Загальні основи операцій банків з платіжними картками

Дедалі частіше фізичні особи і суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки за товари, послуги та виконані роботи за допомогою такого платіжного інструменту, як пластикові картки. Це зручний, сучасний та універсальний інструмент. Сьогодні існує багато різноманітних видів карток, схожих між собою зовні, однак різних за суттю, своїм функціональним призначенням та техноло­гією використання. Оскільки платіжні картки виготовля­ються з пластмаси, то їх ще називають пластиковими картками.

У нашій країні емісія платіжних карток проводиться виключ­но банками, що уклали договір з платіжною організацією відпо­відної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій. Сама по собі банківська платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі для корис­тування відповідно до умов договору з клієнтом. Разом із карт­кою держателю видається конверт із ПІН-кодом, тобто з персо­нальним ідентифікаційним номером, який відомий лише держа­телю картки і потрібний для його ідентифікації під час здійснен­ня операцій з її використанням. По закінченні терміну дії банків­ської платіжної картки (він зазначається на самій картці і в дого­ворі з банком) її повертають до банку для продовження терміну або заміни картки.

Відносини між клієнтом і емітентом пластикових карток бу­дуються на договірних засадах. Цей договір може включати умови, що визначають порядок на­дання та використання платіжної картки і порядок відкриття картрахунку, на якому обліковуються операції за платіжними картка­ми.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб здійснюється внесенням готівки через каси банків, депозитні банкомати, переказуванням коштів з інших власних рахунків, за рахунок наданого кредиту та процентів, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, а також з рахунків інших фізичних та юридичних осіб за їх дорученням.

Розрахунки за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки здійснюються в межах залишку коштів на карт­рахунку та/або за рахунок наданого банком кредиту (якщо це пе­редбачено договором між клієнтом і банком-емітентом).

Перед укладанням договору емітент зобов'язаний ознайомити клієнта з умовами одержання платіжної картки, переліком необ­хідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування платіжною карткою. У кожного банку-емітента свої тарифи на обслуговування платіжних карток. На розмір та­рифів за обслуговування виливає багато чинників, зокрема вид картки, вид послуги, терміновість надання послуги, використання основної чи додаткової картки тощо.

Використання платіжних карток у сфері масових платежів має як свої переваги, так і недоліки. Їх слід розглядати з позиції кожного учасника таких платежів. Так, для банківської системи в цілому застосування платіжних карток дає, зокрема, такі вигоди: зменшує витрати обігу; прискорює обіг грошей; зростає рівень залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот; посилюється керованість грошового обороту.

Для окремих банків застосування платіжних карток у платежах має, зокрема, такі вигоди: розширюється та вдосконалюється ресурсна база банку; зростають та диверсифікуються доходи банку; підвищується якість обслуговування клієнтів; зростає імідж банку та посилюється його конкурентоспроможність. Водночас отримання цих вигід вимагає від банків значних первинних ви­трат, пов'язаних із використанням платіжних карток у масових платежах.