Продовження

Таблиця 5.9

Порівняльний аналітичний баланс (тис. гри.)

Розрахунок зміни питомої ваги величин статей балансу за звітний період (гр. 7 табл. 5.9) проводиться за такою формулою:

де а — стаття аналітичного балансу;

а_t1— показник статгі аналітичного балансу на початок періоду;

а_t2— показник статті аналітичного балансу на кінець періоду,

Б_t1— валюта балансу на початок періоду;

Б_t2 — валюта балансу на кінець періоду.

Розрахунок зміни статей балансу в процентах до величин на початок року (гр. 8) проводиться за формулою:

Розрахунок зміни статей балансу в процентах до зміни підсумку аналітичного ба­лансу (гр. 9) проводиться за формулою:

Отримані в гр. 8 і 9 табл. 5.9 показники структурних змін дають можливість виявити, за рахунок яких джерел змінювались активи підприємства.

Із метою поглибленого аналізу фінансових показників підприємства порівняль­ні аналітичні таблиці можуть складатися для конкретних показників, наприклад, ос­новних засобів, запасів тощо.

Аналіз платоспроможності й фінансової стійкості підприємства

Зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства є його платоспромож­ність. Підприємство вважається платоспроможним, якщо грошові кошти, які в ньо­го є, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери, тимчасова фінансова до­помога іншим підприємствам) й активні розрахунки (розрахунки з дебіторами) покривають його короткострокові зобов'язання. Платоспроможність підприємства можна подати у вигляді нерівності:

З_к <>Г + Ф_в + Д_з

де Зк — короткострокові зобов'язання;

Г — грошові кошти;

Фв — короткострокові фінансові вкладення;

Дз— розрахунки з дебіторами.

Економічною суттю фінансової стійкості підприємства є забезпеченість його за­пасів і витрат джерелами їх формування.

Для аналізу фінансової стійкості необхідно розрахувати такий показник, як над­лишок чи нестача засобів для формування запасів і витрат, який розраховується як різниця між величиною джерел засобів і величиною запасів. Тому для аналізу пе­редусім потрібно визначити розміри джерел засобів, які є у підприємства для фор­мування його запасів і витрат.

Для характеристики джерел засобів для формування запасів і витрат використо­вуються показники, які відображають різний ступінь охоплення видів джерел. Серед них такі показники:

1. Наявність власних оборотних засобів — В₃.

Цей показник розраховується за формулою:

В₃ = К + П_д – А_н,

де К- капітал і резерви;

П_д - довгострокові позики;

А_н — необоротні активи.

2. .Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат — В_заг:

В(заг) ⁼ Вз + П_к,

де П_к- короткострокові кредити і позики.

На підставі вищенаведених показників розраховуються показники забезпечено­сті запасів і витрат джерелами їх формування.

1. Надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних засобів ± Е₃:

±Е₃ = В₃ — З,

де З-запаси.

2.Надлишок (+) чи нестача (-) власної величини основних джерел для формування запасів і витрат ± Е₀:

+ Е₀ = .Взаг — З.

За ступенем фінансової стійкості підприємства можливі чотири типи ситуацій: Абсолютна стійкість можлива за такої умови:

З < В₃ + П_к.

Нормальна стійкість, яка гарантує платоспроможність підприємства, можлива за умови:

З = В₃ + П_к.

Нестійкий фінансовий стан пов'язаний із порушенням платоспроможності й ви­никає за умови:

З=В₃ + П_К+Д^П,

де Д^п - джерела, які послаблюють фінансове напруження (тимчасово вільні власні кошти, залучені засоби, кредити банку на тимчасове поповнення оборотних за­собів та інші позикові засоби). Кризовий фінансовий стан:

З > Вз + П_к.

Розрахунок наведених вище показників і визначення на їх основі конкретних да­них дає змогу виявити стан, у якому знаходиться підприємство, і розробити заходи щодо покращання його фінансового стану.

Таблиця 5.10

Аналіз фінансової стійкості підприємства на кінець звітного періоду

Продовження таблиці 5.10

Після розрахунку наявності й надлишку (нестачі) засобів для формування запасів і витрат підприємства рекомендується скласти таблицю аналізу змін фінансової стійкості за звітний період (див. табл. 5.11).

Таблиця 5.11 Аналіз змін фінансової стійкості за звітний період (млн.грн.)

Фінансові коефіцієнти

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується також ряд фінансових коефіцієнтів (у тексті розрахунки показані за показниками балансу на кінець звітного періоду).

Коефіцієнт автономії розраховується як відношення величини джерел власних засобів (капітал і резерви) до підсумку (валюти) балансу:

Нормальне обмеження (оптимальна величина) цього коефіцієнта знаходиться на рівні 0,5, тобто К_а > 0,5. Коефіцієнт показує частку власних засобів у загальному обсязі ресурсів підприємства. Чим вища ця частка, тим вища фінансова незалеж­ність (автономія) підприємства.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів розраховується як відно­шення позикових і власних коштів:

Нормальне обмеження — К_пв<1. Коефіцієнт показує, яка частина діяльності під­приємства фінансується за рахунок позикових джерел засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами розраховується як відношення ве­личини власних оборотних засобів до вартості запасів:

Нормальне обмеження — К₃ > 0,1. Коефіцієнт показує наявність власних оборот­них засобів, необхідних для фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності розраховується як відношення власних оборотних за­собів до загальної величини капіталу:

Нормальне обмеження — К_м>0,5. Коефіцієнт показує, яка частина власних засо­бів вкладена в наймобільніші активи. Чим вища доля цих засобів, тим більше у під­приємства можливостей для маневрування своїми засобами. Як видно, цей показ­ник у досліджуваному підприємстві потребує додаткового вивчення.

Коефіцієнт фінансування розраховується як відношення власних джерел до пози­кових:

Нормальне обмеження — Кф > 1. Коефіцієнт показує, яка частина діяльності під­приємства фінансується за рахунок власних засобів.

Для зручності проведення аналізу можна побудувати таблицю, до якої вносяться величини коефіцієнтів, розраховані за фінансовими показниками підприємства (див. табл. 5.12).

Таблиця 5.12

Результати розрахунку фінансових коефіцієнтів

Аналіз кредитоспроможності й ліквідності балансу підприємства

У процесі взаємовідносин підприємств з установами кредитної системи, а також з іншими підприємствами постійно виникає необхідність у проведенні аналізу кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність — це здатність підприємства своєчасно і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Рівень кредитоспроможності важливий як для банків, котрі видають кредити, так і підприємств, що прагнуть їх отримати.

У ході аналізу кредитоспроможності проводяться розрахунки з визначення ліквідності активів підприємства і ліквідності його балансу.

Ліквідність активів — це величина, обернена до часу, необхідного для перетво­рення їх на гроші, тобто чим менше часу необхідно для перетворення активів на гро­ші, тим вони ліквідніші.

Ліквідність балансу виявляється в ступені покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зо­бов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язан­нями підприємства та його активами.

Технічна сторона аналізу ліквідності балансу полягає в зіставленні засобів в ак­тиві із зобов'язаннями в пасиві. При цьому активи повинні бути згруповані за ступе­нем їх ліквідності і розташовані в порядку зменшення ліквідності, а зобов'язання-за строками їх погашення і розташовані в порядку зростання строків оплати.

Активи підприємства залежно від швидкості перетворення їх на гроші поділя­ються на чотири групи:

Найліквідніші активи А1. До цієї групи належать грошові кошти і поточні фінан­сові інвестиції. Використовуючи коди рядків повної форми балансу (ф. № 1 за ОКУД), можна записати алгоритм розрахунку цієї групи. У тексті розрахунки наве­дені за показниками на кінець звітного періоду:

А₁ = (220 + 230 + 240) А1= (0 + 580 + 120) = 700.

Активи, що швидко реалізуються, А2. До цієї групи належить дебіторська забор-ованість та інші активи:

А₂ = (150 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210 + 250);

А₂ = (0 + 110 + 12 + 0 + 0 + 0 + 88 + 90) = 300.

Активи, що повільно реалізуються, А3. До групи належать "Запаси" плюс із І розділу балансу вноситься рядок "Довгострокові фінансові інвестиції":

А₃ = (040 + 045 + 100 +110 + 120 +130 + 140);

А₃ = (0 + 0 + 1538 + 0 + 972 + 300 + 0) = 2810.

Активи, що важко реалізуються, А4. До групи належать статті І розділу балансу, за винятком рядка, який увійшов до групи "Активи, що повільно реалізуються".

А4 = (010 + 020 + 030 + 050 + 060 + 070);

А₄ = (1300 + 0 + 6357 + 0 + 0 + 0) = 7657.

Зобов'язання підприємства (статті пасиву балансу) також групуються в чотири групи і розташовуються за ступенем терміновості їх оплати.

Найтерміновіші зобов'язання П1. До групи належить кредиторська заборго­ваність:

П1 = (520 + 530 + 540 + 550 + 560 + 570 +580 + 590 + 600);

П1 = (0 + 500 + 20 + 10 + 5 + 10 + 200 + 0 + 0) = 745.

Короткострокові пасиви П2. До групи включають короткострокові кредити і по­зики та інші короткострокові пасиви:

П₂ - (500 + 510 + 610);

П₂ = (200 + 0 + 0) = 200.

Довгострокові пасиви П₃. До групи належать довгострокові зобов'язання:

П₃ = (480) = (440 + 450 + 460 + 470);

П₃ = 1000

Постійні пасиви П4,. До групи беруть рядки І та II розділів пасиву балансу плюс ря­док 630 розділу V. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок цієї групи змен­шується на величину рядка "Витрати майбутніх періодів" III розділу активу балансу:

П₄ = (380 + 430 + 630 - 270);

П₄ = (8702 + 820 + 0 - 0) = 9522.

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити розрахунки, які були зробле­ні, груп активів і груп зобов'язань. Баланс вважається ліквідним за умови дотриман­ня таких співвідношень між групами активів і зобов'язань:

А1 > П1, А₂ > П₂; А₃ > Я₃; А₄ > П₄;

У нашому прикладі недотримані перше та четверте співвідношення.

А1 = 700; П1-745; А1<П1;

А2 = 300; П2= 200; А₂>П₂;

А₃ = 2810; П3 = 1000; А₃>П₃;

А₄ = 7657. П₄ = 9522. А₄<П₄.

Порівняння першої і другої груп активів (найліквідніших активів і активів, що швидко реалізуються) з першими двома групами пасивів (найтерміновішими зо­бов'язаннями і короткостроковими пасивами) показує поточну ліквідність,тобто платоспроможність або неплатоспроможність підприємства в найближчий до мо­менту проведення аналізу час.

Порівняння третьої групи активів і пасивів (активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов'язаннями) показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності підприємства.

Для зручності проведення аналізу ліквідності балансу й оформлення його ре­зультатів складається таблиця аналізу ліквідності балансу за наведеною нижче схе­мою (табл. 5.13).

Таблиця 5.13

Аналіз ліквідності балансу підприємства

Ліквідність підприємства визначається і за допомогою ряду фінансових коефі­цієнтів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення найліквідні-ших активів до суми найтерміновіших зобов'язань і короткострокових пасивів (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів):

Нормальне обмеження — Кал> 0,5. Коефіцієнт показує, яка частина поточної за­боргованості може бути погашена в найближчий до моменту складання балансу час.

Коефіцієнт покриття чи поточної ліквідності розраховується як відношення всіх оборотних засобів (не виключаючи витрати майбутніх періодів) до суми термінових зобов'язань (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів).

Нормальне обмеження — Кпл > 2. Коефіцієнт показує, наскільки поточні активи покривають короткострокові зобов'язання.

Проаналізувавши ліквідність підприємства, що наводилося як приклад, можна зробити такий висновок.

На момент складання балансу його не можна визнати абсолютно ліквідним, оскільки одне зі співвідношень груп активів і пасивів не відповідає умовам абсолют­ної ліквідності балансу (найліквідніші активи менші від найтерміновіших зо­бов'язань).

Проте поточна ліквідність балансу відповідає нормі:

А1 + А₂ > П1 + П₂; 700 + 300 > 745 + 200; 1000 > 945,

тобто підприємство є платоспроможним на кінець звітного періоду.

Крім того, порівняння третьої групи активів і пасивів свідчить, що підприємство має перспективну ліквідність.

Проаналізуємо показники абсолютної та поточної ліквідності в динаміці.

Таблиця 5.14

Аналіз показників абсолютної та поточної ліквідності в динаміці

Як бачимо, показник абсолютної ліквідності має тенденцію до покращання та відповідає нормативним вимогам, аналогічно — коефіцієнт поточної ліквідності.

Аналіз фінансової стійкості та кредитоспроможності дає підставу стверджувати, що підприємство перебуває у стійкому стані, кредитоспроможне, приваблює як діло­вий партнер.

5.4. Перевірка правильності складання фінансової звітності

Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта (їхній склад та структуру ми розглянули в попередньому розділі). Етапи перевірки фінансової звітності:

1) перевірка правильності заповнення адресної частини;

2) визначення виду діяльності підприємства (необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства за основною та іншою діяльністю);

3) перевірка правильності заповнення звітності за формою: наявність усіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень;

4) логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з найінформаційнішим ризиком, тобто тих, де найвірогідніша можливість виявлення шахрайства чи помилок в обліку і звітності. Залежно від цього визначають ті операції й активи, які повинні бути перевірені ретельніше, і ті, де можна покластися на інформацію клієнта;

1) рахункова перевірка, тобто зіставлення і перевірка взаємозв'язку показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерської звітності;

2) перевірка показників форм фінансової звітності;

3) встановлення суттєвості виявлених відхилень у показниках фінансової звітності.

Зіставлення показників різних форм річної звітності проводять у відповідності з Методичними рекомендаціями, наведеними нижче. Залежно від технічних можливо­стей ця робота може бути виконана як вручну, так і з використанням комп'ютера.

Таблиця 5.15

Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності

¹ Застосовується також для перевірки порівнянності показників форм фінасового звіту суб'єкта малого підприємництва

Перевірка правильності складання балансу

Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних моментах:

4) дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року в порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути надані відповідні пояснення;

5) дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обгрунтовані результатами інвентаризації;

6) суми статей балансу за розрахунками із фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;

7) дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;

8) дані балансів на початок і кінець року мають бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і підсумкового балансів повинні бути пояснені.

Результати зіставлення показників балансу і Головної книги в разі виявлення роз­біжностей записують до робочого документа (зразок 1).

Якщо зіставленням даних Головної книги і балансу не встановлено відхилень, то складають довідку, яка свідчить про виконану аудитором роботу.