Мезофарингоскопія

Шпатель - у лівій руці їм віддушують передні 2/3 мови до низу, не стосуючись кореня мови. При дотику до кореня мови відразу виникає блювотний рух. Визначає рухливість м'якого неба, попросивши хворого вимовити звук «а».

Оглядають слизувату м'якого піднебіння, його язичка, передніх і задніх піднебінних дужок. У нормі слизуватої гладкої, рожева, дужки контурируються.

Визначають розмір піднебінних мигдалин для чого подумки розділяють на 3 частині відстань між краєм передньої піднебінної дужки й лінією, що проходить через середину язичка й м'якого неба. Величину мигдалин, що виступає до 1/3 цієї відстані відносять до 1 стадії, що виступає до 2/3 - до 2 ступеню, до середньої лінії глотки - до 3 ступеню.

Слизувата мигдалин - рожева, волога, поверхня гладка. Дивляться вміст у лакунах мигдалин. Для цього двома шпателями (один у лівої, інший у правій руці), віджимають донизу мова, другим м'яко надавлюють на підставу передньої дужки й через неї на мигдалину верхнього полюса.

Уміст може бути вбоге, гнійне, у вигляді епітеліальних пробок або його зовсім немає.

Епифарингоскопія:

Виробляється за допомогою попередньо підігрітого носоглоткового дзеркала й шпателя.

У дзеркалі видні верхні відділи глотки - звід носоглотки хоани, бічні стінки глотки, де на рівні задніх кінців нижніх носових раковин визначаються отвори слухових труб.

У нормі хоани вільні, слизувата верхніх відділів глотки рожева, гладка. У зводі носоглотки - носоглоткова мигдалина, у нормі вона розташовується на заднє - верхній стінці носоглотки й не доходить до верхнього краю сошника й хоан.

Гипофарингоскопія:

Огляд нижніх відділів ковтки виробляється при непрямій ларингоскопії за допомогою попередньо підігрітого гортанного дзеркала.

Обернувши кінчик мови зверху й знизу марлевою серветкою, беруть його пальцями лівої руки так, щоб перший палець знаходився на верхньої, а середній - на нижній поверхні мови, другим пальцем відсуває верхню губу. Тягнуть мова на себе й донизу.

Гортанне дзеркало - за ручку в праву руку й уводять у порожнину рота не стосуючись кореня мови й задньої стінки ковтки. Дзеркальна поверхня звернена донизу.

Дійшовши до язичка, повертають дзеркало під кутом 45 градусів до поздовжньої осі глотки й злегка відтискують їм язичок і м'яке небо нагору й назад. При цьому досліджуваний вимовляє звук «і», потім м'яко зробити вдих.

Слизувата оболонка цих стінок рожева, гладка.