Завдання контролю

Яу функція управління, внутрішній контроль виконує такі завдання:

Ÿдає інформацію щодо процесів, які відбуваються в суб'єкта господарювання;

Ÿдопомагає приймати найдоцільніші рішення із загальних і спеціальних питань розвитку підприємства;

Ÿ дає можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасність і

Ÿ результативність їх виконання;

Ÿ дає змогу своєчасно виявити й усунути ті умови і фактори, які не сприяють

Ÿ ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети;

Ÿ дає змогу скоригувати діяльність суб'єкта господарювання або окремих його виробничих підрозділів;

Ÿдає можливість установити, які саме служби і підрозділи підприємства, а та­кож напрями його діяльності сприяють досягненню поставленої мети і під­вищенню результативності діяльності підприємства.

Перевагою внутрішнього контролю є те, що він здійснюється як попередній, по­точний (оперативний) і подальший, може бути документальним, фактичним і ком­бінованим; може проводитись у вигляді: ревізії, тематичної перевірки, розслідування та службового розслідування.

У зв'язку з цим внутрішній контроль є одним із найефективніших при вмілому використанні функцій контролю органами управління.

Класифікація внутрішнього контролю

Для кращого усвідомлення внутрішнього контролю розглянемо його класифіка­цію (див. рис. 6.1).

Як функція управління, внутрішній контроль, залежно від часу проведення поді­ляється на попередній, поточний (оперативний) і подальший.

Попередній контроль здійснюється до прийняття управлінських рішень і здій­снення господарських операцій. Управлінський персонал та головний бухгалтерздійснюють попередній контроль шляхом візування договорів і угод на отримання і відпуск матеріальних цінностей, виконання робіт і надання послуг; підготовки наказів про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати і про преміювання працівників підприємства тощо. Попередній контроль необхідний на всіх рівнях управління. Об'єктами попереднього контролю можуть бути внутрішньогосподарські плани, проектно-кошторисна документація, документи на відпуск товарно-матеріальних цінностей і готової продукції, на видачу грошових
коштів, договори і т. ін. Мета попереднього контролю — попередити протизаконні дії посадових осіб, протизаконні та економічно недоцільні господарські операції, забезпечити економне й ефективне витрачання господарських ресурсів; не допустити невиробничих витрат.

Рис. 6.1. Класифікація внутрішнього контролю

Поточний (оперативний) контроль. Мета його — виявити в процесі господарсь­ких операцій негативні відхилення в господарській діяльності, які під час попе­реднього або наступного контролю можуть бути не виявлені, знайти внутрішньогос­подарські резерви подальшого зростання ефективності виробництва. У зв'язку з цим поточному контролю необхідно приділяти особливу увагу з боку персоналу суб'єкта господарювання, безпосередньо зацікавленого в покращанні результатів господарсько-фінансової діяльності.

При поточному (оперативному) контролі аналізуються показники оперативної звітності, спеціалістами підприємств, а також внутрішніми аудиторами та ревізора­ми здійснюються тематичні перевірки. Особливо ефективним є поєднання поточно­го контролю з попереднім, що має важливе значення для попередження невиробни­чих витрат, запобігання можливим розкраданням і втратам матеріальних ресурсів та грошових коштів.

Подальший контроль здійснюється після господарських операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку і в бухгалтерській звітності. Мета такого контролю — перевірка доцільності й закон­ності господарських операцій за певний період, виявлення недоліків у роботі, по­рушень і зловживань, якщо вони були допущені. Він допомагає виявити і мобілізу­вати резерви для подальшого покращання всіх виробничих та економічних показників.

Найвища дієвість і ефективність контролю досягається послідовним поєднан­ням попереднього, поточного (оперативного) і подальшого контролю.

Залежно від джерел інформації, яка використовується при здійсненні контроль­них функцій, внутрішній контроль поділяється на документальний і фактичний.

Документальний контроль полягає у встановленні достовірності й законності господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення.

Фактичним називається контроль, при якому кількісний і якісний стан об'єктів, які перевіряються, встановлюється шляхом обстеження, огляду, обмірювання, пере­рахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактично­го їх стану. До об'єктів контролю належать засоби підприємства, які включають у се­бе всі необоротні та оборотні активи.

Документальний і фактичний контроль тісно взаємопов'язані, тому що тільки їх спільне проведення дає змогу встановити дійсний стан об'єкта перевірки. Поєднання документального і фактичного контролю називають комбінованим контролем.

Залежно від мети, цільового призначення та методу організаціїрозрізняють ре­візію, аудит, тематичну перевірку, розслідування і службове розслідування.

Ревізія — це система контрольних дій, які здійснюються за дорученням керівни­ка суб'єкта господарювання аудиторською або ревізійною групою за діяльністю структурних підрозділів. При ревізії встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснення господарських операцій, а також правомірність дій посадових осіб, які брали участь у їх здійсненні. Основна мета ревізії — виявлен­ня фактів господарських і фінансових порушень, розкрадань, безгосподарності й марнування; встановлення причин і умов, що сприяли виявленим господарським по­рушенням і зловживанням, та винних у цьому осіб; ужиття заходів щодо відшкоду­вання завданих збитків як у процесі ревізії, так і після неї; внесення пропозицій що­до усунення недоліків і порушень; притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення або зловживання.

За повнотою охоплення ревізованого матеріалу розрізняють повні й часткові ре­візії. Повними називаються ревізії, які охоплюють усю діяльність ревізованого об'єк­та за певний період часу. Часткові ревізії охоплюють тільки окремі ділянки роботи структурного підрозділу або підприємства.

За обсягом ревізованих документів розрізняють суцільні й вибіркові. При суціль­ній ревізії перевіряються всі документи, пов'язані з даним видом операцій. При ви­бірковій ревізії перевіряються тільки деякі з документів на вибір.

У разі необхідності у більш глибокій перевірці підрозділу проводяться комплекс­ні ревізії, які передбачають участь у перевірці спеціалістів-експертів за різними на­прямами діяльності ревізованого об'єкта — технологів, товарознавців, економістів, спеціалістів із кадрів, будівельників, механіків тощо. Характерна особливість такої ревізії — комплексне вивчення діяльності підрозділу із застосуванням економічних методів аналізу в поєднанні з документальною і фактичною перевірками, зі всебіч­ним вивченням звітних і облікових даних про результати роботи.

Мета комплексної ревізії — оцінка спеціалістами фактично здійснених господар­ських операцій, їх відображення в бухгалтерському обліку, пошук резервів для підви­щення ефективності господарської діяльності підрозділу.

Тематична перевірка — це система контрольних дій, спрямованих на вивчення од­нієї чи декількох сторін виробничої або господарсько-фінансової діяльності підпри­ємств. Наприклад, перевірка збереженості матеріальних ресурсів і раціонального їх використання; забезпечення збереженості й раціонального використання обладнан­ня; правильності розрахунків із робітниками і службовцями тощо.

Службове розслідування — це перевірка дотримання робітниками підприємства посадових обов'язків, а також нормативно-правових актів, що регулюють виробни­чі відносини. Вона проводиться спеціальною комісією, яка створюється наказом керівника суб'єкта господарювання, у разі виявлення розкрадань, нестач, втрат І псування матеріальних цінностей, виготовлення бракованої продукції та в інших випадках.

Внутрішній контроль має свій предмет, об'єкт і суб'єктів здійснення.