Характеристика окремих положень методики аудиту
| № з/п | Положення методики | Його суть |
| Перелік основних нормативних документів | Включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції ДПА тощо, якими повинен керу ватись аудитор при перевірці відповідного розділу обліку | |
| Опис альтернативних облікових рішень | Опис різних варіантів таких рішень дає змогу аудитору, за необхідності, порівняти їх із варіантом, який застосовується клієнтом, та виконати необхідний аналіз або дати рекомен дації щодо покращання ведення обліку | |
| Перелік первинних документів | Наводиться на кожний розділ обліку, що дає змогу аудитору зробити висновок про стан етапу реєстрації господарських операцій у первинному обліку (чи застосовуються типові форми первинних документів, як оформлені документи тощо) | |
| Регістри аналітичного та синтетичного обліку й звітності | Являють собою їх опис для кожної форми обліку (журналь но-ордерної, меморіально-ордерної, журнальної форми, жур-нал-головної, спрощеної тощо). Наявність переліку регістрів дає змогу аудитору визначити їх відповідність у клієнта загальноприйнятим та, за необхідності, надати відповідні рекомендації. Звітність повинна включати відповідні форми (баланс, ф. № 1, звіт про фінансові результати, ф. № 2) | |
| Класифікатор можливих порушень | Містить порушення, які найчастіше зустрічаються у відповідних розділах обліку. Так, наприклад, для аудиторської перевірки касових операцій можна взяти таку класифікацію порушень: пряме розкрадання, привласнення грошових коштів, що надійшли, надлишкове списання коштів у касі, порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті тощо |
Продовження таблиці 5.4.
| Довідник аудитора для складання програми перевірки | Містить питання, які необхідно внести до програми перевірки. Ці питання спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформленні документів та форм звітності, внутрішнього контролю. Довідники доцільно складати у вигляді таблиць Із варіантами відповідей та висновками | |
| Методи збирання аудиторських доказів | Використовуються такі методи: фактична перевірка; документальна перевірка. o перевірка по суті; o формальна перевірка; o арифметична перевірка; підтвердження; спостереження; обстеження; опитування; перевірка механічної точності; аналітичні тести; сканування; спеціальна перевірка; зустрічна перевірка. | |
| Описання контрольних процедур | Використовується для виявлення можливих порушень або зловживань у відповідному розділі обліку. Усі процедури будуються за єдиною схемою та включають: • назву контрольної процедури; • мету проведення контрольної процедури; • перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку клієнта, норми, нормативи, різноманітна довідкова інформація), необхідних для виконання процедури; • опис техніки виконання процедури; • опис форми надання результатів проведеної процедури головуючому аудитору |
У нашій країні аудиторська діяльність і професія аудитора в їх сучасному розумінні з'явилися не так давно, але у зв'язку з економічними перетвореннями вони набувають дедалі більшого поширення.
З огляду на те, що аудит є творчою діяльністю, спрямованою на дослідження фактів минулого, питання декомпозиції видів робіт, які підлягають перевірці, подані в загальних рисах. У запропонованій методиці немає чіткої градації видів робіт, визначення їх трудомісткості й черговості проведення. Найраціональнішою є декомпозиція, яка базується на виділенні комплексів, що підлягають аудиту, відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку, як зазначалося вище.
Оскільки користувачі фінансових звітів вважають, що внутрішній контроль і незалежна аудиторська перевірка підприємства е достатньою гарантією достовірності фінансових звітів, аудитори несуть відповідальність за виявлення помилок і порушень у господарській діяльності суб'єкта господарювання.
Спеціально розроблені аудиторські нормативи розкривають питання зобов'язань аудиторів перед зацікавленими сторонами, відповідальність за помилки, неточності й незаконні дії.
З метою правильного формування думки аудитора про аудовану інформацію кожна перевірочна процедура повинна зіставлятися з відповідними критеріями. Перевірочні процедури під час аудиту застосовуються до рахунків, господарських операцій і первинних документів.
Приклади критеріїв перевірки (рахунків бухгалтерського обліку, статей балансу, розділів фінансової звітності, господарських операцій, документів), на які аудитори повинні орієнтуватися при проведенні аудиторського дослідження:
1. Повнота, існування, точність, оцінка обмеження облікового періоду, права, розкриття.
2. Наявність або явище, завершеність, обов'язки, подання.
3. Умови, реальність, повнота, підтвердження, точність, класифікація, облік, правильність періодизації.
Розглянемо деякі з них за наведеною схемою докладніше.
1) Повнота. Усі активи і пасиви, які належать організації на дату складання балансу, повинні бути відображені в балансі. Усі господарські операції, які відбулися на дату складання балансу, повинні бути відображені в обліку.
2) Існування (права). Усі відображені в балансі активи і пасиви існують і належать організації на дату складання балансу.
3) Точність. Усі вартісні оцінки активів і пасивів балансу відповідають первинним документам, на основі яких вони були сформовані.
4) Оцінка. Усі вартісні оцінки активів і пасивів балансу сформовані на основі принципів бухгалтерського обліку в Україні й облікової політики підприємства.
5) Подання. Усе відповідним чином класифіковано, описано, розкрито в фінансовій звітності.
6) Оподаткування. Результати господарських операцій відображені у відповідності з податковим законодавством.
Професійний обов'язок аудитора — розуміти зміст кожного критерію в застосуванні до всіх синтетичних і аналітичних рахунків бухгалтерського обліку. При цьому необхідно визначати пріоритетність одного критерію над іншим для кожного рахунка.
Так, критерій повноти є більш значущим для кредиторської заборгованості, а критерій існування є більш важливим у порівнянні з іншими для дебіторської заборгованості тощо.
Для різних розділів значущість цих критеріїв неоднакова. Як наслідок, існують різні набори процедур перевірки.
5.2. Загальний огляд фінансової звітності підприємства
Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також, згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики; щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних із місцевих бюджетів — відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій. Комерційні банки подають фінансову звітність також Національному банку.
Аудитору слід пам'ятати, що порядок передбачає перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.
Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі:
Ÿ передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;
Ÿ зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);
Ÿ встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;
Ÿ пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;
Ÿ ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Тому аудитору слід упевнитися, що у клієнта у всіх цих випадках проведена інвентаризація, і порядок її проведення та врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів і зобов'язань із даними бухгалтерського обліку відповідають вимогам, визначеним Мінфіном.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює перелік суб'єктів господарювання, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації, а саме: відкриті акціонерні товариства, під-приємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи. Однак, окрім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. У нормальних умовах це природно. Перша звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами та передбачена законом. Закрита звітність задовольняє інтереси власника, її призначення — забезпечення більш ефективного управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативніших рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14 визначено вузьке коло осіб, яким зобов'язані надавати закриту фінансову звітність — органам, до сфери управління яких вони належать, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу. Під трудовим колективом маються на увазі уповноважені органи — рада трудового колективу, профспілковий комітет.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
o придбання, продажу та володіння цінними паперами;
o участі в капіталі підприємства;
o оцінки якості управління;
o оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
o забезпеченості зобов'язань підприємства;
o визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;
o регулювання діяльності підприємства;
o інших рішень.
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Важливим чинником успішного функціонування фондового ринку є забезпечення і дотримання правил і стандартів розкриття інформації як емітентами цінних паперів, так і професійними учасниками ринку цінних паперів.
Таблиця 5.5
Призначення основних компонентів фінансової звітності
| Компоненти фінансової звітності | Зміст | Використання інформації |
| Баланс | Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу | Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому |
| Звіт про фінансові результати | Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період | Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат |
| Звіт про власний капітал | Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду | Оцінка та прогноз змін у власному капіталі |
| Звіт про рух грошових коштів | Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду | Оцінка і прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства |
| Примітки | Обрана облікова політика: o інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(с)БО; o - додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості | Оцінка та прогноз: - облікової політики; - ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; - діяльність підрозділів підприємства тощо |
При перевірці аудитор повинен встановити, чи дотримуються на підприємстві загальні вимоги національних стандартів при складанні фінансової звітності. Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(с)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Це положення встановлює:
6.1.мету фінансових звітів;
6.2.їх склад;
6.3.звітний період;
6.4.якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;
6.5.вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
Склад та елементи фінансової звітності
Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:
існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею;
оцінка статті може бути достовірно визначена.
До фінансової звітності входять показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.
Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні групи за економічними характеристиками. Виділяють п'ять груп елементів фінансових звітів (табл. 5.6). Активи, зобов'язання та власний капітал, що безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану, відображені в балансі підприємства, а доходи і витрати — з оцінкою діяльності у Звіті про фінансові результати.
Таблиця 5.6
Групи елементів фінансових звітів та їх визначення
| Назва звіту | Групи елементів звіту | Визначення |
| Баланс | Активи | Ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому |
| Зобов'язання | Заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди | |
| Власний капітал | Частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань | |
| Звіт про фінансові результати | Доходи | Збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) |
| Витрати | Зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) |
Якісні характеристики фінансової звітності
Аудитор своїм висновком підтверджує якісні характеристики фінансової звітне- І сті, встановлені П(с)БО (табл. 5.7). Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання принципів її підготовки (див. табл. 5.8).
Таблиця 5.7
Якісні характеристики фінансової звітності
| № з/п | Назва характеристики | Визначення | Пояснення |
| Зрозумілість та адекватність тлумачення | Однозначне тлумачення інформації користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації | Наявність необхідних реквізитів, які дають змогу ідентифікувати підприємство, звітний період, одиницю виміру тощо, а також приміток до фінансових звітів, що роблять фінансову звітність більш зрозумілою користувачам | |
| Достовірність | Відсутність помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів. | Маються на увазі не помилки, пов'язані з порушенням податкового законодавства, а саме ті, які виникають у процесі прийняття рішення про оцінку і відображення статей у фінансових звітах на підставі вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. Уникнути таких помилок і перекручень допомагає аудитор. Правила їх виправлення наведені у П(с)БО 6 | |
| Зіставність | Забезпечення можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фі-нансові звіти різних підприємств | Передумовою зіставлення є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та її зміни у примітках до фінансової звітності | |
| Доречність | Наявність інформації, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінювати минулі, теперішні й майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому. | Структура фінансових звітів і приміток ураховує використання інформації для ретроспективного і перспективного аналізу діяльності підприємства. Наприклад, поділ статей балансу на оборотні (поточні) і необоротні (довгострокові) передбачає їх використання для розрахунку показників ліквідності й платоспроможності. Додаткова інформація, необхідна для таких розрахунків, надається у примітках до відповідних статей балансу |
Таблиця 5.8
Принципи підготовки фінансової звітності
| № з/п | Назва принципу | Коротка характеристика | Приклад (коментар) |
| Обачність | Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Звіти слід складати обачно та обдумано. Якщо відомо або є ймовірність того, що реальна вартість майна нижча від вартості, відображеної в бухгалтерському обліку,слід провести уцінку такого майна. Одночасно необхідно врахувати і всі відомі та потенційні зобов'язання | ЗАТ "Ремонтний завод" надає річну гарантію на свою продукцію. За розрахунками на підставі даних минулих років було визначено, що витрати на гарантійне обслуговування становлять 10% від обсягу реалізації цієї продукції. Згідно з принципом обачності підприємство повинне зменшити дохід від реалізації у звітному періоді на суму можливих витрат на гарантійне обслуговування. Якщо дохід становив 2 млн. грн., то чистий дохід буде дорівнювати 1 800 тис. грн. На суму можливих витрат створюється гарантійний резерв, який буде відображений у складі зобов'язань балансу. Такий підхід дає змогу уникнути завищення доходів і заниження зобов'язань | |
| Повне висвітлення | Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. У звітах надасться вся інформація, що дає можливість отримати правильне, повне та достовірне уявлення про майно, зобов'язання, власний капітал і прибуток (збиток) від господарської діяльності підприємства | У статті "Нематеріальні активи" наводяться окремо первісна і залишкова вартості нематеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума зносу | |
| Автоном- ність | Кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства | Власник ПП "Надія" надав приміщення, що знаходиться в його приватній власності, в оренду фізичній або юридичній особі з метою отримання особистого доходу. Така господарська операція не впливає на показники фінансової звітності підприємства. Якщо ж власник підприємства вирішить внести це приміщення до статутного фонду підприємства, то ця операція буде відображена у фінансовій звітності підприємства |
Продовження таблиці 5.8
| Послідовність | Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. При веденні бухгалтерського обліку постійно користуються одними і тими ж методами обліку, принципами оцінки, видами звітності та схемами складання звітів. Валюта початкового балансу на новий господарський рік повинна дозі внювати валюті підсумкового балансу за попередній господарський рік. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності | Через низку об'єктивних обставин підприємства змушені змінювати свою облікову політику. У зв'язку з цим розділ приміток до фінансових звітів "Облікова політика" повинен включати опис: принципів оцінки; методів обліку стосовно окремих статей звітності. Також у примітках слід розкривати: причини і суть зміни; суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення; факт повторного подання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність їх перерахунку | |
| Безперервність | Оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі, що є передумовою для амортизації вартості його основного майна частинами, виникнення довгострокових зобов'язань та проведення оплати. Майно обліковується за вартістю придбання і поділяється на основне та оборотне, а зобов'язання — на короткострокові та довгострокові | ТОВ "Оріана" має в активі балансу тільки основні засоби, які відображаються за залишковою вартістю (30000грн.), визначеною як різниця між історичною собівартістю (150000 грн.) і зносом (120000грн.), а також запаси, відображені за історичною собівартістю (22 000 грн.). Отже, підсумок балансу становить 52 000 грн. У разі припинення діяльності (ліквідації) ТОВ "Оріана" не може бути використана історична собівартість як переважна оцінка статей балансу, їх слід переоцінити за ринковою вартістю, адже підприємству необхідно реалізувати свої активи і розрахуватися з боргами. Ринкова ціна основних засобів виявилася ЗО 000 грн., а запасів - 14000 грн. Отже, підсумок балансу становитиме 44 000 грн. Таким чином, надавати інформацію за історичною собівартістю в разі припинення діяльності - це означає вводити в оману користувачів фінансової звітності, насамперед кредиторів цього підприємства, які повинні знати, на що вони можуть розраховувати |
Продовження таблиці 5.8
| Нарахування та відповідність доходів і витрат | Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнен ня незалежно від дати надход ження або сплати грошових коштів. Господарські операції відображаються тоді, коли вони відбулися, незалежно від надходження та сплати коштів. При складанні звітів проводяться регулюючі та підсумкові записи, що дають змогу визначити доходи й витрати за звітний період. Якщо вимога до покупця виникла у звітному господарському році, а продавець на день складання балансу не надіслав рахунка, або зобов'язання перед постачальником не виникло протягом поточного господарського року, але на день складання балансу рахунок від постачальника не надійшов, ці господарські операції записуються так, щоб вимога та дохід або зобов'язання та витрати відобразилися в бухгалтерському звіті в одному й тому ж звітному періоді. Якщо рахунок надходить або висилається до затвердження річного бухгалтерського звіту, в цей звіт додатково вноситься відповідний регулюючий запис, що оформлюється довідкою бухгалтерії (меморіальним ордером). Затрати, які неможливо привести у відповідність із доходами, регулюються при складанні річного звіту таким же чином, як і витрати, тобто обліковуються тільки ті, які понесені на реалізовані товари або надані послуги звітного періоду | ТОВ "Тетяна" виготовляє ковбасні вироби собівартістю 10 грн. за 1 кг і реалізовує за ціною 14 грн. за 1 кг. У звітному періоді воно відвантажило 2000 кг і отримало грошові кошти від замовника у сумі 10 000 грн. За умовами передачі всіх винагород і ризиків замовникам підприємство відобразить у звіті про фінансові результати дохід у сумі 28 000 грн. (14грн х 2000 кг). Одночасно буде відображена собівартість реалізованої продукції - 20000 грн. (10 грн. х 2000 кг). Отже, дохід і витрати будуть відображені у фінансовій звітності на дату відвантаження незалежно від часу надходження і сплати грошей |
Продовження таблиці 5.8.
| Превалюваннязмісту надформою | Операції обліковуються відповідно до сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Базою даних для ведення бухгалтерського обліку повинна служити об'єктивна фіксація господарських операцій. Основою правильного та справедливого відображення бухгалтерського обліку є реальний економічний зміст угоди, який залежить від: - справедливого здійснення господарської операції між незалежними сторонами на вільному ринку; - правильного документування та своєчасного запису господарської операції в бухгалтерських регістрах | ЗАТ "Зелений Кіт" (продавець) та ПФ "Квіти України" (покупець) уклали угоду про повторний продаж насіння на пізнішу дату. В такому разі ситуація потребує додаткового аналізу для впевненості, що продавець передав ризики і винагороди від володіння покупцеві, тоді його дохід визнається. Якщо ж ЗАТ "Зелений Кіт" утримує в себе партію насіння, навіть якщо юридичне право власності на нього було передано ПФ "Квіти України", операція є фінансовою угодою і не генерує доходу | |
| Історична (фактична) собівартість | Пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Так, до історичної собівартості придбаних запасів належать: - ціна придбання за вирахуванням торговельних знижок та інших подібних до них статей; - мито на ввезення та інші податки (крім тих, які згодом повертаються підприємству від податкових органів); - витрати на транспортування, роботи з навантаження і розвантаження, а також інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням готової продукції, матеріалів і послуг. Історична собівартість запасів, виготовлених на підприємстві, є їх виробничою собівартістю і складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці й виробничих накладних витрат | ТОВ "Тетяна" виготовляє ковбасні вироби. Витрати підприємства за місяць становили: сировина і матеріали - 20 000 грн.; заробітна плата робітників Із відрахуваннями — 6000 грн.; амортизація обладнання — 1200 грн.; цехові витрати- 3000 грн.; загальногосподарські витрати — 4000 грн.; витрати на збут - 1400 грн. Готова продукція буде оцінена за історичною (виробничою) собівартістю в сумі 30 200 грн. (20 000 + 6000 + + 1200 +3000) |
Продовження таблиці 5.8.
| Єдиний грошовий вимірник | Вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються у єдиній грошовій одиниці | Зазначений принцип не потребує особливих пояснень, оскільки застосовувався і раніше під час складання бухгалтерських звітів підприємствами. П(с)БО 1 вимагає у випадку, коли валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, розкрити в примітках до фінансових звітів причини цього і методи, використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу | |
| Періодич- ність | Можливість розподілу інформації підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності | П(с)БО визначає звітний період фінансової звітності й вимагає розкриття у примітках причин і наслідків відхилень від них |
5.3. Формальна та аналітична перевірка звітності
Проблеми розвитку аудиту та його вдосконалення в Україні зумовлюються впливом багатьох факторів: нещодавнє виникнення аудиту в Україні, недосконалість вітчизняного законодавства; недостатній практичний досвід; відсутність систематизованих перевірених методик аудиторських перевірок і неналежне розуміння функцій і завдань аудитора тощо.
У зв'язку з цим існує багато аспектів аудиторської перевірки, яких аудитори часто не беруть до уваги. Тому положення (стандарти) бухгалтерського обліку покликані максимально роз'яснити особливості ведення обліку і складання звітності українськими підприємствами.
Аудиторська перевірка проводиться у відповідній послідовності. Кожен аудитор самостійно обирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостей діяльності клієнта й умов укладеного договору. Після вивчення установчих та інших загальних документів аудитор переходить до вивчення звітності підприємства. Перевірка фінансової звітності проводиться в такій послідовності:
—формальна перевірка;
—аналітична перевірка;
—перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності.
Формальна перевірка звітності
Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.
Під час загального огляду звітних форм аудитор звертає увагу на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства (реквізит "Галузь") повинен відповідати його видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензування даного виду діяльності обов'язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Слід пам'ятати, що запис у засновницьких документах про те, що підприємство може займатися "...іншими видами діяльності, не забороненими законодавством...", не дає підстав акціонерному товариству, створеному, наприклад, для виробництва промислових товарів, займатися операціями з цінними паперами. Визначення виду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства з основної та іншої діяльності.
Аналітична перевірка звітності
Після проведення формальної перевірки за формою аудитор переходить до аналітичної перевірки показників звітності — їх оцінки за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності. У першу чергу слід перевірити відповідність указаного в балансі розміру статутного капіталу даним засновницьких документів. Аудитор, вивчаючи звітність, повинен визначити ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, тобто можливість шахрайства чи наявність помилок в обліку і звітності для даного клієнта є найвірогіднішими. Залежно від цього аудитор може виділити ті операції та активи, які необхідно перевіряти більш ретельно, і ті, де можна покладатися на інформацію клієнта.
Далі необхідно перевірити зіставлення і взаємозв'язок показників, відображених у різних формах бухгалтерської звітності, показників, відображених у формах бухгалтерської звітності та зведених регістрах обліку, регістрах обліку та зведених документах.
Загальна оцінка фінансового стану підприємства і зміни його фінансових показників за звітний період
Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, порівняти із середніми показниками в галузі.
Основні показники, які залежно від мети аудиту повинні вивчатися аудитором: показники платоспроможності, фінансової стійкості, автономії, маневреності оборотних засобів, фінансування, кредитоспроможності, ліквідності тощо. З метою проведення такого аналізу рекомендується складання порівняльного аналітичного балансу, до якого входять основні агреговані показники бухгалтерського балансу. Порівняльний аналітичний баланс дає змогу спростити роботу з проведення аналізу основних фінансових показників підприємства.
На прикладі підприємства "Промінь" розглянемо порядок проведення аналізу основних показників підприємства.
Дата (рік, місяць, число)
Підприємство: "Промінь" за ЄДРПОУ
Територія.................................................................... за КОАТУУ
Форма власності .................................................... за КФВ
Орган державного управління................................. за СПОДУ
Галузь: промисловість.............................................. за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності..................................... за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн ........................................Контрольна сума
Адреса ................................................................................................
БАЛАНС
за____________________________ 200_ р.
Форма № 1 Код за ДКУД 1801001
| Актив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець ЗВІТНОГО періоду |
| І. Необоротні активи | |||
| Нематеріальні активи: | |||
| залишкова вартість | |||
| первісна вартість | |||
| знос | |||
| Незавершене будівництво | |||
| Основні засоби: | |||
| залишкова вартість | |||
| первісна вартість | |||
| знос | |||
| Довгострокові фінансові інвестиції: | |||
| які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств | |||
| інші фінансові інвестиції | |||
| Довгострокова дебіторська заборгованість | |||
| Відстрочені податкові активи | |||
| Інші необоротні активи | |||
| Усього за розділом І | |||
| II. Оборотні активи | |||
| Запаси: | |||
| виробничі запаси | |||
| тварини на вирощуванні та відгодівлі | |||
| незавершене виробництво ....................... | |||
| готова продукція .................................................. | |||
| товари ........................................... | |||
| Векселі одержані ................................................. | |||
| Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: | |||
| чиста реалізаційна вартість .......................... | |||
| первісна вартість ................................. | |||
| резерв сумнівних боргів .................................... | |||
| Дебіторська заборгованість за розрахунками: | |||
| із бюджетом ................................... | |||
| за виданими авансами ........................................ | |||
| із нарахованих доходів ...................................... | |||
| із внутрішніх розрахунків .............................. |
Дата добавления: 2014-12-09; просмотров: 1928;