виховання Й. Гербарта 91

7. Р.Оуен про формування особистості 95

ТЕМА V ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СВІТОВОЇ

ПЕДАГОГІКИ КІНЦЯ XIX - XX СТОЛІТТЯ....99

1. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного

виховання, педагогіка особистості, експериментальна

педагогіка) 100

2. Прагматична педагогіка Джона Дьюї 105

3. Гуманістичні засади освіти й виховання. Рух нового

виховання (М. Монтессорі, С.Френе) 106

4. Ідея цілісного виховання Р. Штайнера 111

5. Ідеї виховання й навчання у педагогіці

екзистенціалізму 113

ТЕМА VI СУЧАСНІ ОСВІТА У НАЙРОЗВИНЕНІШИХ

КРАЇНАХ СВІТУ 118

1. Еволюція освітніх систем у найрозвиненіших країнах на

перетині XXI століття 118

2. Система освіти в США.. 119

3. Освітня система у Великобританії 123

4. Характеристика освітньої системи у Німеччині 126

5. Характеристика освітньої системи у Франції 129

6. Система освіти в Японії ізз

ТЕМА VII НАРОДНА МУДРІСТЬ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

ТА МОЛОДІ 26

1. Традиції та обряди як основа української

етнопедагогіки 27

2. Засоби народного виховання дітей та молоді ЗО

3. Шляхи народного виховного впливу...ІЧ. 34

4. форми та методи народного виховання зростаючої

особистості 41

ТЕМА VIII ШКОЛА Й ПЕДАПКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ (IX-

XIV СТОЛІТТЯ) 137

1. Традиційні засади виховання дітей в Київській Русі.. 137

2. Соціальні умови становлення писемності та виникнення

перших шкіл у Київській Русі 140

3. Зміст та організація навчання у київській русі 141

4. Перекладна література та перші педагогічні пам'ятки

Київської Русі 143

ТЕМА IX ШКОЛА В УКРАЇНІ ПЕРІОДУ ВІДРОДЖЕННЯ

(XVI-СЕРЕДИНА XVIII СТОЛІТТЯ) 148

1. Загальна характеристика культури й освіти українського

Відродження 149

2. Виникнення братських шкіл 151

3. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові,

музичні та ін.) 152

4. Система виховання лицаря-козака 154

5. Навчальні студії й діяльність громадських об'єднань

студентів У Києво-Могилянській Академії 158

ТЕМА X УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІКА ЕТАПУ

ВІДРОДЖЕННЯ (XVII - ПОЧАТОК XVIII

СТОЛІТТЯ) 165

1. Вплив Європейських культурних процесів на освітньо-

культурне Відродження в Україні. Перші українські

вчені: П. Русин і Ю. Дрогобич 166

2. Українська граматика М. Смотрицького 168

3. Енциклопедія П. Беринди та риторика

І.Галятовського 169

4. Педагогічні погляди Е. Славинецького та

С.Полоцького 171

5. Освітньо-педагогічна діяльність Ф.Прокоповича 172

ТЕМА XI УКРАЇНСЬКА ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА

ПЕРІОДУ РУЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVIII

СТОЛІТТЯ) 177

1. Ідея народності та природовідповідності виховання Г.

Сковороди 178

2. Г. Сковорода про розумове, моральне та трудове

виховання дітей 182

3. Педагогічна діяльність М.В.Ломоносова 186

4. Статут 1786 року Російської імперії про зміст та

особливості шкільної системи , 187

5. Система освіти на Правобережній Україні та Закарпатті

(друга половина XVIII століття) ....195

ТЕМА XII ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В УКРАЇНІ

(ПЕРША ПОЛОВИНА XIX СТОЛІТТЯ) 197

1. Загальна характеристика освіти в Україні у першій

половині XIX століття 198

2. Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів

(М.Шашкевич, І. Вагілевич, Я. Гловацький,

Й. Левицький) 200

3. Педагогіка О. Духновича 202

4. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-

мефодіївського товариства (Т.Шевченко, П.Куліш,.

К.Костомаров) 204

ТЕМА XIII ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА К.

УШИНСЬКОГО 212

1. Життя і педагогічна діяльність К.Д.Ушинського.

Світогляд вченого 213

2. Ідея гармонійного розвитку людини 214

3. Ушинський про значення праці у вихованні людини...215

4. Ідея національного виховання К.Ушинського 216

5. Дидактика й методика початкового навчання

К.Ушинського 217

6. Ушинський про підготовку вчителя 219

ТЕМА XIV ОСВІТА ТА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В

УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX

СТОЛІТТЯ 223

1. Стан освіти в Україні у 60-ті роки. Характеристика

громадсько-педагогічних рухів 224

2. Освітньо-педагогічна діяльність М.Пирогова 225

3. Організаційна й педагогічна діяльність М.Корфа 228

4. Просвітницько-педагогічна діяльність,

X. Алчевської 229

5. Теорія й практика вільного виховання Л.Толстого 230

6. Теорія фізичного виховання особистості П Лесгафта.232

ТЕМА XV ІДЕЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ Й

ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА

XIX СТОЛІТТЯ) 236

1. Ідея національної школи М. Драгоманова 236

2. Наукова й освітня діяльність Наукового товариства

імені Тараса Шевченка 238

3. Ідея національного шкільництва М.Грушевеького 240

4. Загальна характеристика освіти на західноукраїнських

землях 243

5. Педагогічні погляди Ю.Федьковича 246

ТЕМА XVI УКРАЇНСЬКА ШКОЛА Й ПЕДАГОГІКА

ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ 250

1. Характеристика системи освіти в Україні на початку XX

століття 251

2. Освітньо-педагогічні ідеї І. Франка 253

3. Педагогічні ідеї Лесі Українки 256

4. Освітня й педагогічна діяльність Т.Лубенця 257

ТЕМА XVII ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА УКРАЇНИ (ЕТАПИ УНР ТА НАЦІОНАЛЬНОГО

КОМУНІСТИЧНОГО ВІДРОДЖЕННЯ: 20-ТІ

РОКИ) 260

1. Розробка завдань та змісту національної освіти в

УНР 260

2. Ідея національної школи С. Русової 262

3. Ідея національного рідномовного виховання

І.Огієнка 263

4. Особливості розбудови загальної, професійної й вищої

школи у 20-ті роки XX ст 265

5. Національний виховний ідеал Г. Ващенка 266

ТЕМА XVIII ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА

А. МАКАРЕНКА 269

1. Життя й педагогічна діяльність А.Макаренка 270

2. Теорія і практика колективу А. Макаренка 2.71

3. Ідея поєднання навчання з продуктивною працею

А.Макаренка ("Педагогічна поема", "Прапори на

баштах") 273

4. Проблема сімейного виховання ("Книга для батьків",

"Лекції про виховання дітей") 275

5. Шляхи формування вчителя-вихователя та його

педагогічної майстерності 276

6. Рольовий принцип педагогічної системи

А. Макаренка 277

ТЕМА XIX ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА УКРАЇНИ У

РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД (20-80 РОКИ) 290

1. Національна освіта в 20-ті роки XX століття 291

2. Уніфікація загальної освіти в 30-ті роки 296

3. Особливості становлення освіти у післявоєнний час

(кінець 40-50-ті роки) 298

4. Розвиток освіти й педагогіки у 60-ті роки 300

5. Школа і педагогіка України у період застою (70-80

роки) 301

ТЕМА XX ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА В.

СУХОМЛИНСЬКОГО 304

1. Життя та педагоіічна діяльність

В. Сухомлинського 305

2. Навчання й виховання дітей 6-річного віку 306

3. В. Сухомлинський про формування гуманної

особистості 308

4. Морально-трудове виховання школярів 309

5. Етнічні засади родинного виховання 311

6. Ідеї становлення вчителя-вихователя з 12

ТЕМА XXI УТВЕРДЖЕННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА

СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ДУХОВНОГО І

НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ з 17

1. Утвердження демократичних державно-громадських

засад освіти й виховання молоді 318

2. Реформування освіти на сучасному етапі розвитку

українського суспільства 319

3. Утвердження шляхів та засобів національного

виховання дітей та молоді .....320

4. Особливості реформування професійної, вищої й

педагогічної освіти 321

ТЕМА XXII СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ СВІТОВОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ 327

1. Технократичні концепції формування особистості 328

2. Концепції виховання особистості авторитарного

раціоналізму 332

3. Психоаналітична концепція особистісного

формування 334

4. Неогуманістичні концепції виховання особистості 338

Додаток А 348

Додаток Б 349

Додаток В 349

Додаток Г 351

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Левківський Михайло Васильович

ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Керівник видавничих проектів - Сладкевич Богдан Дизайн - Борисов Борис

Надруковано з авторського оригінал-макета.

Підписано до друку 19.09.2003. Формат 60x90/16.

Ум.друк.арк.17.2. Обл.вид.арк.18.25. Друк офсетний.

Наклад № 1-1000 примірників

Видавництво "Центр навчальної літератури"

вул. Електриків, 23 м.Київ, Україна, 04176

т.ф. 416-01-34, тел. 416-04-47,416-20-63,451-65-95

Е-таіі: оггісе@иаЬоок.сот

Віддруковано з готових діапозитивів замовника в ОП "Житомирська облдрукарня". Зам. 250.

Наукові знання

Значних успіхів народи Месопотамії досягли в науковому пізнанні світу. Особливо великі були досягнення вавілонської математики, яка спочатку виникла з практичних потреб вимірювання полів, спорудження каналів і різних будівель. Ще з давніх часів вавілоняни споруджували багатоповерхові (зазвичай семиповерхові) вежі-зіккурати. З верхніх поверхів зіккуратів вчені з року в рік вели спостереження за рухами небесних тіл. Таким чином вавілоняни збирали та записували емпіричні спостереження за Сонцем, Місяцем, розташуванням різних планет і сузір'їв. Зокрема, астрономи відзначали положення Місяця по відношенню до планет і поступово встановили періодичність руху небесних світил, видимих ​​простим оком. У процесі таких багатовікових спостережень виникла вавилонська математична астрономія. До нашого часу збереглися численні таблиці з астрономічними обчисленнями відстаней між зірками.

У V ст. до н. е.. існували великі астрономічні школи в Вавилоні, Борсиппі, Сіппарі і Уруці. На цей же час падає діяльність великих астрономів Набуріана і Кідена. Перший з них розробив систему визначення місячних фаз, другий встановив тривалість сонячного року, який, за його підрахунками, становив 365 днів 5 годин 41 хвилину і 4,16 секунди. Таким чином, Кіден у визначенні тривалості сонячного року помилився лише на 7 хвилин і 17 секунд. Починаючи з другої чверті III ст. до н. е.. вавілонські астрономічні твори стали переводити на старогрецьку мову. Це дозволило грецьким астрономам долучитися протягом короткого часу до тисячолітніх надбань вавілонської науки і незабаром після цього добитися блискучих успіхів.

Збереглася велика кількість вавілонських медичних текстів. З них видно, що лікарі Стародавньої Месопотамії вміли добре лікувати вивихи та переломи кінцівок. Однак, про будову людського організму у вавілонян були дуже слабкі уявлення і їм не вдалося досягти помітних успіхів у лікуванні внутрішніх хвороб.

Ще в III тисячолітті до н. е.. жителі Месопотамії знали шлях до Індії, а в I тисячолітті до н. е.. - Також в Ефіопію і Іспанію. Збереглися до нашого часу карти відображають спроби вавілонян систематизувати і узагальнити свої досить великі географічні знання. В середині II тисячоліття до н. е.. складалися путівники по Месопотамії та суміжних країнах, призначені для купців, що займалися внутрішньою і міжнародною торгівлею. У бібліотеці Ашшурбанапал знайдені карти, що охоплюють територію від Урарту до Єгипту. На деяких картах зображені Вавилон і сусідні країни. Ці карти містять також текст з необхідними коментарями. На одній такій карті Месопотамія та прилеглі райони представлені як кругла рівнина, омивана Перською затокою, а в самому центрі цієї рівнини розташований Вавилон.

У Месопотамії з живим інтересом ставилися до свого далекого минулого. Наприклад, в період царювання Набонід в VI в. до н. е.. під час розкопок у фундаментах обвалених храмових будівель були виявлені і прочитані написи III тисячоліття до н. е.., а імена царів, що зустрічаються в цих текстах, правильно розміщені в хронологічному порядку. В одному з храмів будівель міста Ура археологи знайшли музейну кімнату, в якій були зібрані предмети різних епох, які представляли історичний інтерес. Подібний же музей знаходився і в літньому царському палаці Навуходоносора II у Вавилоні.

Однак в кінці I тисячоліття до н. е.. закостенілі форми давніх традицій, багатовікове панування релігійних уявлень, відсутність нових методів пізнання природи стали заважати розвитку вавілонської науки. До того, ж вона почала втрачати свої життєві сили, так як науковою мовою залишався аккадська (а значною мірою і шумерська, яка за півтора тисячоліття до цього вже була мертвою), в той час як населення всюди у Месопотамії переходило до асірійської як розмовної мови .

У становленні і подальшому розвитку мистецтва Стародавньої Месопотамії вирішальне значення мали художні традиції шумерів. У IV тисячолітті до н. е.., тобто ще до виникнення перших державних утворень, провідне місце в шумерському мистецтві займала розписна кераміка з характерним для неї геометричним орнаментом. З початку III тисячоліття до н. е.. велику роль грало різьблення по каменю аж до зникнення клинописної культури на рубежі I в. н. е.. На циліндричних печатках зображувалися міфологічні, релігійні, побутові та мисливські сцени.