Навчання, ролі особистості вчителя у забезпеченні успішного навчання учнів

На початку заняття можна запропонувати студентам висловитися щодо класичного питання шкільної освіти — як наблизити уроки до

інтересів учнів, зробити їх цікавими й корисними, допомогти школя­рам усвідомити сенс навчання? Мотивацією для обговорення слугує думка видатного грузинського вченого Д. Узнадзе про «основну траге­дію виховання». Він дав цікаве тлумачення природи антагонізму, який існує між метою вчителя і метою учнів у навчанні. На його думку, цей антагонізм породжений різницею між сприйманням навчання вчителем — дорослою, вже сформованою особистістю — і учнем — особистістю, яка ще формується. Учитель, звичайно, вчить учня для майбутнього, орієн­тує його на завтра («учись, тобі це знадобиться потім у житті»). Учні, навпаки, живуть у теперішньому часі, їм важко уявити себе в майбутньо­му, збагнути всю відповідальність і складність дорослого самостійного життя. Тому реальний сенс шкільного навчання для них не завжди зрозумілий і актуальний. Це і є однією з причин неуспішності дітей у школі. Саме цю особливість позиції учнів у навчанні Д. Узнадзе і визна­чив як «основну трагедію виховання».

Студентам пропонують висловитися щодо шляхів подолання цієї «трагедії», які, на їхню думку, «повернуть» учнів до школи. Узагальнен­ня їхніх думок, аргументів, досвіду дасть змогу говорити про орієнта­цію майбутніх педагогів щодо вибору стратегії організації навчання дітей, розуміння ролі педагога, своєї майбутньої ролі у забезпеченні зростан­ня школярів.