Обважнювачі впливають на структурно-механічні властивості розчинів.

По-перше, для утримання частинок обважнювача рідина повинна мати певні структурно-механічні властивості і в першу чергу статичне напруження зсуву.

По-друге, введення обважнювачів збільшує реологічні властивості розчину і в цей же час обмежує можливості їх регулювання. Навіть невелике розрідження дисперсної системи може викликати випадання обважнювача в осад і привести до ускладнень чи аварії в свердловині.

Обважнювачі дозволяють регулювати густину бурових розчинів в широких границях (до 2200 кг/м³ і більше). Тому основний метод збільшення густини – введення обважнювачів.

Основними критеріями, які характеризують якість обважнювачів, являються: густина, тонкість помелу, абразивність, інертність по відношенню до розчинів (вміст водорозчинних солей).

Густина обважнювача повинна бути максимальною. Чим більша густина, тим менше його необхідно для обважнення розчину, менше буде добавлено твердої фази в розчин, менше буде зростати в’язкість розчину.

Тонкість помелу.Обважнювач великого помелу застосовувати не рекомендується, так як великі зерна важче утримувати в підвішеному стані і вони можуть випадати в осад. Надзвичайно тонкий помел теж небажаний, так як це викликає підвищення в’язкості.

Абразивність обважнювача- здатність його стирати окремі вузли і деталі бурового обладнання і інструменту (частин бурових насосів, турбобура, долота, бурильних труб).

Обважнювач повинен вміщувати мінімальну кількість водорозчинних домішок, так як останні, розчиняючись у воді, вступають в хімічну взаємодію з розчином, погіршують його властивості (можуть викликати коагуляцію).

Всі обважнюючі добавки за густиною ділять на 3 групи:

► матеріали низької густини (2600—2900 кг/м³) — мергель, крейда, вапняк, доломіт;

► матеріали середньої густини (3700—5000 кг/м³) — сидерити, барити, залізовмісні обважнювачі;