Анатомія глотки

1. Ковальский Е.И. «Глазные болезни» - М:Медицина 1986, стр. 61-63

2. Аветисов Э.С.»Руководство по детской офтальмологии» - М. Медицина, 1987, стр. 88-90

3. Астахов Ю.С. «Глазные болезни» Спец. литература, 2001, стр.33-44.

Лекція № 3.

Тема: Гіпертрофічні, гострі й хронічні захворювання ковтки.

План.

1. Клінічна анатомія й фізіологія ковтки.

2. Методи дослідження й лікування захворювань ковтки.

3. Гіпертрофічні захворювання глотки.

4. Гострі захворювання глотки.

5. Хронічні захворювання глотки.

Анатомія глотки

Глотка являє собою частину травного й дихального трактів, являє собою порожній орган, утворений м'язами фіброзними оболонками й вистелений зсередини слизуватою оболонкою.

У ковтку розрізняють розрізняють три частини - носоглотку, середню ротову частину - ротоглотку й нижню гортанну частину - гортаноглотку.

Верхня частина глотки повідомляється з порожниною носа.

Під час акту ковтання й при вимові ряду звуків, м'яке небо піднімається, відхиляється кзади й примикає до задньої стінки глотки, повністю замикаючи носоглотку. На бічних стінках носоглотки відкриваються устя евстахиэвих труб, розташованих на рівні задніх кінців нижніх носових раковин.

Небагато кзади від них на кожній тоновій стінці глотки в глотковій кишені є невелике скупчення лимфоідної тканини. Це трубні мигдалини (V-VI).

На задній верхній стінці носоглотки є скупчення лимфоідної тканини - носоглоткова мигдалина у вигляді 5-6 валиків (III), вона розвивається з 2-3 років і дуже часто вона вихідна в, а з моменту полового дозрівання вона атрофирується тобто зменшується в розмірах.

Границею між верхньою й середньою частинами глотки є подумки продовжена кзади площина твердого неба.

Середня частина глотки

Вона бере участь у проведенні як повітря так і їжі, тут відбувається перехрест дихального й травного шляхів.

Попереду ротоглотка має отвір -зев- у порожнину рота, задня стінка її граничить із III шийним хребцем.

Зев обмежений краєм м'якого неба передніми й задніми піднебінними дужками й коренем мови. У середній частині м'яке небо має подовження у вигляді відростка - язичка. У бічних відділах м'яке небо розщеплюється й переходить у передні й задню піднебінні дужки.

Між піднебінними дужками в трикутних нішах перебувають піднебінні мигдалини (I-II), які на вільній поверхні, зверненої до глотки мають численні щілини або лакуни (16-18), що пронизують всю товщу мигдалин.

Плоский багатошаровий епітелій, що покриває вільну поверхню мигдалини, вистилає також і лакуни мигдалини.

У кореня мови таке ж скупчення лимфоідної тканини утворить язичну або IV мигдалину.

Лимфоідна тканина є також на задній стінці глотки у вигляді м'яких гранул.

У такий спосіб у ковтку розташовуються у вигляді кільця лимфоідні утворення: 2 піднебінні, 2 трубні, 1 носоглоткова (язичні й шийні скупчення) лимфоідної тканини на бічних і задніх стінках глотки. Всі вони разом узяті й одержали назву лимфоденоідного глоткового кільця Вальдеера - Пирогова.

Площиною, що є продовженням кореня мови кзади ротоглотка відокремлюється від розташованої нижче частини гортаноглотки, що починається на рівні під'язичної кістки безпосередньо перехідної в стравохід. По обидва боки нижньої частини ковтки перебувають поглиблення - грушоподібні кишені.

Нижній відділ порожнини ковтки має вхід у гортань.

Слизувата оболонка носоглотки покрита численними цилиндр. миготливим епітелієм, а інші відділи багатошаровим плоским.

Слизувата оболонка глотки містить численні слизуваті залози. Під слизуватою оболонкою глотки перебувають м'язи (сжиматели ковтки), які стискаючи ковтку в середніх і нижніх відділах, проштовхують їжу в стравохід..

М'язи розміщені зверху вниз у вигляді пластинок, прикриваючи один одного.

Крім сжимателей, є й поздовжні піднімаючому ковтку.

Ковтка в момент ковтання піднімається догори й у такий спосіб харчовий потік переміщається донизу.

Між задньою стінкою глотки й предпозвонкової фосциєї розташовується заглотковий простір у вигляді плоскої щілини, заповненої в дітей пухкою сполучною тканиною. З боків від глотки є виконані клетчатскої окологлоточний простір у якому проходять судинний-судинний-нервово-судинний пучок і перебувають лімфовузли шиї.

Зовнішня поверхня мигдалин, звернена до бічної стінки глотки покрита щільною сполучною тихорєцькою оболонкою, називаною капсулою, від її відходять численні сполучні ткані волокна, через які в тканину мигдалин проникають кровоносні й лімфатичні посудини й нерви, між капсулою мигдалин і бічною стінкою ковтки є пухка паратонзилярна клітковина.

Піднебінні мигдалини мають канали (лакуни), вони починаються на вільної зевної поверхні і йдуть углиб тканин аж до капсули (лакун 15-20 з кожної сторони). Паренхіму мигдалин становлять скупчення лімфоцитів, іменовані лімфоідними фолікулами. Основна частина лімфоідних фолікулів перебуває на ділянках тканин мигдалин примикаючих до лакун.