Особливості нормативної бази аудиту необоротних активів

На етапі підготовки до аудиту основних засобів, нематеріальних активів та капі­тальних вкладень необхідно досконало вивчити нормативну базу з питань відобра­ження цих об'єктів у податковому і бухгалтерському обліку.

Із введенням П(с)БО 7 "Основні засоби" та П(с)БО 8 "Нематеріальні активи" від­булося різке розмежування бухгалтерського і податкового обліків. Тому суб'єктом гос­подарювання треба вести окремо податковий облік основних засобів і нематеріальних активів, призначений для встановлення бази оподаткування прибутку, і бухгалтер­ський облік, метою якого є надання користувачам для прийняття рішень повної, пра­вдивої та неупередженої інформації про наявність, стан необоротних засобів та їх рух.

У податковому обліку, починаючи звітний рік, бухгалтери повинні з огляду на чинну нормативну базу з оподаткування і бухгалтерського обліку визначитися з по­чатковими залишками та порядком нарахування амортизації.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змі­нами і доповненнями) суб'єкти господарювання, які мають на своєму балансі основ­ні фонди, на початку звітного року повинні:

1) визначити відповідно до пп. 8.3.2. Закону про оподаткування прибутку балансову вартість груп основних фондів станом на початок року з метою на рахування амортизації за І квартал поточного року;

2) нарахувати амортизацію за І квартал поточного року, виходячи з балансової вартості груп (для групи 1 — виходячи з балансової вартості об'єктів) і норм амортизації, передбачених п. 8.6. Закону про прибуток.

При перевірці правильності визначення балансової вартості основних засобів у податковому обліку необхідно пам'ятати, що з 1 січня 2004 року в разі ліквідації ос­новних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких ос­новних фондів через загрозу чи неминучість їх заміни, зруйнування або ліквідації платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

§ збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого суб'єкта основ­них фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

§ не змінює балансової вартості груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Норми амортизації основних фондів, віднесених до груп 1, 2 і 3 у 2003 році, за­лишились ті ж, що й у 2002-му.

З 1 січня 2003 року основні фонди підлягають розподілу не на 3, а на 4 групи.

До нової, четвертої, групи віднесено електронно-обчислювальні машини та інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інформа­ційні системи, телефони (у т. ч. мобільні), мікрофони, рації, вартість яких переви­щує вартість "малоцінки", які раніше включалися до гр. 2 (пп. 8.2.2).

При здійсненні аудиту необоротних активів необхідно:

1) визначити суму "ремонтного ліміту" на поточний рік, яка згідно з пп. 8.7.1. Закону про оподаткування прибутку повинна дорівнювати 10% сукупної ба­лансової вартості всіх груп основних фондів на початок року;

2) перевірити, чи містять групи 2 і 3 основних фондів матеріальні цінності. Це в інтересах самого підприємства, оскільки пп. 8.4.7. Закону про оподаткування прибутку передбачено, що коли на початок звітного кварталу групи 2 і З основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість таких груп відноситься до валових витрат звітного періоду;

3) визначитися із щорічною індексацією балансової вартості груп основних фондів: згідно з пп. 8.3.3 платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації;

4) перевірити, чи в складі групи основних фондів 1 немає об'єктів із залишковою вартістю 1700 грн і менше. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансо­вою вартістю групи нульового значення.

Для відображення амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів у подат­ковому обліку слід керуватися статтею 8 Закону про оподаткування прибутку. Це пов'яза­но з тим, що всі матеріальні цінності, термін експлуатації яких перевищує 365 календар­них днів із дати введення в експлуатацію, потрапляють до категорії "Основні засоби".

На жаль, у Законі про оподаткування прибутку не встановлені особливі норми амортизації (за ставкою 50% і 100%) аналогічно тому, як це зроблено у П(с)БО 7. То­му малоцінні необоротні матеріальні активи у податковому обліку повинні бути за­раховані до основних засобів (імовірно, до 2 або 3 групи), і на них повинна нарахо­вуватися амортизація за нормами, передбаченими для відповідної групи.