Система ознайомлення дітей з елементами музичної грамоти.

Найбільш типовим для народних шкіл, з їх формалізмом в навчанні була методика, розроблена О.М. Карасьовим. Він високо цінив роль співів в школі. Музичні заняття вважав обов’язковими для всіх та заперечував проти звільнення з уроків співів “безголосих та безслухих”.

Заняття починалися з освоєння одного звуку: “До” 1 октави і проводились до того часу, поки весь клас не співав його правильно, чисто. Спочатку “До” співали цілими тривалостями, потім вони вкорочувалися, вводився простий ритмічний малюнок. На цей звук співали слова молитв, скоромовок, спеціально придуманих слів.

Коли клас співав “До”, до нього додавали “ре” і на цих звуках працювали доти, доки секунда не звучала чисто.

На звуках “до – ре – мі” вже вивчали вправи, молитви, маленькі пісні. Тобто система була побудована за принципом “від простого – до складного”. Вона приносила і позитивний результат в роботі – діти співали чисто, плавно, легко.

Існувала інша система музичного навчання – цифрова система, в якій ступінь звукоряда позначався цифрою. Наприклад: “до – 1” “ре – 2” і т.д. Рух мелодії запам’ятовувався засобами цифрових назв студентів. Щодо тривалостей - то чверть дорівнювала цифрі, а половинна нота – позначалася цифрою з крапкою. Наприклад: 1.-5.-3.-1. Для простих мелодій ця система могла застосовуватися, але для більш складних доводилось вводити багато допоміжних знаків, що мало наявність незручності.

Критикуючи цифрову систему, Карасьов пропонував вводити літерну, де кожний ступінь звукоряду визначався голосним звуком.

За літерною системою назви нот замінюють літерами, тривалість ноти – цифрою над нотою (літерою). Літера без цифри дорівнює одному удару.

До – а

Ре – у

Мі – і

Фа – о

Соль – е

Ля – я

Сі – ю

Приклад:

2 2 2 2