Проблема виховання любові

Що це означає “виховання любові?” Чи любов взагалі можна виховувати? Чи не є вона чимось відразу готовим, чимось даним людині або двом людям як свого роду пригода серця? Так дуже часто вважають особливо молоді люди. Результатом таких міркувань мусить бути хоч би часткове перекреслення того, що тут ми назвали інтеграцією любові. Любов залишається тоді лише психологічною ситуацією, яка (немов всупереч її природі) підпорядковується вимогам об’єктивної моралі. Проте – якраз навпаки – любов керується нормою, тобто принципом, з якого треба вивести як найповнішу цінність кожної психологічної ситуації; щойно тоді ця ситуація досягне відповідної повноти, стане проявом зрілого задіяння особи. Любов ніколи не є чимось готовим, чимось лише “даним” жінці і чоловікові, але завжди є одночасно чимось “заданим”. Так треба на неї дивитися: любов, можна сказати, ніколи не “є”, а тільки постійно “стає” в залежності від внеску кожної особи, від її ґрунтовного задіяння. Задіяння спирається на тому, що є “дане”. Тому ті пережиття, які мають свою основу в чуттєвості та природній почуттєвості жінки і чоловіка, являються тільки “матеріалом” любові. Існує тенденція, щоб визнати їх як готовий стан любові. Це помилкова(?хибна) тенденція, приховується в ній споживацьке та утилітарне направлення, яке – як відомо – є протилежним до природи самої любові.

Людина є істотою неначе приреченою на творчість. Ця творчість зобов’язує також в царині любові. Як часто ми є свідками того, що з гарного “матеріалу” почуттів і прагнень не формується правдива любові, авжеж – часто щось якраз протилежне, тоді як неодноразово зі скромного “матеріалу” формується справді велика любов. Але така велика любов може бути лише справою осіб і – слід додати в цьому місці для повної картини – справою благодаті. Хочемо в цій книжці приглянутись до тієї справи. Отже, будемо дивитися на любов передовсім як на справу людини, постараємося проаналізувати головні шляхи її власних заходів в цьому напрямку. А дія благодаті є прихована в цих заходах як участь невидимого Творця, який сам будучи Любов’ю, має силу формувати всіляку любов, також цю, яка в своєму природному розвитку спирається на цінності статі і тіла, аби тільки люди хотіли її з Ним спів-творити. Не треба знеохочуватися навіть тим, що діється це інколи на заплутаних та звивистих шляхах. Благодать має міць випростати шляхи людської любові.

Отже, щоб відповісти на запитання поставлене на початку, мусимо хіба що звернутися просто ще раз до всіх роздумів поміщених в даному розділі. Мусимо їх ще поглибити в світлі Євангелії, яку будемо відчитувати і розуміти більш цілісно ніж тут. Але й тут вже видно, що складовими елементами виховання любові є безліч в найбільшій мірі внутрішніх починань, хоча мають вони свій зовнішній прояв, в кожному разі глибоко особових починань. Ці починання прямують до того, що тут названо інтеграцією любові “в” особі, а також “між” особами. Роздуми на тему любові у відношенні чоловік-жінка багаторазово усвідомили нам однак можливість дезінтеграції, яка проникає у їхні взаємні відносини. І тому для них є вкрай необхідне доповнення, завдяки якому виясниться, яким чином любов жінки і чоловіка можна захистити від дезінтеграціі. Якраз цьому мають служити роздуми на тему чистоти.