Гіпотези у методології наукових досліджень

У теоретичних та емпіричних дослідженнях застосовується гіпотетичний метод, який ґрунтується на розробці гіпотези, тобто наукового припущення, що містить елементи новизни та оригінальності і є формою переходу від фактів до законів.

Гіпотеза (від грец. hypohtesis - припущення) - наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того щоб стати достовірною науковою теорією.

Наукові теорії не можуть з'явитися одразу у готовому вигляді. Вони виникають спочатку у вигляді припущень, гіпотез, і, пройшовши певну перевірку, перетворюються в достовірні знання. Необхідність виникнення гіпотез зумовлюється розвит­ком науки, відкриттям нових даних, які не можуть бути пояснені існуючими знаннями. З висуненням гіпотез аналізується сучас­ний стан проблеми, визначаються перелік питань, що мають бути розв'язані. Підґрунтям висунення гіпотез є наукове прогнозуван­ня тенденцій-розвитку досліджуваних явищ, суспільно-історична практика людей і попередні знання у вигляді основних законів розвитку і пізнання дійсності.

Кожна висунута гіпотеза має бути такою, що підлягає перевір­ці; це є єдиною логічною вимогою, виконання якої дає право на висунення гіпотези. Для пояснення тих самих явищ, подій можуть бути висунуті різні гіпотези.

Гіпотеза, як форма розвитку знання, являє собою окреме при­пущення або їх сукупність, які висувають для пояснення влас­тивостей або причин досліджуваних явищ.

Без достовірного знання, яке становить фундамент гіпотези, вона не має наукової цінності.

Процес розвитку гіпотези проходить чотири стадії:

1) висування гіпотез - вивчення об'єкта дослідження нагро­мадженням на їх основі припущення про можливість одержання нових знань про нього;

2) формулювання гіпотез - визначення методів дослідження і системи доказів;

3) доведення гіпотез у процесі дослідження й експерименту­вання, їх уточнення і коригування;

4) результати доведення гіпотез - доповнюється новими припущеннями або перетворюється у достовірне знання.

У процесі дослідження гіпотеза безумовно уточнюється і змі­нюється залежно від добутих результатів. Проте перш ніж при­ступити до її формулювання і розробки докладного плану і мето­дики дослідження, необхідно гіпотезу попередньо піддати теоре­тичним розрахункам, експертній оцінці, орієнтованому експери­менту і тільки після цього розпочинати її дослідження.

Гіпотеза має бути гранично простою, тобто такою, яка не по­требує введення нових гіпотез або припущень у процесі збіль­шення кількості спостережень і підвищення їх точності. Простота виступає своєрідним критерієм, який дає змогу зробити вибір між кількома різними гіпотезами.

Для гіпотези характерне прагнення на основі узагальнення вже наявних знань вийти за її межі, тобто сформулювати нові поло­ження, істинність яких ще не доведена.

Наукові гіпотези можуть бути сформульовані тільки в резуль­таті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта, звернення до наявних наукових даних. Саме цим відрізняється просте припу­щення від наукової гіпотези. Припущення, ґрунтоване на повсяк­денному життєвому досвіді науковця, може відіграти роль своє­рідної підказки у процесі висування наукових гіпотез.

Існують певні правила обґрунтування гіпотез та їх перевірки:

Ø гіпотеза має узгоджуватися з усіма фактами або принаймні певною мірою пояснювати їх;

Ø із кількох суперечливих гіпотез, висунутих для пояснення серії фактів, перевага надається тій, яка однозначно пояснює більше їх число;

Ø для пояснення серії пов'язаних фактів варто висувати якомога менше гіпотез, а їх зв'язок має бути якнайтісніший;

Ø під час висування гіпотез необхідно усвідомлювати віро­гідний характер їх висновків;

Ø неприпустимо керуватися в одному дослідженні суперечли­вими гіпотезами;

Ø гіпотези мають бути сформульовані лаконічно і однознач­но, не допускати різного тлумачення, не містити тверджень, які суперечать уже доведеним положенням і фактам.

Розвиток гіпотези може призвести до її відхилення. Якщо у процесі обґрунтування гіпотези будуть виявлені факти і законо­мірності, що відхиляють основний зміст гіпотези, то постає пи­тання про заміну її новою гіпотезою за іншими принципами, так званою робочою гіпотезою.

Робоча гіпотеза - це тимчасове припущення або здогад, яким користуються, будуючи гіпотези. Робоча гіпотеза дає змогу перевірити, чи можна це явище якось пояснити. Висунувши робочу гіпотезу і переконавшись, що вона не може пояснити явище, яке нас цікавить, чи пояснює його неправильно, її відкидають, замінюють іншою робочою гіпотезою. Робоча гіпотеза створюється як тимчасовий здогад, тобто таке припущення, яке пояснює явище умовно. За допомогою таких робочих гіпотез тимчасово групують факти, а потім уже її формулюють. Робоча гіпотеза може стати в ході подальшого дослідження науковою гіпотезою.

Наукова гіпотеза - це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи і суспільства. Такими є, наприклад, гіпотеза про походження сонячної системи, гіпотеза про походження життя, гіпотеза про походження людини, вулканів, нафти тощо.

У процесі розвитку робоча гіпотеза перетворюється в достовір­не знання. Це відбувається тоді, коли доведено істинність при­нципу, який лежить в основі гіпотези, не окремими фактами, а су­купністю практичних результатів. Окремі факти підтверджують гіпотезу, збільшують її вірогідність, але не доводять повністю. Вирішальним фактором перетворення гіпотези у достовірне знання є практика.

Перетворення гіпотези в наукову теорію відбувається тоді, коли вона доводиться не окремими фактами, а сукупністю практичних результатів. Окремі ж факти підтверджують гіпотезу, збільшують її ймовірність, але не доводять її повністю.

У процесі перевірки гіпотези виявляється зв'язок її з науковою теорією. Цей зв'язок пояснюється наявністю об'єктивно-істинного знання в них. Разом з тим між гіпотезами і теоріями є від­мінність, що випливає з відмінності практики як критерію істини. Теорія на відміну від гіпотези є достовірним знанням.

Отже, гіпотези виникають у процесі розвитку науки і пере­творюються у достовірні положення наукової теорії лише тоді, коли практика підтверджує їх конкретними результатами, добутими на основі системи знань.