Докази у наукових дослідженнях

Головне в науковому дослідженні - уміння довести свої судження і спростувати (якщо необхідно) твердження опонентів. Докази, побудовані за законами логіки, допомагають ученому вирішити це завдання. Процедури, за допомогою яких установлюється істинність будь-якого твердження, називають доказами. Їх використовують як у науці, так і в практичній діяльності людей, зокрема у фінансовому менеджменті, веденні бухгалтерського обліку, контролі й аналізі господарської діяльності, нормуванні праці, аудиті тощо.

В економічних дослідженнях основними доказами є показники, що характеризують об'єкти дослідження відповідно до критеріїв оцінки їх стану або ефективності використання. Так, собівартість продукції характеризується величиною витрат на одиницю виробу, продуктивність праці - випуском продукції за одиницю часу та ін.

Доказами гіпотез, фактів у досліджуваних об'єктах не можуть бути цитати, запозичені із оприлюднених робіт інших авторів. Винятком є праці авторів, у яких оприлюднені аксіоматизовані знання, сформовані теорії (таблиця Менделєєва у хімії, закон Бойля Маріота у фізиці, подвійне відображення обороту капіталу на рахунках бухгалтерського обліку, запроваджене Лукою Пачолі та ін.), можуть бути відправними позиціями у дослідженнях за цією тематикою.

У доказах застосовують два способи встановлення істини: безпосередній і опосередкований.

Безпосередній спосіб полягає в тому, що у процесі практичних дій відбувається зіставлення стверджуваного з фактичним станом об'єкта дослідження. Видами таких практичних дій можуть бути спостереження, експеримент, демонстрація, вимі­рювання, розрахунок, облік та інші емпіричні процедури.

Цей спосіб найбільше можливий у економічних дослідженнях, оскільки дає змогу виміряти і зіставити показники економічних процесів на підставі статистичних і бухгалтерських звітів, а також зібраних за допомогою методичних прийомів дослідження.

У практиці досліджень часто істинність твердження про влас­тивості будь-якого об'єкта може бути доведена на підставі вже наявних знань у вигляді різних законів і положень. У цьому випадку завданням доказу є виявлення співвідношення аналогів. Такий спосіб встановлення істини називають опосередкованим.

Сфера застосування опосередкованих доказів у науці досить широка. Це стосується таких наук, як математика, фізика, астро­номія, хімія та ін. Оскільки в економіці застосовуються мате­матичні методи, то опосередковані докази тут також мають місце.

Доказ є логічною процедурою встановлення істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких вже доведено.

У структурі доказів виділяють такі елементи: теза, аргумент і форма (демонстрація).

Тезою називають твердження, яке підлягає доведенню. У фор­мальних доказах, а також у деяких науках, які використовують дедуктивні методи, твердження, що підлягає доведенню, нази­вають теоремою. Такою тезою в економіці можуть бути шляхи зниження витрат виробництва, резерви підвищення продук­тивності праці, зниження матеріаломісткості продукції.

Аргумент - це положення, яке використовується для дове­дення тези. Оскільки аргументи є твердженнями, які визна­чають істинність тези, їх називають іноді основними доказами. У формальних доказах їх називають посиланнями (норми витрат ресурсів, звітні дані про фактичні витрати ресурсів та ін.).

Аргументами можуть бути:

Ø твердження, істинність яких доведено раніше (теореми, за­кони та інші наукові положення), аксіоми, визначення;

Ø твердження, що містять достовірну інформацію про конк­ретні факти (дані бухгалтерських звітів і балансів, стати­стичні збірники та ін.).

Форма доказу (демонстрація) - це спосіб зв'язку аргументів між собою, а також з тезою. Вона показує логічну послідовність переходу від основного аргументу до тези. В економічних дослідженнях формою доказів є таблиці, машиновідеограми, складені ЕОМ за конкретними програмами, графіки, аналітичні розрахунки та інші матеріальні носії інформації, перетвореної відповідно до мети дослідження (тези доказу).

У математичних і економічних дисциплінах широко засто­совуються два основних види доказів: прямі і непрямі.

Прямим називається такий доказ, коли із прийнятих пере­думов за встановленими правилами безпосередньо виникає теза, яка потребує доведення.

Непрямий доказ - це такий вид міркування, за яким дово­диться хибність відхилення тези і на цій підставі роблять висновок про істинність її.

Неупереджені логічні помилки, допущені у доказі, у міркуван­нях взагалі непередбачливо називають паралогізмами (гр. paralogismos - неправильне міркування), а навмисні неправильні міркування - софізмами (гр. sophisma - хитрість, вигадка).

Мета застосування софізму - видати неправду за істину, надав­ши логічно неспроможному міркуванню видимість логічної пра­вильності.

Парадокси (гр. раrа - проти, dоха - думка) - міркування, у якому однаковою мірою доводяться істинність будь-якого твердження та його відхилення. Причиною парадоксу є те, що у теоріях, які містять парадокси, недостатньо з'ясовано фунда­ментальні поняття, у тому числі і логічні.

Велике значення у НД мають спростування. Як і докази, спростування мають тезу, аргументи і форму (демонстрацію):

1) теза - це положення, яке треба спростувати;

2) аргументи - твердження, за допомогою яких спросто­вується теза, доводиться її хибність;

3) форма - це спосіб логічного зв'язку аргументів і тези.

Спростування є важливим засобом розвитку наукового пізнан­ня. За їх допомогою наука вивільнюється від хибних тверджень, помилок і необґрунтованих догм, а також удосконалює свій тео­ретичний апарат.

Спростування демонстрації доказу тези полягає у тому, що по­казує відсутність логічного зв'язку між тезою і його аргументом.

Отже, доказами і спростуваннями у економічних дослідженнях є тільки ті, істинність яких може бути підтверджена економіч­ними розрахунками, відповідними документами, складеними на підставі перевірених даних, а також отримані за допомогою проведеного експерименту.

Запитання для самоконтролю.

1. Дайте визначення поняттю «методологія».

2. Визначте головну мету методології науки.

3. Які функції виконує методологія науки?

4. Визначте цільове призначення методів наукового дослідження.

5. Які є методи наукового дослідження? Проаналізуйте їх.

6. Як співвідносяться загальнонаукові та емпіричні методи дослідження?

7. У чому полягає дослідницький сенс методів аналізу й синтезу, індукції та дедукції?

8. Охарактеризуйте метод моделювання. Дослідницька цінність і обмеженість цього методу.

9. Назвіть і обґрунтуйте теоретичні прийоми досліджень.

10. Назвіть і обґрунтуйте методичні прийоми досліджень.

11. Які застосовуються у визначенні причинно-наслідкових зв’язків?

12. Що таке гіпотеза? Що є підставою для висування гіпотези як форми розвитку знання?

13. За яких умов відбувається перетворення гіпотези у наукову теорію?

14. Що таке докази? Що є основними доказами в економічних дослідженнях?

15. Які елементи виділяють в структурі доказів?

16. Поясність суть паралогізмів, софізмів і парадоксів.