Поняття, зміст і основні функції педагогічної діагностики

У будь-якій галузі професійної діяльності особлива увага приділяється діагностиці стану технологічного процесу та якості виробленої продукції. Не є винятком і професійно-педагогічна діяльність учителя, педагогічного колективу школи. Однак практика засвідчує, що педагогічна діагностика ще не стала суттєвою органічною складовою педагогічної діяльності вчителя й у більшості педагогів саме слово „діагностика" асоціюється радше з медициною, психологією, технікою. Багато хто вважає, що вивчення учнів (вихованців) - функція психології, а не педагогіки. Разом з тим, кожний учитель перевіряє результативність навчання, з'ясовує причини недостатньої успішності, однак ці аналітичні дії чомусь не пов'язують з діагностикою. Інший приклад, керівник школи відвідує уроки, аналізує й оцінює, їх - це називається внутрішньо-шкільним контролем, а не діагностикою поточного стану навчально-внховного процесу. Навіть критерії якості діяльності школи здебільшого не пов'язуються з діагностикою стану певної ланки системи освіти і тому розробляються поза її принципами.

Проте педагогічна діагностика, тією чи іншою мірою наявна в будь-якому педагогічному процесі, починаючи від взаємодії вчителя та учня на уроці й закінчуючи управлінням системою освіти в цілому. Вона виявляється й у формі контрольних робіт, і в будь-якій характеристиці як учня, так і вчителя, без неї взагалі не може відбутися експериментальне дослідження чи інспекторська перевірка. Що ж таке "педагогічна діагностика"?

У поняття "педагогічна діагностика" входить прикметник "педагогічна", який характеризує такі особливості діагностики: по-перше, діагностика здійснюється з педагогічною метою, тобто вона орієнтована на те, щоб на основі аналізу й інтерпретації результатів, наприклад, навчально-виховної роботи, здобути нову інформацію про

те, як поліпшити якість освіти (навчання, виховання) та розвитку особистості дитини; по-друге, і це найголовніше, вона дає принципово нову змістову інформацію про якість педагогічної роботи самого вчителя; по-третє, вона здійснюється за допомогою методів, які органічно вписуються в логіку педагогічної діяльності вчителя; по-четверте, за допомогою педагогічної діагностики підсилюються контрольно-оцінювальні функції діяльності вчителя; по-п'яте, навіть деякі традиційні засоби й методи навчання та виховання можуть бути трансформовані в засоби й методи педагогічної діагностики.

А тепер звернемо увагу до слова „діагностика", яке є похідним від слова „діагноз". Взагалі, діагноз - диференційоване знання про певну групу, тип, клас. Таке визначення передбачає, передовсім, виділення чи розрізнення, створення повного переліку цих груп, типів, класів. Коли йдеться про педагогічну діагностику, то це буде попереднє структурування навчально-виховного процесу як цілісної системи та виділення його компонентів. Наступним етапом є проведення діагнозу на основі інформації про стан окремих компонентів системи. І нарешті, прийняття рішень - найскладніший і найменше розроблений етап педагогічного діагнозу.

Завданням педагогічної діагностики є конструювання сучасного надійного механізму для фіксації стану ознак навчально-виховного процесу, розробки алгоритмів і механізмів прийняття рішень, підготовки відповідних методичних рекомендацій для всіх учасників педагогічного процесу (адміністрації школи, вчителя, батьків, учнів).

Педагогічна діагностика у школі розглядається як практика виявлення якості навчально-виховної діяльності, причин її успіхів та невдач. Вона може мати й суто науково-теоретичне спрямування на вдосконалення цієї практики.

Активізація уваги до педагогічної діагностики в наш час не випадкова. В умовах упровадження принципово нових педагогічних технологій і функціонування різних як за формою власності, так і за принципами побудови навчального процесу шкіл, знання методів педагогічної діагностики стає нормою для кожного вчителя. Змагання різних освітніх систем потребує аналітичної праці, пов'язаної з аналізом стану всіх об'єктів педагогічного процесу. Йдеться про те, що хто краще знатиме про глибинні причини та наслідки педагогічного впливу, той вийде переможцем у цих змаганнях, а, отже, його вихованці досягнуть значніших результатів у своїй самореалізації.

Сучасна наука виділяє такі функції педагогічної діагностики: зворотного зв'язку, оцінювальну, функцію управління.

Суть функції зворотного зв'язку полягає в тому, що діагностичні чані про рівень вихованості й освіченості учнів на певному етапі їх розвитку є головною інформацією для аналізу педагогічного досвіду га конструювання майбутнього педагогічного процесу. Чинній системі оцінювання навчально-виховної роботи школи притаманні деякі переваги (інакше вона не змогла б існувати), однак вона не відповідає такому своєму призначенню: бути інформаційною системою, що постійно та позитивно впливає як на учнів, так і на вчителів. Наприклад, у педагогічній теорії при розробці навчальних програм вважається, що всі учасники процесу навчання (педагоги та учні) діють з максимальним сумлінням, на практиці ж багато сучасних школярів навчаються не на повну силу, тому потенціал навчального процесу не використовується. Одна з основних причин - недостатність інформації про результати навчання, доступної для вчителя та учня.

Надзвичайно важливою для педагогічної діагностики є функція оцінювання. Різнобічна та комплексна оцінка має кілька аспектів: вартісно-орієнтовний, регулятивно-коригувальний, заохочувальний та вимірювальний. Вартісно-орієнтовна оцінка збагачує уявлення учня про людей і про себе, надає йому можливість співставляти свої моральні, трудові, естетичні та інші якості з вимогами суспільства. Через педагогічну оцінку учень сам змінює свої вартісні орієнтації. Регулятивно-коригувальний аспект педагогічної оцінки полягає в тому, що вона допомагає учневі узгодити свої вчинки відповідно до стично-правових норм суспільства, а також на їх основі виробити свою поведінку та взаємостосунки з іншими людьми. Заохочувальне значення педагогічної оцінки особливо позитивне тоді, коли вона збігається з реальним розвитком і поведінкою учня. Тільки-но вихованець усвідомить об'єктивність оцінки, як він одразу починає розвивати свої позитивні риси та долати вади в навчанні, вихованні тощо. Вимірювальний характер педагогічної оцінки впливає на учня тим, що вона спонукає до самоосвіти. Учень, порівнюючи свої риси та успіхи в роботі з досягненнями інших, визначає тим самим свій соціальний статус. Таким чином, він пізнає себе через інформацію, яку отримує від інших. Цей процес самопізнання здійснюється не завжди усвідомлено. Але якщо діагностика проводиться послідовно й цілеспрямовано, то вона перетворюється в засіб, що сприяє самопізнанню та самовихованню.

Функція управління педагогічної діагностики пов'язана з основними етапами управління розвитком учнівського колективу й особистості школяра. Відповідно до цього визначені три типи діагностики: початкова, поточна та підсумкова.

Початкова діагностика пов'язана з плануванням навчально-виховного процесу та управлінням класним колективом. Перед тим, як визначити виховні завдання, що мають бути реалізовані, педагог вивчає рівень вихованості учня. Виявлено три основні варіанти початкової діагностики:

коли учнівський колектив сформований уперше і педагог також незнайомий із учнями;

коли колектив не новий, а вчитель починає з ним працювати вперше;

коли колектив і педагог працювали вже разом.

У першому та другому варіантах початкова діагностика використовується не тільки для всебічного вивчення кожного з учнів, але й самого колективу як складної динамічної системи. У третьому варіанті педагог може обмежитися вибірковою діагностикою колективу й окремої особистості, її результати будуть доповненням до інформації, яка була отримана раніше.

Педагогу, який спілкується з учнями (колективом) кілька років, немає потреби проводити початкову діагностику повністю. Але оскільки процес виховання дуже динамічний і нерівномірний, то обов'язково потрібно відчувати різноманітні зміни та зважати на них при плануванні своєї діяльності.

Повнота й об'єктивність інформації, здобутої при початковій діагностиці, максимальною мірою наближає планування виховних завдань до реальних потреб класу та, відповідно, до оптимального розвитку дітей.

Поточна діагностика інформує педагога про зміни, які відбуваються з учнем і з колективом у самому процесі організації навчально-виховної діяльності. Одночасно відбувається оцінювання правильності прийнятих рішень. Інформація, яку отримує педагог в результаті такої діагностики, допомагає вчителю оперативно, точно і з меншою кількістю помилок коригувати свою роботу та вдосконалювати як стиль стосунків із дітьми, так і методику виховної -роботи загалом. Плануючи виховну роботу, педагог не завжди може передбачити її результати. Особливо важко вибрати найефективніші методи та засоби індивідуального впливу, ї поточна діагностика тут виконує роль експрес-інформації і цим допомагає прийняти оперативне рішення щодо вдосконалення педагогічної діяльності.

У системі прогнозування результатів виховної роботи проводиться підсумкова діагностика наприкінці кожного навчального року. Вона дає основні дані для корекції засобів і способів педагогічного впливу, що використовуватимуться протягом наступного навчального року.