Робочий документ аудитора

Зведені дані про результати рахункової перевірки статей балансу клієнт

виконавець

Період, за який проводиться перевірка

з "___________ "_________ 200х р. по "___ " 200х р.

Робочий документ використано (не використано) при складанні аудиторського звіту

Аудитор______________

(підпис) (ПІБ)

"___ "___________ 200х р.

Робочий документ прийнято

Керівник аудиторської фірми________ _____________

(підпис) (ПІБ)

"___ "_____ 200х р.

Перевірка правильності складання балансу

Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних моментах:

1) дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року в порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути дані відповідні пояснення;

2) дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обгрунтовані результатами інвентаризації;суми статей балансу по розрахунках із фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;

3) дані підсумкового балансу повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;

4) дані балансів на початок і кінець року повинні бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і підсумкового балансів повинні бути пояснені.

Перевірка правильності відображення в балансі необоротних засобів

Перевірка правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основ­них засобів включає два основних моменти:

1. необхідно впевнитись у тому, що відповідні активи підприємства, внесені до складу нематеріальних активів і основних засобів, справді є в наявності;

2. необхідно впевнитися в доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта:

а) поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;

б) вибір методу амортизації об'єктів основних засобів та нематеріальних активів;

3. необхідно перевірити, чи не було протягом аудованого періоду змін у методології обліку основних засобів та нематеріальних активів;

4. необхідно перевірити правильність обліку придбання, зносу і вибуття нематеріальних активів і основних засобів.

Наявність основних засобів перевіряється на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Правильність нарахування зносу перевіряється вибірково шляхом складання роз­рахунку за 1-2 квартали.

Перевірка правильності відображення в балансі фінансових інвестицій

До фінансових інвестицій належать інвестиції підприємства в державні цінні па­пери (облігації та інші боргові зобов'язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств, а також надання іншим підприємствам позик.

У балансі їх відображають відповідно за статтями "Довгострокові фінансові інве­стиції" і "Поточні фінансові інвестиції".

При перевірці правильності відображення в балансі фінансових вкладень переві­ряють наявність цінних паперів, їх вартість, власника та відповідність усіх реквізи­тів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.

Перевірка правильності відображення в балансі запасів

При перевірці відповідності фактичної наявності виробничих запасів, а також за­пасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і готової продукції обліковим даним необхідно: звернутися до даних річної інвентаризації; вибрати групи запасів, щодо яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінні або дефіцитні) в місцях зберігання, та визначити групи для вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матеріальних цінно­стей на складах, відповідність місць зберігання умовам збереження окремих видів запасів, наявність договорів із матеріально відповідальними особами. Після цього слід перевірити оцінку та рух запасів.

Перевірка правильності відображення в балансі незавершеного виробництва

У статті балансу "Незавершене виробництво" повинні відображатися залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунку 23 "Виробництво". При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватися Методологією відображення господар­ських операцій та оцінки майна, обраних клієнтом та нормативне закріплених нака­зом про облікову політику на підприємстві.

По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні залишки даним, вказаним у балансі. Для цього, по-перше, слід впевнитися, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного вироб­ництва та що залишки незавершеного виробництва правильно оцінені.

Велике значення має контроль реальності оцінки залишків незавершеного ви­робництва на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунтування розподілу ви­трат між річною продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовір­ність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати. Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеного виробниц­тва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного рахунка собівартості виготовленої продукції. Наведені дані про собівартість незавершено­го виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показниками ві­домостей зведеного обліку виробничих витрат за окремими видами (однорідними групами) продукції, статтями витрат і калькуляційними групами матеріалів. Та­кий облік на великих і середніх підприємствах зазвичай ведуть в оборотних відо­мостях по окремих цехах, а на невеликих підприємствах — по підприємству в ці­лому. Залишки незавершеного виробництва на підприємствах з одиничним (індивідуальним) характером виробництва оцінюють за фактичними виробничи­ми витратами. Але в галузях промисловості з серійним і масовим характером ви­робництва для спрощення калькуляційних розрахунків незавершене виробництво можна оцінювати за чинною нормативною (плановою) виробничою собіварті­стю. Тоді всі відхилення від норм виробничих витрат списуються на собівартість готової продукції.

Контролюючи оцінку незавершеного виробництва на підприємствах легкої, хар­чової та інших галузей промисловості з коротким циклом технологічного процесу, необхідно пам'ятати, що деякі галузеві рекомендації з планування, обліку і калькулю­вання продукції передбачають залишки незавершеного виробництва тільки в основ­них прямих витратах. Наприклад, у текстильній промисловості незавершене вироб­ництво оцінюють лише за вартістю вкладеної сировини і матеріалів. Усі витрати на обробку, в тому числі витрати на оплату праці виробничих робітників, повністю від­носять на готову продукцію.

Перевірка правильності відображення в балансі готової продукції

У балансовій статті "Готова продукція" відображаються залишки готових виробів, які знаходяться на складі та обліковуються на рахунку 26 "Готова продукція". При перевірці необхідно впевнитися, що продукція, яка обліковується на рахунку 26, повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад за накладною.Залежно від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в поточно­му обліку можуть оцінюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) з обліком відхилень фактичної собівар­тості від облікових цін на окремому аналітичному рахунку та за іншими методами оцінки. В останньому випадку для доведення її оцінки в балансі до фактичної вироб­ничої собівартості ці відхилення додаються (зі знаком "плюс" чи "мінус") до залиш­ків продукції. При виконанні одиничних замовлень і робіт може застосовуватись оцінка за вільними відпускними цінами і тарифами, збільшеними на суму податку на додану вартість. При цьому сума податку повинна враховуватись окремо.

Перевірка правильності відображення в балансі залишків грошових коштів та дебіторської заборгованості

При перевірці правильності відображення в балансі грошових коштів не слід об­межуватися лише порівнянням їх залишків у Головній книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в обслуговуючому банку слід взяти підтвердження цих залиш­ків, по касі звірити залишки з даними інвентаризації. Необхідно провести хоча б ви­біркову перевірку правильності ведення касових операцій та на поточному рахунку (не менш як 3-4 місяці) із залученням усіх необхідних облікових регістрів і первин­них документів. Це дасть змогу також зробити певні висновки щодо правильності ве­дення бухгалтерського обліку на підприємстві й визначити коло тих операцій (і ра­хунків), перевірці яких необхідно приділити особливу увагу. При перевірці залишку статті "Грошові кошти в національній валюті" звернути увагу на рахунок 33 "Інші кошти" та впевнитись у наявності грошових документів; встановити, для яких по­треб призначені квитки, путівки та інші документи; визначити, за рахунок яких кош­тів вони були оплачені.

Слід пам'ятати, що перед складанням бухгалтерського балансу проходить пере­оцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземних валютах.

Перевірка достовірності відображення в балансі поточних зобов'язань

При перевірці залишків на рахунках поточних зобов'язань слід звернути увагу на заборгованість підприємств із депонованої заробітної плати, встановити терміни не­виплати заробітної плати, причини несвоєчасності отримання заробітної плати.

По статтях зобов'язання по розрахунках із бюджетом відображається сума забор­гованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені залиш­ками у відповідних податкових документах.

Для контролю за достовірністю даних по статтях розрахунків використовуються, якщо можливо, результати взаємної звірки розрахунків із різними кредиторами.

При відображенні даних по розрахунках із постачальниками і підрядниками та іншими підприємствами слід враховувати терміни позовної давності, які діють на те­риторії України.

Перевірка правильності відображення в балансі власного капіталу

Власний капітал складається зі статутного капіталу (рахунок 40), пайового капі­талу (рахунок 41), додатково вкладеного капіталу та іншого додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), нерозподіленого прибутку (непо­критого збитку) (рахунок 44), неоплаченого капіталу (рахунок 46), вилученого капі­талу (рахунок 45). Статутний капітал являє собою об'єднання вкладів власників під­приємств (учасників, засновників) у його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому передусім перевіряється відповідність розміру статутного капіталу підприємства, відображеного по статті "Статутний капі­тал" пасиву балансу, даним статутних документів. Протягом звітного року розміру статутного капіталу в акціонерних товариствах має залишатися незмінним, а збіль­шення чи зменшення розміру статутного капіталу може бути проведено лише за ре­зультатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесен­ня відповідних змін до засновницьких документів.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути збільшений шляхом випу­ску нових акцій чи збільшення номінальної вартості раніше випущених акцій, а та­кож шляхом приєднання до статутного капіталу частки нерозподіленого прибутку. Зменшення статутного капіталу проводиться у випадках анулювання частини акцій чи зменшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття збитків під­приємства заборонений.

Аналогічно перевіряються всі інші статті балансу.

Перевірка Звіту про фінансові результати

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результа­тів, який перевіряє аудитор, може виникнути три ситуації, коли:

- інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фінансово-гос­подарської діяльності;

- інформація у звіті викривлена ненавмисне, тобто через помилки в обліку, не­правильне тлумачення законів, неправильну інтерпретацію господарських фактів та з інших причин;

- інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівни­ками підприємства навмисне, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності про фінансові резуль­тати є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так, за даними числених публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених у тіньовому секторі економіки, становить за оцінками різних фахівців від 40 до 55%.

Якщо йдеться про викривлення показників фінансових результатів, то слід виз­начити його мету — це заниження базових показників звітності, на основі яких виз­начається балансовий прибуток, чи їх завищення. У зв'язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов'язані з податковою звітністю, мета занижен­ня таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У разі, коли базові по­казники фінансових результатів завищені, й на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення — покращання показників фінансової звітності для подання її користувачам.

Однак під час здійснення такої складної процедури як підтвердження достовір­ності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежувати­ся лише такими мотивами її викривлення.

Основними напрямами емпіричного дослідження є:

ü визначення зовнішніх обставин, пов'язаних із діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності;

ü вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, причетних до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації у цій звітності;

ü виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відоб­раження інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;

ü виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), які здатні виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінан­совій та податковій звітності;

ü виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних із фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій звітності;

ü визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій та податковій звітності.

Фінансовий облік виконує дві основні функції:

4 вимірює і відображає фінансовий результат;

4 відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов'язання і влас­ний капітал.

Бухгалтерський облік згідно з новими стандартами побудований на загально­прийнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах обліку і звітності. Він спрямований на:

Ÿ об'єктивне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;

Ÿ відображення ринкових ризиків;

Ÿ урахування впливу ринку на діяльність.

Тому вивчення показників звітності закінчується дослідженням правильності ві­дображення господарських фактів у бухгалтерському обліку.

Питання для самопідготовки

4 Що таке метод аудиту?

4 Назвіть та охарактеризуйте методичні прийоми організації перевірки.

4 Назвіть та охарактеризуйте методичні прийоми проведення перевірки.

4 Дайте визначення методики аудиту й аудиторських процедур.

4 З чого складається нормативна база аудиту?

4 Наведіть загальну інформацію щодо нормативно-правових актів, якими керується у своїй діяльності аудитор.

4 Дайте характеристику основоположних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

4 Визначіть основні вимоги до наказу про облікову політику як нормативного документа аудиту.

4 Що являє собою "предметна область аудиту", які розділи можуть до неї входити?

4 Назвіть та охарактеризуйте етапи аудиторської перевірки.

4 Як у методиці аудиту застосовується метод стратифікації?

4 Дайте характеристику окремих положень методики аудиту.

4 Наведіть приклади критеріїв перевірки та охарактеризуйте їх.

4 Перерахуйте форми річної фінансової звітності.

4 Яка мета складання фінансової звітності?

4 Охарактеризуйте призначення основних компонентів фінансової звітності.

4 Дайте якісні характеристики фінансової звітності.

4 Охарактеризуйте принципи підготовки фінансової звітності.

4 З чого складається формальна перевірка звітності?

4 Як Ви розумієте аналітичну перевірку звітності, її завдання?

4 Для чого складають порівняльний баланс?

4 Як провести аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства?

4 Як провести аналіз кредитоспроможності й ліквідності балансу підприємства?

4 Назвіть та охарактеризуйте етапи перевірки фінансової звітності.

4 Як, користуючись Методичними рекомендаціями з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності, перевірити відповідність показників різних форм звітності?

4 Як перевірити правильність показників балансу?

4 Які робочі документи складають при перевірці показників балансу?

ТЕМА 6

ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

Вивчивши цю тему, Ви повинні знати:

Ÿ суть внутрішнього контролю;

Ÿ мету внутрішнього контролю;

Ÿ несумісні функції працівників;

Ÿ завдання внутрішнього контролю;

Ÿ класифікацію внутрішнього контролю;

Ÿ сутність попереднього, поточного і подальшого контролю;

Ÿ предмет внутрішнього контролю;

Ÿ об'єктів внутрішнього контролю;

Ÿ суб'єктів внутрішнього контролю;

Ÿ суть внутрішнього аудиту;

Ÿ завдання внутрішнього аудиту;

Ÿ обов'язки внутрішніх аудиторів;

Ÿ послідовність виконання функцій внутрішнього аудиту;

Ÿ суб'єктів внутрішнього аудиту;

Ÿ основні положення про відділ внутрішнього аудиту;

Ÿ що має входити до складу методичного забезпечення внутрішнього аудиту;

Ÿ організаційну модель внутрішнього аудиту;

Ÿ питання організації діяльності служби внутрішнього аудиту;

Ÿ як здійснюється оцінка внутрішнього аудиту;

Ÿ етапи аудиювання;

Ÿ етичні вимоги до працівників внутрішнього аудиту;

Ÿ методичні прийоми внутрішнього аудиту;

Ÿ етапи внутрішнього аудиту;

Ÿ звітні документи за результатами внутрішнього аудиту;

Ÿ про відповідальність винних осіб;

Ÿ порядок вилучення документів;

Ÿ порядок відшкодування матеріальних збитків;

Ÿ про взаємозв'язок внутрішнього та зовнішнього аудиту.

На основі набутих знань Ви повинні вміти:

Ÿ давати визначення внутрішнього контролю;

Ÿ проводити класифікацію внутрішнього контролю за:

Ÿ часом проведення;

Ÿ джерелами інформації;

Ÿ метою, цільовим призначенням та методом організації;

o визначати суб'єктів внутрішнього контролю;

o складати положення про ревізійну комісію, про відділ внутрішнього аудиту;

o визначати суть і завдання внутрішнього аудиту;

o розробляти послідовність виконання функції внутрішнього аудиту;

o визначати місце внутрішнього аудиту в загальній системі внутрішньогоспо­дарського контролю;

o визначати роль внутрішнього аудиту в управлінні суб'єктом господарю­вання;

o визначти права, обов'язки і відповідальність спеціалістів відділу внутрішньо­го аудиту;

o визначати об'єктів внутрішнього аудиту та джерела інформації;

o вибирати метод організації перевірки;

o користуватися методичними прийомами фактичної, документальної та аналітичної перевірок;

o визначати етапи внутрішнього аудиту;

o підготувати кодекс етики внутрішнього аудитора;

o застосовувати методи внутрішнього аудиту залежно від визначеної мети;

o простежувати інформаційні зв'язки між документами і регістрами бухгалтер­ського обліку;

o складати робочі та підсумкові документи за результатами аудиту;

o вилучати необхідні документи;

o визначати розмір матеріальних збитків;

o реалізовувати матеріали внутрішнього аудиту;

o визначати взаємозв'язок внутрішнього та зовнішнього аудиту;

o оцінювати систему внутрішнього аудиту.

План

(логіка викладення і засвоєння матеріалу)

1. Внутрішній контроль: суть, класифікація, об'єкти і суб'єкти

2. Внутрішній аудит: суть, об'єкти та суб'єкти

3. Методичні прийоми внутрішнього аудиту •

4. Взаємозв'язок внутрішнього та зовнішнього аудиту

При підготовці до заняття слід використовувати такі нормативні документи:

o Закон України "Про аудиторську діяльність".

o МСА 400 "Оцінка ризиків та внутрішній контроль".

o МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання і його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень".

o МСА 330 "Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків".

6.1. Внутрішній контроль: суть, класифікація, об'єкти і суб'єкти

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективного управління.

Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль, суб'єкти якого здійснюють порівняння планових і фактичних значень параметрів, проводять аналогію із зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в пара­метрах, роблять оцінку небезпечності розміру відхилень для суб'єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали відхилення, а також визначають ступінь їх впливу, проводять підготовку інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

Суть внутрішнього контролю

Внутрішній контроль, як функція управління, є засобом зворотного зв'язку між об'єктом управління й органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Внутрішній контроль — це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об'єкта прийнятим управ­лінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети. Основ­ною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господа­рювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети, та доведення цієї ін­формації до органу управління. Внутрішній контроль за діяльністю цехів, бригад, ді­лянок та інших внутрішньогосподарських формувань проводиться в суб'єктах господарювання їх керівниками і спеціалістами при виконанні ними своїх функціо­нальних обов'язків, а також штатними контролерами, ревізорами та аудиторами.

Належне функціонування системи внутрішнього контролю залежить також від працівників, яким доручена відповідна діяльність. Система відбору, найму, про­сування по службі, навчання та підготовки кадрів повинна забезпечувати високу ква­ліфікацію і чесність відповідного персоналу.

Відповідальність за розробку і практичне ведення системи внутрішнього контро­лю покладається на керівництво економічного суб'єкта. Від нього залежить, щоб система внутрішнього контролю відповідала розмірам і специфіці діяльності еконо­мічного суб'єкта, функціонувала регулярно та ефективно.

Ефективна організаційна структура суб'єкта господарювання передбачає виправ­даний розподіл відповідальності й повноважень працівників. Вона повинна, по мо­жливості, перешкоджати спробам окремих осіб порушувати вимоги контролю і забез­печувати розподіл несумісних функцій. Аудитор повинен знати, що функції працівника є несумісними, якщо їх зосередження в руках однієї особи може сприяти здійсненню випадкових або навмисних помилок і порушень, а також перешкоджати виявленню таких помилок і порушень. Зазвичай підлягають розподілу між різними особами такі функції, як:

Ÿ безпосередній доступ до активів економічного суб'єкта;

Ÿ дозвіл на здійснення операцій з активами;

Ÿ безпосереднє здійснення господарських операцій;

Ÿ відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.