Облік розрахунків з покупцями і замовниками

Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги виникає, коли підприємство реалізує товари у кредит, тобто з відстроченням платежу.

Облік розрахунків ведеться на підставі первинних документів, якими є товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних робіт, рахунки та інші документи, які підтверджують одержання матеріальних цінностей, приймання робіт, нарахування сум різних платежів тощо. Факти оплати відображають на підставі виписок банків і доданих первинних документів, що складаються відповідно до чинних норм і правил по розрахунках.

Для обліку дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має два субрахунки: 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». За Дт 36 відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів і позабюджетних фондів та включені до вартості реалізації. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг Дт 36 Кт 70 «Доходи від реалізації». На суму ПДВ: Дт 70 Кт 641 «Розрахунки за податками». Одночасно відображається собівартість реалізованих товарів, робіт або послуг: Дт 90 «Собівартість реалізації» Кт 26, 27, 28.

За Кт 36 — відображається погашення дебіторської заборгованості із Дт 30, 31. Погашення дебіторської заборгованості взаємо зарахуванням відображається таким записом: Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» або Дт 68 «Розрахунки за іншими операціями» Кт 36.

Аналітичний облік ведуть за кожним окремим покупцем у відомості 6.6. с.-г., а синтетичний — у журналі-ордері № 6 с.-г. і відповідних відомостях.

З метою відображення реальної суми поточної дебіторської заборгованості створюється резерв сумнівних боргів. Його розмір визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. Це здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення зі встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності — це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні періоди. Як правило, коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Резерв сумнівних боргів обліковують на однойменному рахунку 38, по Кт 38 відображають створення резерву в кореспонденції з Дт 94 «Інші витрати операційної діяльності». У Дт 38 відносять списання безнадійної заборгованості за рахунок створеного резерву із Кт 36, 37.

Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості облічується на забалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.

Синтетичний облік резерву ведуть у журналі-ордері № 3Б с.-г.