Принципи підвищення технологічності конструкції швейних виробів

Для підвищення технологічності конструкції швейних виробів застосовують наступні принципи: конструктивний спосіб створення просторової форми виробу; проек­тування одягу з використанням суцільнокроєних деталей; використання уніфікованих деталей та вузлів; використання уніфікованої технологічної обробки виробу; застосування конструктивно точного крою.

Прийоми забезпечення першого принципу проілюстровані на рис. 1, 2. Прик­ладами є переведення кута спрасування у виточки спинки та пілочки (рис. 1, а, б), рельєфи (рис. 1, в), заміна посадки по окату рукава на виточку (рис. 1, г), на верхній шов (рис. 1, д), зміна конфігурації зрізів рукава (рис.1, е, ж), введення ліктьової виточки (рис. 1, й), змінювання контуру нижнього коміра (рис. 1, к, л).

Рис. 1 - Способи зменшення волого-теплової обробки одягу

У рукавах використовують по окату замість посадки виточки, верхні шви; для зменшення відтягування переднього зрізу збільшують прогин на 1 см по лінії ліктя. На таку саму величину відводять ліктьовий зріз для збереження ширини. Для зменшення посадки по ліктьовому зрізу збільшують нахил нижньої частини у верхній точці ліктьового зрізу на 1-2 см. На таку ж величину відводять верхню точку ліктьового зрізу верхньої частини рукава.

У нижньому комірі для зменшення відтягування розводять по лінії середини по зрізу відльоту на 0,3 см вліво та вправо.

Одним з основних критеріїв у цьому випадку повинна бути економічна доціль­ність використання суцільнокроєних деталей, яка визначається витратами матеріалу на виріб (рис. 2).

Рис. 2 - Варіанти суцільнокроєних деталей одягу

Однією з важливих умов забезпечення технологічності конструкції є стандартизація процесу виробництва.

Стосовно швейної промисловості це:

- використання розміро - ростівних стандартів;

- дотримання стандартів до матеріалів, до асортименту і вимог до одягу;

- дотримання стандартів до методів обробки та на уніфікацію продукції;

- дотримання стандартів до якості виробу;

- можливість впровадження уніфікованих технологій.

Основними методами стандартизації є: типізація та уніфікація.

Для ведення стандартизації конструкцій необхідно для початку виділити їх типи,а потім розробити на них уніфіковані конструкції. Особливістю конструкцій є можливість як повної так і часткової уніфікації.

Уніфікація конструкцій виробівє основним, найбільш споживаним і дієвим методом стандартизації, що має на головній меті зменшення різноманіття існуючих видів, типів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення. Вона полягає в приведенні різноманітних форм деталей і вузлів усередині кожного типу до розумної одноманітності без збитку для якості, зовнішнього вигляду виробів і інтересів споживачів. При цьому використовується як повна (для похідних деталей), так і часткова уніфікація (для основних деталей).

Уніфікація – розробка оптимальних варіантів конструкцій виділених типів, котрі виключають зайве і не вигідне іх різноманіття.

Розрізняють такі види уніфікації:

Модифікаційна уніфікація – це різниця між базовою моделлю виробу і її конструктивним рішенням, які виконані на базовій основі моделі.

Повна уніфікація можлива в довільних деталях: деталях карманів, прокладок і т.п.

Часткова уніфікація застосовується для основних деталей: пілочок, спинок, рукавів.

Наприклад: можуть бути уніфіковані основні зрізи , що визначають форму і баланс виробу на фігурі: пройма, плечові, бічні і нижні зрізи. Зрізи горловини і борту можуть змінюватись, що забезпечує модельне різноманіття виробів з однієї конструктивної основи.

Виконання робіт по уніфікації деталей і вузлів одягу найбільш доцільно здійснювати, використовуючи принципи агрегатування.

Агрегатування - один з методів стандартизації, полягаючий в створенні різних виробів шляхом їх компоновки (складки) з обмеженої кількості стандартних або уніфікованих деталей і вузлів, що володіють геометричною і функціональною взаємозамінністю.