Предмет. До предмета внутрішнього контролю належать усі процеси і явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємств

До предмета внутрішнього контролю належать усі процеси і явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємств, при цьому межі внутрішнього контролю ся­гають від прийняття управлінського рішення до визначення його результативності.

Об'єкт

Під терміном "об'єкт" слід розглядати кожен окремий елемент предмета вну­трішнього контролю. Об'єктами внутрішнього контролю є господарські процеси, які в сукупності становлять господарську діяльність суб'єкта, що перевіряється. Об'єкти внутрішнього контролю досить різноманітні, тому дати їх вичерпний пере­лік неможливо. Сукупним об'єктом аудиту можна назвати наявність і рух засобів під­приємства та джерела їх формування.

Суб'єкти

Суб'єктами внутрішнього контролю є:

Ÿ управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний та подальший контроль;

Ÿ обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів;

Ÿ спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю:

15.наглядові ради;

16.ревізійні комісії;

17.інвентаризаційні комісії;

18.комісії з розслідування незвичайних подій;

­ внутрішні аудиторські служби.

Управлінський персонал та спеціалісти

Посадові особи здійснюють контрольні функції при виконанні своїх функціо­нальних обов'язків. Нормативне вони зафіксовані в посадових інструкціях. Напри­клад, економіст з оплати праці, підписуючи наряд на відрядну роботу, перевіряє до­стовірність та правильність таких реквізитів первинного документа: обсяг виконаної роботи, норми і розцінки.

Обліковий персонал

Обліковий персонал при виконанні своїх професійних обов'язків виконує відпо­відні контрольні функції, які забезпечують надання користувачам фінансової звітно­сті для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформа­ції про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. За Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше як три роки, несе власник (власники) або уповноважений ор­ган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до зако­нодавства та установчих документів.

Бухгалтерський облік є засобом контролю за господарською діяльністю, який зо­бов'язаний забезпечити:

Ÿ визначення складу майна і заборгованості;

Ÿ контроль за виконанням планів розвитку підприємства, яке функціонує в умовах конкурентної економіки для досягнення основної мети — зростання прибутку;

Ÿ контроль за збереженістю всіх форм власності, наявністю і станом засобів підприємства на всіх стадіях їх руху, дотриманням кошторисної, фінансової і платіжної дисципліни (посилення контролю за раціональним використан­ням матеріальних і грошових ресурсів, машин, обладнання);

Ÿ своєчасний контроль за витратами, пов'язаними з виробництвом і реаліза­цією продукції і послуг, здійсненням контролю за центрами витрат і відпові­дальності, визначення фактичної собівартості продукції;

Ÿ своєчасне попередження негативних явищ у господарсько-фінансовій діяль­ності підприємства, виявлення і мобілізацію внутрішньовиробничих резер­вів, підвищення ефективності виробництва;

Ÿ можливість контролю за дотриманням законів і нормативних актів;

Ÿ контроль за кінцевими результатами і показниками госпрозрахункової діяль­ності всіх ланок виробництва; правильне формування повної, достовірної й оперативної інформації про результати діяльності й фінансовий стан підпри­ємства, необхідної для використання інвесторами, постачальниками, покуп­цями, кредиторами, податковими і банківськими органами.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на головного бухгалтера покладені такі контрольні функції:

Ÿ забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методоло­гічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені стро­ки фінансової звітності;

Ÿ організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського облі­ку всіх господарських операцій;

Ÿ брати участь в оформленні матеріалів, пов'язаних із нестачами та відшкоду­ванням витрат від нестач, крадіжок і псування активів підприємства;

Ÿ забезпечувати перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представниц­твах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Забезпечення інформацією керівництва здійснюється за допомогою системи бухгалтерського обліку — другого елементу структури внутрішнього контролю. До її складу відносять: облікову політику, форму обліку та спосіб обробки облікової ін­формації.

У ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний упевнитись у тому, що сис­тема бухгалтерського обліку достовірно відображає господарську діяльність клієнта.

Система бухгалтерського обліку може вважатися ефективною, якщо відповідає таким вимогам:

Ø операції в обліку правильно відображають період їх здійснення;

Ø операції в обліку зафіксовані в правильних сумах;

Ø у відповідності з прийнятою обліковою політикою операції правильно відоб­ражені у рахунках бухгалтерського обліку;

Ø зафіксовані всі операції, які мають значення для обліку і звітності;

Ø обмежена можливість навмисного здійснення зловживань.

Здійснення контролю облікового процесу передбачає використання спеціальних процедур, до яких належать:

Ÿ санкціонування господарських операцій;

Ÿ розподіл прав, обов'язків і відповідальності;

Ÿ документування господарських операцій;

Ÿ підзвітність;

Ÿ дотримання національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

Ÿ обмеження доступу до активів;

Ÿ інвентаризація і документальний контроль.

При веденні бухгалтерського обліку облікові працівники виконують спеціальні процедури:

Ÿ арифметичну перевірку правильності бухгалтерських записів;

Ÿ проведення звірок розрахунків;

Ÿ перевірку правильності здійснення документообігу і наявності дозвільного запису керівного персоналу;

Ÿ проведення у відповідності зі встановленим порядком періодичних плано­вих і раптових інвентаризацій касової готівки, бланків суворої звітності, цін­них паперів і товарно-матеріальних цінностей на предмет з'ясування відпо­відності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності перерахованих об'єктів;

Ÿ використання з метою контролю та підтвердження інформації доказів зов­нішніх джерел;

Ÿ заходи, спрямовані на фізичне обмеження доступу несанкціонованих осіб до активів підприємства, до системи ведення документації і записів у бухгалтер­ських рахунках;

Ÿ порівняння планових і кошторисних господарських показників із фактични­ми і з'ясування причин суттєвих розходжень між ними.

Рада акціонерного товариства (наглядова рада)

В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства (наглядова рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу. Ста­тутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (наглядову раду) може бути покладено виконання окремих функцій, які належать до компетенції загальних зборів. Члени ради акціонерного то­вариства (наглядової ради) не можуть бути членами виконавчого органу.

Ревізійна комісія акціонерного товариства

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного това­риства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуюється загаль­ними зборами акціонерів згідно зі статутом товариства. В акціонерних товариствах необхідно розробити й затвердити Положення про ревізійну комісію.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізій­ною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (нагля­дової ради) з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупно­сті більш як 10% голосів. Для здійснення контрольних функцій ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути надані всі необхідні матеріали, бухгалтерські або інші документи, а також на її вимогу, особисті пояснення посадових осіб. Про результати проведених перевірок ревізійна комісія доповідає загальним зборам акці­онерного товариства або раді акціонерного товариства (наглядовій раді).

Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами та балансами. Без виснов­ку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс.

У разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або ви­явлення зловживань, учинених посадовими особами, ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів.

Члени ревізійної комісії можуть брати участь у засіданнях правління із правом дорадчого голосу.

Ревізійна комісія товариства з обмеженою відповідальністю

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відпові­дальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше як 3 особи. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників това­риства. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб товариства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих по­яснень. Про результати проведених нею перевірок доповідає вищому органу това­риства. Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами та балансами. Без вис­новку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зло­вживання посадовими особами товариства.

6.2. Внутрішній аудит: суть, об'єкти та суб'єкти

Суть внутрішнього аудиту

Серед складових внутрішнього контролю значне місце посідає внутрішній аудит. Внутрішній аудит — це незалежна діяльність з перевірки та оцінки роботи суб'єкта господарювання в його інтересах. Мета внутрішнього аудиту — допомогти членам суб'єкта господарювання ефективно виконувати свої функції. Внутрішні аудитори надають керівництву суб'єкта господарювання дані аналізу й оцінки, рекомендації та іншу необхідну інформацію за результатами перевірок.

Внутрішні аудитори проводять незалежну експертну оцінку управлінських функ­цій суб'єкта господарювання. Вони надають головному підприємству, яке здійснює управління, результати аналізу, оцінки, рекомендації, поради й інформацію щодо діяльності підрозділу, що ними перевіряється. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і у приватному секторах. Вони перевіряють бухгалтерську інформа­цію та її достовірність, звітують перед вищим керівництвом.

Завдання внутрішнього аудиту:

Ÿ перевірка системи економічних регламентів і регуляторів на предмет достат­ності та відповідності чинним правовим актам і статуту;

Ÿ перевірка правильності складання та умов виконання господарських до­говорів;

Ÿ перевірка: наявності, стану, правильності оцінки майна; ефективності вико­ристання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів; дотримання чинно­го порядку встановлення та застосування цін, тарифів; розрахунково-платіж­ної дисципліни; своєчасності внесення до бюджету податків і платежів до позабюджетних фондів;

Ÿ експертиза бухгалтерських балансів і звітів, правильності організації, методо­логії та техніки ведення бухгалтерського обліку;

Ÿ експертиза достовірності обліку витрат на виробництво, повноти відображен­ня виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), точності формування фі­нансових результатів, об'єктивності використання прибутку та фондів;

Ÿ розробка та надання обгрунтованих пропозицій щодо покращання організа­ції системи контролю, бухгалтерського обліку і розрахункової дисципліни, підвищення ефективності програм розвитку, зміни структури виробництва та видів діяльності;

Ÿ консультування засновників, керівників підрозділів, спеціалістів і працівни­ків апарату управління з питань організації та управління, права, господарсь­кої діяльності та інших проблем;

Ÿ організація підготовки до перевірки (експертиз) зовнішнього аудиту, подат­кової інспекції та інших органів зовнішнього контролю.

Завдання внутрішнього аудиту, як правило, відрізняються від завдань зовнішньо­го аудитора, його результати розраховані лише на внутрішнього користувача. Разом з тим, хоча внутрішній аудит скорочує кількість і обсяг процедур, виконаних зовніш­нім аудитором, але не може повністю їх замінити.

Масштаб і завдання внутрішнього аудиту залежать від розміру та структури під­приємства, вимог його керівництва. Роль внутрішнього аудитора визначається керів­ництвом підприємства.

Суб'єкти внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит розглядається як невід'ємна частина загальної системи вну­трішньогосподарського контролю.

Служба внутрішнього аудиту створюється на підприємстві для виконання кон­трольних функцій залежно від мети і завдань, покладених на внутрішніх аудиторів керівництвом підприємства. Внутрішні аудитори залежні, підпорядковані керівнику підприємства, вони проводять як планові, так і позапланові перевірки за вказівкою останнього. За результатами складають звіт про проведену роботу, звітують перед керівництвом, дають оцінку, рекомендації, поради та інформацію. Вони не зо­бов'язані мати сертифікат. Це може бути фахівець із бухгалтерського обліку, еконо­міст, фінансист.

Залежно від специфіки підприємства внутрішній аудит може бути представле­ний однією особою або цілою службою (відділом внутрішнього аудиту).

У додатку 13 показано зразок положення про відділ внутрішнього аудиту, а в до­датку 14 — зразок контракту з аудитором.

Положення про відділ (службу) внутрішнього аудиту визначає особливе місце внутрішнього аудиту в системі управління підприємством, його цілі й завдання, від­повідальність і взаємовідносини з іншими функціональними службами підприєм­ства. Основний принцип діяльності внутрішнього аудиту — незалежність — визначе­ний чітким встановленням прав, обов'язків і відповідальності, підзвітністю і підлеглістю тільки керівникові підприємства.

Права, обов'язки і відповідальність спеціалістів відділу (служби), а також ква­ліфікаційні вимоги до цих посад регламентуються посадовими інструкціями. З ме­тою забезпечення якісного проведення перевірок службою внутрішнього аудиту на підприємстві необхідно мати Методичні рекомендації з питань аудиторських перевірок.

У складі методичного забезпечення внутрішнього аудиту повинні бути пред­ставлені:

Ÿ аудиторські стандарти за різними перевірками внутрішнього аудиту;

Ÿ стандарти внутрішнього аудиту, які забезпечують дотримання вимог законо­давства;

Ÿ стандарти внутрішнього аудиту з відповідності фактичної діяльності підпри­ємства положенням засновницьких документів;

Ÿ критерії визначення повноти інформаційного забезпечення за кожним ви­дом внутрішнього аудиювання;

Ÿ методичні рекомендації з реалізації результатів аудиторської перевірки внутрішнього аудиту і підготовки рішень і пропозицій керівництву під­приємства;

Ÿ звіти внутрішніх аудиторів про проведені перевірки, консультації і видані ре­комендації.

Відділ внутрішнього аудиту відіграє важливу роль у попередженні та виявленні помилок і випадків шахрайства. Внутрішні аудитори мають такі обов'язки: контроль політики підприємства щодо сумнівних боргів; перевірка дотримання даної політи­ки; аудиторська перевірка значних, нетипових та не підтверджених необхідними до­кументами витрат та ін. Послідовність виконання функцій внутрішніми аудиторами показана на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Послідовність виконання функції внутрішнього контролю

Рис. 6.3.Організаційна модель внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит провадить свою діяльність у тісному контакті з керівницт­вом підприємства, спеціалістами апарату управління, керівниками структурних підрозділів. Отже, ці посадові особи безпосередньо беруть участь у процесі ауди­ювання, застосовують у своїй діяльності його результати, використовують кон­сультації. Без їх активної участі ефективність внутрішнього аудиювання буде мі­німальною.

На рис. 6.3 показана організаційна модель внутрішнього аудиту.

Організація діяльності

Робота служби внутрішнього аудиту на підприємстві організується у відповід­ності з календарними та індивідуальними планами робіт, які затверджує керівник підприємства. По закінченні будь-якого виду робіт внутрішній аудитор подає ке­рівникові підприємства аудиторський звіт із вказанням виявлених або можливих порушень. Робота вважається завершеною тоді, коли проблеми, поставлені у звіті внутрішніх аудиторів, розглянуто керівником підприємства (радою директорів) і видано офіційне розпорядження про прийняття (неприйняття) рекомендацій аудиторів.

Успіх аудиторської перевірки оцінюється наявністю рекомендації щодо вирі­шення наявних і майбутніх проблем, а показником її якості є повнота аудиту, ви­трати на її проведення й ефективність. Економічна ефективність досягається за рахунок попередження порушень, своєчасного внесення змін у податкові розра­хунки, застосування податкових пільг, оптимальної облікової політики, значного скорочення штрафних податкових санкцій. Для ефективної діяльності внутрішні аудитори підприємства повинні мати специфічні засоби праці: аудиторські стан­дарти, норми і рекомендації. Стандарти визначають загальний підхід до проведен­ня аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, питання методо­логії, а також базові принципи, яких повинні дотримуватися всі представники цієї професії незалежно від умов, у яких проводиться аудит. Для організації внутріш­нього аудиту підприємства залежно від своєї специфіки повинні розробляти свої стандарти.

Більшість стандартів зовнішнього аудиту можна використовувати для внутріш­нього аудиту, такі, наприклад, як щодо планування аудиту, поняття аудиторського ризику, оцінки впливу внутрішнього контролю на достовірність бухгалтерської звіт­ності та ін. Характерна відмінність стандартів внутрішнього аудиту полягає в тому, що вони сприяють забезпеченню ефективності управління підприємством. Тому стандарт внутрішнього аудиту повинен містити обґрунтування рішень, які приймає керівництво щодо усунення (попередження) виявлених порушень у постановці облі­ку, звітності, документообігу, облікової політики тощо. При цьому кожне рішення повинно включати конкретні пропозиції структурним підрозділам підприємства і посадовим особам. У пропозиціях повинен бути визначений зміст рішення, порядок його прийняття і виконання, а також усі необхідні для цього організаційні й еконо­мічні умови. До таких умов належать: введення нових регламентів або зміна існуючих; зміна посадових прав, відповідальності й обов'язків; зміна схем підлегло­сті посадових осіб; уведення нових або модернізація існуючих нормативів витрат і використання ресурсів.

За допомогою стандартів внутрішнього аудиту здійснюється регулювання його діяльності (права, обов'язки і відповідальність) і взаємовідносин з іншими служба­ми і спеціалістами під час проведення аудиторських перевірок конкретної ділянки обліку або підрозділу.

Етика працівників внутрішнього аудиту

Внутрішній аудитор, в умовах залежності від адміністрації підприємства, здій­снює контрольні функції за роботою всього персоналу, що накладає відбиток на йо­го поведінку.

На підприємстві бажано мати Кодекс поведінки всього персоналу, який є не­від'ємним додатком до Положення про персонал.

У цьому Кодексі повинно бути відведене місце працівникам внутрішнього ауди­ту. Вітчизняна та світова практика для працівників внутрішнього аудиту встановлює такі норми:

­ повага до особи працівника — основний принцип, яким повинні керуватися аудитори;

­ підтримка ділової репутації та іміджу підприємства;

­ забезпечення конфіденційності отриманої інформації — не використовувати цієї інформації з метою особистої вигоди або в інтересах третіх осіб;

­ не вступати ні прямо, ні опосередковано в комерційні відносини з третіми особами, якщо це зачіпає комерційні інтереси підприємства;

­ суворо дотримуватися законів України; не допускати включення до матеріа­лів перевірок висновків, пропозицій і не підтверджених документами даних, які містять оцінку дій окремих посадових і матеріально відповідальних осіб, наприклад: "розкрадання грошових коштів", "привласнення майна" і т. ін.;

­ поводити себе коректно, достойно, не допускаючи відхилень від визнаних норм ділового спілкування;

­ не підписувати матеріалів перевірок, які містять свідчення, не перевірені са­мим аудитором;

­ у взаємовідносинах із працівниками інших підприємств і організацій, у своїх структурних підрозділах діяти чесно, етично та справедливо, не допускаючи дій, які можуть бути розцінені або зрозумілі як протекція чи інший захід, який забезпечує переваги або пільги для окремого підприємства, його струк­турного підрозділу чи їх працівників.

При укладанні контракту адміністрація може передбачати в ньому додаткові умо­ви, які стосуються етики поведінки аудитора в сім'ї, в неробочий час, або поведінки членів його сім'ї, а також неприпустимості обговорення аудитором будь-яких комер­ційних дій, які прямо або опосередковано можуть завдати шкоди економічним інте­ресам підприємства, або дій, які ведуть до отримання працівником або членами йо­го сім'ї будь-яких вигод від використання службового становища працівника на підприємстві, включаючи використання отриманої конфіденційної інформації.

6.3. Методичні прийоми внутрішнього аудиту

На відміну від зовнішнього аудиту, який має, як правило, офіційний характер і про­водиться вже за оформленою фінансовою звітністю, внутрішній аудит на підприємстві може мати як плановий, так і не плановий характер. Тому для нього характерні всі три етапи контролю: попередній — до здійснення господарських операцій; поточний — під час здійснення господарських операцій — і подальший — після їх здійснення. У табли­ці 6.1 показані методологічні прийоми аудиту залежно від поставленої цілі.

Таблиця 6.1

Застосування методичних прийомів внутрішнього аудиту

залежно від поставленої мети

Продовження таблиці 6.1

Для отримання аудиторських доказів при проведенні внутрішнього аудиту вико­ристовуються прийоми фактичного контролю (суцільна та вибіркова інвентариза­ція, контрольні обмірювання, контрольний запуск сировини, експертиза та лабораторні аналізи), обстеження і документальний контроль із застосуванням юридичної перевірки та аналітичних процедур, спостереження, порівняння і зіставлення, зу­стрічні перевірки, огляд невизначених зобов'язань, підтвердження, опитування, пе­ревірка механічної точності, аудиторська вибірка, а також інші різноманітні прийоми та методи перевірок на вибір аудитора.

Загальним для всіх процедур внутрішнього аудиту (самоконтролю) підприєм­ства є те, що всі вони базуються на захищених принципах і функціях бухгалтерсько­го обліку, таких як подвійний запис, балансове узагальнення.

Кількість інформації, необхідної для одержання аудиторських оцінок, не регла­ментується. Аудитор на підставі свого професійного судження зобов'язаний само­стійно прийняти рішення про кількість інформації і мету, необхідних для збирання аудиторських доказів. Вони повинні бути достовірними та достатніми.

Об'єктами внутрішнього аудиту зазвичай є окремі підрозділи або ділянки, тобто невід'ємні складові елементи виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, часто пов'язані з неперервними технологічними процесами. Знання та вміле застосування відпрацьованих методів і прийомів перевірки дають змогу аудитору провести необхідні процедури на цих об'єктах у максимально скорочені строки. Для того, щоб відтворити в своїй уяві господарські операції, які відбулися або відбуваються на підприємстві, аудитор повинен чітко відділити інформаційні потоки від створення господарського факту до відображення його у звітності (див. рис. 6.4).

Рис. 6.4. Інформаційні зв'язки між документами і регістрами бухгалтерського обліку

Проте аудиторське дослідження виходить за рамки бухгалтерського обліку. На підтвердження цього на рис. 6.5 показана модель внутрішнього аудиту товарних операцій.

Розглянемо деякі конкретні прийоми та методи проведення аудиторського дос­лідження.

Контрольний запуск сировини та матеріалів

Контрольні запуски сировини та матеріалів у виробництво дають змогу виявити недоліки і порушення в нормуванні й технології виробництва, викрити канали ство­рення необлікованих надлишків незавершеного виробництва і готової продукції за рахунок застосування завищених норм витрат сировини, необгрунтованого списан­ня наднормативних витрат, змін технологічного режиму, перекручення якісних ха­рактеристик продукції.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують, щоб упевнитися в прогресивності чинних норм виходу продукції, тобто витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції і правильності визначення норм відходів. Це дає можливість перевірити фактичний вихід готової продукції при дотриманні техноло­гічних норм використання сировини, матеріалів та інших компонентів.

Рис. 6.5. Модель внутрішнього аудиту товарних операцій

Для здійснення цієї мети спеціалісту внутрішнього аудиту необхідно:

­ підібрати склад комісії;

­ визначити, за якими позиціями сировини та матеріалів буде проводитися

­ процедура контрольного запуску;

­ вивчити за технологічними і маршрутними картами особливості технології виробництва;

­ проаналізувати рекламації покупців щодо якості продукції;

­ провести аналіз використання сировини та матеріалів;

­ перевірити правильність показників вимірювальних та інших приладів. Контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво повинен здійсню­ватися у звичайних виробничих умовах при суворому дотриманні технологічного режиму.

До комісії з проведення контрольного запуску сировини та матеріалів можуть за­лучатися працівники цехів, інженери і технологи даного підприємства.

Результати контрольного запуску сировини та матеріалів оформлюються про­міжним актом, у якому зазначається:

­ склад комісії;

­ точна характеристика сировини і матеріалів;

­ кількість відходів, які повертаються і не повертаються;

­ нормативні витрати сировини і матеріалів, відхилення від норм;

­ фактичний вихід готової продукції, деталей або напівфабрикатів.

У процесі контрольного запуску сировини та основних матеріалів у виробництво використовується також нагляд за виконанням окремих господарських і бухгалтер­ських операцій. Наприклад, у харчовій промисловості - це кількість бою пляшок у процесі їх наповнення.

Лабораторний аналіз

Лабораторний аналіз — це виявлення необхідних показників якості тих або ін­ших об'єктів контролю шляхом відповідного (фізичного, хімічного або біологічно­го) аналізу в стаціонарних умовах (у лабораторії).