Діагностика уроку.

Діагностика уроку - це виявлення причин, які зумовлюють якість навчально-виховного впливу. Лише маючи таку інформацію, можна обгрунтовано відповідати на запитання про оптимальність дидактичних засобів, що використовуються на уроці. Діагностування є першим обов'язковим компонентом раціональної організації системи підготовки навчального заняття.

Сутність методики діагностування уроку полягає у виявленні та системному опрацюванні найголовніших чинників (факторів), що впливають на хід і результат уроку. Саме дослідження цих чинників, тобто причин, які зумовлюють перебіг і результати дидактичного процесу було й залишається вирішальним завданням педагогіки. Ступінь розв'язання цього завдання визначає практичний рівень оптимізації, дієвість усіх нововведень щодо раціоналізації навчально-виховного процесу. Успіх у роботі педагога залежить від того, наскільки глибоко він знатиме причини педагогічного впливу та зважатиме на них при плануванні навчально-виховних заходів. Прикладом може бути відомий педагог К.Д.Ушинський, який у своїх працях досить повно окреслив і проаналізував велике коло причин, що впливають на результати навчання і виховання [19].

Сучасна педагогіка диференціює чинники повчально Ішмиикм <> Ішливу за їх природою та генезисом. За цими критеріями нпдімнюн. чотири генеральні чинники:

1) навчальний матеріал;

2) організаційно-педагогічний вплив;

3) здатність учнів до навчання;

4) час [15. 43].

Генеральний чинник „Навчальний матеріал"включає к сенс загальні складові інформаційного походження та охоплює псі характеристики навчальної інформації. На відміну від інформації изагалі, навчальна інформація складається з так званих „чистих" знані, (інформації когнітивної) та елементу дидактичної обробки. До когнітивної інформації належать: зміст і кількість матеріалу, його якість і форма викладу.

Кількість матеріалу характеризується такими показниками: кількість нових знань і понять, що викладаються учням, а також кількість інформаційно-смислових елементів поданих знань. Якісп. матеріалу визначається його складністю, яку можна оціни І її складністю нових смислових взаємозв'язків, обов'язкових для засвоєння або складністю нових операцій (навичок) засвоєних учнями та формою викладу матеріалу.

Дидактична обробка навчального матеріалу має 'такі характеристики: спосіб, структуру, доступність викладу (моиа, відповідність рівневі підготовки учнів, рівень складності інформації тощо).

Складовими генерального чинника „Організаційно-педагогічний вплив"є: вплив на уроці; вплив поза уроком. Вплив на уроці характеризують: форми навчання (основна й допоміжна), методи навчання, навчальні ситуації (виклад підготовленого навчального матеріалу, природне самонавчання, спрямована пізнавальна активність та ін.), працездатність учителя (його вік, час педагогічної роботи, навантаження, чергування праці та відпочинку, день тижня, урок за розкладом тощо), працездатність учнів (їх вік, рік навчання, день тижня, урок за розкладом, пора року, розклад занять, режим роботи тощо), контроль і перевірка результатів навчання (частота контролю на уроці, загальна та середня частота контролю, наявність контролю на попередньому уроці та ін.), тип і структура навчального запятія, практичне застосування знань і вмінь, різноманітність засобів навчання, умови навчання (санітарно-гігієнічні, матеріально-технічні, естетичні, психологічні).

Визначають такі чинники організаційно-педагогічного впливу, що діють поза уроком: обсяг і характер допомоги батьків, дорослих, друзів; режим учня; контроль дорослих (систематичність, обсяг); використання засобів масової інформації з навчальною метою (телебачення, газети, журнали, Іпіегпеї); читання літератури (рекомендованої шкільною програмою та за інтересами); організація самостійної роботи; віддаленість місця проживання від школи, користування транспортними засобами; участь у гуртках; спілкування з дорослими та ровесниками з пізнавальною метою та ін.

Третій генеральний чинник - „Здатність учнів до навчання"крім власне здатності включає й можливості (матеріальні, соціально-психологічні) учня для досягнення заданих результатів. Тут також виділяється два комплексних чинники: здатність до навчання на уроці та у процесі самопідготовки.

Здатність учнів до навчання на уроці характеризують: рівень загальної підготовки (ерудиції) учнів; здатність до вивчення конкретного навчального предмета; загальні характеристики уваги (пов'язані з особливостями нервової системи, темпераменту, віку); загальні особливості мислення; особливості мислення учнів у процесі вивчення конкретної дисципліни; психологічна настанова на засвоєння навчального матеріалу (внутрішня й зовнішня); мотивація навчання (розуміння й усвідомлення мсти, інтерес до навчання, дієвість стимулів, ставлення до виконання своїх обов'язків); темп засвоєння знань і набуття вмінь; характеристики здоров'я учнів (втомлюваність, опірність організму до хвороб: висока, низька тощо); вік учнів; ціннісні орієнтації; життєва мета; активність; дисциплінованість та ін.

Здатність до навчання в процесі самопідготовки характеризують такі чинники: самоконтроль; воля й наполегливість; уміння навчатися самостійно; режим і організація праці; працездатність; ціннісні орієнтації; стимулювання; мотивація; характеристики здоров'я; особливості сприймання інформації та пізнавальної діяльності; здібності при вивченні окремих предметів; час для засвоєння навчального матеріалу; особливості мислення; вікові та індивідуальні особливості тощо.

Четвертий генеральний чинник -- „Час".Тут виділяють такі складові: затрати часу на уроці та затрати часу в процесі самопідготовки.

До затрат часу на уроці відносять час, використаний на: сприймання й первинне засвоєння знань; закріплення вивченого; контроль; зберігання інформації в пам'яті відповідно до особистої

настанови; виконання тренувальних вправ; повторення; підготовку та виклад відповіді.

Затрати часу в процесі самопідготовки поділяються на час для: виконання домашніх завдань; читання допоміжної й додаткової літератури; відвідування факультативів і додаткових занять; участь у гуртковій роботі; діяльність за інтересами тощо.

Таким чином, результативність навчального процесу на уроці визначається не менш як 100 загальними чинниками, а кількість конкретних досягає 300 - і цей перелік, як стверджують науковці, можна продовжити [15, 47].

Однак, для прогнозування навчального процесу й наукового керівництва ним важливим є також питання про ієрархію чинників навчання (ступінь впливу на учня кожного з них). Визначення такої ієрархії є роботою надзвичайної складності. Прикладом можуть бути результати дослідження І.П.Підласого [15, 48], який серед усіх чинників виділив ЗО найвпливовіших і розмістив їх у порядку зменшення важливості їхнього впливу на результати навчання (див. Таблицю 10.1).

Таблиця 10.1