Променеві методи дослідження опорно-рухового апарата
Профилактика ревматизма подразделяется на первичную и вторичную.
Первичная профилактика направлена на предупреждение ревматизма и включает:
1. Повышение иммунитета (закаливание, чередование нагрузки и отдыха, полноценное питание, др.).
2. Выявление и лечение острой и хронической стрептококковой инфекции.
3. Профилактические мероприятия у предрасположенных к развитию ревматизма детей: из семей, в которых имеются случаи ревматизма или других ревматических заболеваний; часто болеющих носоглоточной инфекцией; имеющих хронический тонзиллит или перенесших острую стрептококковую инфекцию.
Вторичная профилактика направлена на предупреждение рецидивов и прогрессирования заболевания у больных с ревматизмом в условиях диспансерного наблюдения.
Променеві методи дослідження опорно-рухового апарата
1.Рентгенологічний метод: багатопроекційна рентгенографія, функціональна рентгенографія (хребет, суглоби, стопа), площинна томографія, панорамна томографія (переважно застосовують для дослідження щелеп).Для дослідження судинної системи опорно-рухового апарату, як і інших органів і систем, використовують ангіографію. До інших рентгеноконтрастних методик належать синусографія, яку застосовують для дослідження приносових пазух, та артрографія, котру проводять з метою контрастування високоатомними і газовими речовинами порожнин суглоба, фістулографія (рентгенографія після введення контрастної речовини у норицю), денситометрія (методика визначення щільності кісткової тканини за допомогою УЗД або РН).
а б в
Мал.11.1. Рентгенограми гайморових пазух: норма (а), гайморит (б), стороннє тіло в головному мозку – куля (в).
2.УЗД опорно-рухового апарату використовують для вивчення стану м’яких тканин. Застосування цього методу не має протипоказання. УЗД використовують для оцінки нестабільності кульшових суглобів, для виявлення випоту (див.мал. 11.2.) чи гематоми в порожнині великих суглобів, ушкоджень суглобових хрящів, сухожилків і зв’язок, а також сторонніх тіл. Під УЗ контролем виконують голкову аспірацію чи біопсію.
а б
Мал.11.2. УЗД: а – нормальний кульшовий суглоб; б - випіт в суглобі.
2.КТ набагато перевищує можливості рентгенографії, її проводять після попереднього рентгенологічного дослідження у тому разі, коли виникає сумнів щодо наявності патології скелета (див.мал 11.3.). Особливість КТ – зображення кісток, суглобів, м’яких тканин в аксіальній проекції.
Мал.11.3. КТ перелом шийного хребця.
3.МРТ має переваги перед КТ при досліджені м’яких тканин (див.мал 11.4.). За допомогою МРТ не можна детально вивчити кісткову структуру і виявити звапнення, тому для детального вивчення кісткової структури і виявлення звапнень використовують КТ.
Мал.11.4. Сіамські близнюки: зовнішній вигляд, рентгенограма, МРТ.
5.Радіонуклідні методики дослідження скелету (див.розділ 9).
Променеві методи дослідження м’яких тканин: рентгенографія (РГ), КТ, МРТ,УЗД, РН. Недостатня контрастність м’яких тканин є причиною малої ефективності рентгенографічного дослідження. З метою покращення зображення м’яких тканин кінцівок|концовок| іноді використовують ангіографію|. Больш інформативними є УЗД, КТ та МРТ.
В нормальній кістці функція остебластів| і остеокластів| находяться в динамічній рівновазі. Нарушение одного из процессов жизнедеятельности кости ведет к|до| изменениям|сменам| темпа уменьшения и увеличения костного вещества - либо|или| избыточное рассасывание, либо|или| образование костной ткани|головные|. Поэтому|оттого| задача рентгенолога сводится|сводится| к изучению этих двух основных процессов
Дата добавления: 2014-12-08; просмотров: 1329;