В) Показники технологічності [15].

Технологічність характеризує рівень затрат праці, матеріалів і часу на проектування, технічну підготовку виробництва, виробництво і експлуатацію.

До основних показників технологічності відносяться:

трудомісткість виготовлення;

технологічна собівартість;

рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення;

рівень технологічності конструкції по собівартості виготовлення.

Трудомісткість виготовлення визначається сумою трудомісткості технологічних процесів виготовлення продукції без урахування придбаних деталей (нормо-час):

.

Технологічна собівартість визначається сумою витрат на виготовлення одиниці продукції без урахування придбаних виробів:

Рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення характеризується відношенням трудомісткості виготовлення виробу до базового показника трудомісткості .

.

Аналогічно визначається рівень технологічності конструкції по собівартості виготовлення.

Всі допоміжні показники технологічності поділяються на ряд техніко – економічних та технічних показників (табл. 2.1.).

Повна номенклатура показників технологічності може бути використана в дуже рідких випадках. В залежності від мети оцінки і технічної складності виробів використовують ті чи інші показники технологічності.

Розрахунок показників технологічності, як правило, проводиться на основі статистичних даних по типовим конструктивним рішенням із економічно обґрунтованою точністю.

Таблиця 2.1

Номенклатура показників технологічності конструкції виробів

Г) Показники стандартизації та уніфікації продукції.

Показники стандартизації та уніфікації продукції характеризують насиченість виробів стандартними та уніфікованими складовими частинами (вузлами, зборочними одиницями, деталями, комплектуючими виробами).

Взагалі, чим більше у виробі стандартних і уніфікованих складових частин тим менше їх типорозмірів і цей виріб простіше виготовляти, обслуговувати і експлуатувати, тому для споживача витрати на придбання і витрати в процесі використання виробів з високим рівнем стандартизації та уніфікації менші, а їх якість вважається вищою.

До стандартних відносять складові частини, які виготовляються за державними або галузевими стандартами. До уніфікованих складових частин відносять ті, які: виготовляють по стандартам головного підприємства і використовуються не менше як в двох типах виробів галузі; отримують в готовому вигляді як серійні комплектуючі частини; запозичені, раніше спроектовані як оригінальні і використовуються не менше як в двох типах виробів.

Насиченість виробів стандартними та уніфікованими складовими частинами можливо охарактеризувати рядом показників:

коефіцієнтом застосування;

коефіцієнтом повторності;

коефіцієнтом уніфікації.

Коефіцієнт застосування можливо розраховувати на основі кількості типорозмірів складових частин або просто складових частин в штуках:

коефіцієнт застосування по типорозмірам складових частин

,

де - загальна кількість всіх типорозмірів складових частин у виробі;

- загальна кількість типорозмірів оригінальних складових частин у виробі;

коефіцієнт застосування по кількості складових частин

,

де - загальна кількість всіх складових частин у виробі;

- загальна кількість оригінальних складових частин у виробі.

Коефіцієнт повторності розраховується як:

.