Характеристика методів наукового дослідження

У науці використовується багато різноманітних методів, підходів і прийомів, які тісно між собою пов'язані логічно, структурно і у процесі дослідження. Вони утворюють систему.

Системність методів полягає:

1) у послідовності їх використання в одному і тому ж дослі­дженні. Наприклад, метод польових досліджень і моделювання. Спочатку дослідник вивчає об’єкт у польових умовах, отримує відповідну наукову фактичну інформацію, а після цього створює економічні моделі і експериментує з ними за допомогою математичної обробки даних, знятих у процесі дослідження (метод математичного моделювання);

2) у використанні методів на різних рівнях дослідження - емпі­ричному (наприклад, метод аналогії, статистичні методи) й теоретичному (аксіоматико-дедуктивний, метод абстрагу­вання та ін.);

3) у взаємозв'язку методів у процесі переходу від одного масштабу дослідження до іншого. Наприклад, при великомасштабному дослідженні використовують картографічний метод, а при переході до середньомасштабного дослідження переходять до методу генералізації, що є засобом абстрагування від частковостей і виокремлення головного;

4) у формі виявлення (реалізації) одних методів іншими. Наприклад, математичний метод, який є одним з видів методу формалізації.

Однозначно, що успіх НД значною мірою залежить від уміння науковця вибрати найефективніші методи дослідження, оскільки вони дають можливість досягти в дослідженні мети.

Методів пізнання об'єктивної дійсності відомо дуже багато. Правильний вибір методів дослідження потребує знання їх класифікації.

Фундаментальним, узагальненим методом пізнання дійсності є діалектичний метод. Об'єктивну основу його утворюють найбільш узагальнені закони розвитку матеріального світу. Діалектичний підхід дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, об'єктивність в оцінюванні дійсності. Діалектика виступає як знаряддя пізнання у всіх галузях науки і на всіх етапах наукового дослідження. Вона визначає позиції дослідника, стає основою інтерпретації об'єкта та суб'єкта пізнання, процесу пізнання та його результатів. Діалектичний метод не входить до змісту всіх економічних наук, оскільки є складовим елементом філософії. В економічних дослідженнях методи філософії є основоположними у розробці окремих методик дослідження економічних наук.

Виходячи із методології діалектичного матеріалізму, розрізняють такі методи наукового пізнання:

1) філософські;

2) загальнонаукові;

3) конкретно наукові;

Філософські методи – це використання у науковому дослідженні категорій, положень, принципів і законів певної філософської системи. У теоретичних дослідженнях важливо свідомо використовувати принципи, категорії і закони діалектики.

Найважливішими принципами діалектики є принципи руху, зміни, розвитку, який сформувався ще у Древній Греції і конкретизувався у т.з. принципі історизму (його використання отримало назву історичного методу). Застосування цього методу вимагає розглядати кожну систему як таку, що у своєму розвитку проходить ряд етапів (стадій): виникнення (зародження), становлення, розвинутого функціонування, перетворення в інший якісний стан. Або констатувати стадію розвитку системи з урахуванням попередніх чи наступних стадій.

Важливу роль в науці відіграють принципи взаємообумовленості, взаємозв’язку і причинності. Особливо важливим є принцип причинності. Згідно з цим принципом одні явища зумовлюють появу, розвиток чи функціонування інших.

На теоретичному рівні дослідження дуже важливим є гегелівський принцип сходження думки від абстрактного до конкретного. Гегель відзначав, що істина завжди конкретна, тобто є синтезом різних сторін і відношень досліджуваних явищ і процесів. У процесі пізнання об’єктів створюються різного роду абстрактні його визначення, які є односторонніми. Мислення їх об’єднуєш цим самим знання про об’єкти стає повнішим, а отже, конкретнішим.

Загальнонаукові методи використовуються у переважній більшості наук, наукових дисциплін і напрямів.

Цехмістрова Г.С. класифікує методи пізнання виходячи з того, що кожне наукове дослідження може відбуватись на двох рівнях: емпіричному (коли здійснюється процес накопичення фактів, тобто спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження й експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей) і теоретичному (на якому здійснюється узагальнення знань, тобто висунення і розвиток наукових гіпотез і теорій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, зіставлення різних гіпотез і теорій), відповідно до цих рівнів загальні методи пізнання умовно ділять на три групи:

- методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

- методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, логічні й історичні методи);

- методи, що можуть бути застосовані на емпіричному і теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання).

Свердан М.Р. здійснює класифікацію методів пізнання виходячи з того, що загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. До них належать аналіз і синтез, інду­кція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкре­тизація, системний аналіз.

На основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються у природі і суспільстві, у кожній науці сформували­ся емпіричні методи, що ґрунтуються на досвіді розвитку кон­кретної науки та застосуванні її у практичній діяльності людей.

Конкретно-наукові (емпіричні) методи використовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спіль­ністю об'єктів дослідження. Наприклад, метод калькуляції. Він належить до емпіричних, бо використовується лише в економіці. Тоді як метод балансу може застосовуватися в декількох близь­ких за певною ознакою дисциплінах (у регіональній економіці та економічній географії). Він також належить до конкретно-наукових, але не спеціальних, а міждисциплінарних.

Емпіричні методи застосовуються у дослідженнях разом із загальнонауковими як специфічні методи конкретно-наукового пізнання прикладного характеру. Це переважно методи чутливості - відчуття, сприймання і уявлення. Проте емпіричні методи - це не лише сприймання чутливості. Проста констатація результатів спостережень таких, як "перевищення витрат виробництва проти запланованих на скільки-то", це ще не наукове пізнання. Воно стає науковим, коли визначено їх причинний зв'язок спостереженням і експериментом, тобто виявлено і вивчено фактори, що зумовили перевищення витрат, і розроблено заходи щодо усу­нення недоліків.

Конкретно-наукові (емпіричні) методи включають теоретичні і методичні прийоми досліджень.

Теоретичні прийоми - використання існуючих теорій, а та­кож створення нових теорій, притаманних певній науці. До них належать: формалізація, гіпотетичний і аксіоматичний методи, створення теорії.

Методичні прийоми формуються на основі загальнонаукових методів і відображають особливості тієї науки, завдяки якій вони створені. Це спостереження, експеримент, впровадження резуль­татів дослідження в практичну діяльність.

Отже, загальнонаукові і конкретно-наукові (емпіричні) методи дослідження перебувають у взаємозв'язку, спрямованому на всебічне вивчення досліджуваній об'єктів, явищ для отримання достовірних знань про них для розвитку науки як рушійної сили суспільства.

Крушельницька В.О. відзначає конкретно-наукові методи - ті, що застосовуються в ок­ремих науках або у кількох близьких між собою наукових дисциплі­нах. Вони поділяються на дві групи: міждисциплінарні і спеціальні.

Міждисциплінарні методи - це методи, які можуть використо­вуватись у кількох пов'язаних генетично чи об'єднаних спільністю об'єкта дослідження науках. Наприклад, в економічній науці і еко­номічній географії - балансовий метод, у географії, економіці, гео­логії і біології таким є метод польових досліджень чи картографіч­ний (метод польових досліджень, аналіз аналогових об’єктів,балансовий метод, картографічний метод).

Спеціальними називаються методи, які обґрунтовуються пев­ною наукою і використовуються головним чином у ній самій. До них належать розрахунково-конструктивний, економіко-статистичний, теорія ймовірностей, метод ділових ігор, метод експерт­них оцінок.

Таким чином, сучасна система конкретно-наукових методів дос­ліджень включає найрізноманітніші засоби отримання наукової істи­ни. У процесі вивчення конкретного об'єкта (-ів) найчастіше засто­совується деяка сукупність методів і прийомів, що дає змогу найпов­ніше і з оптимальними зусиллями досягнути поставленої мети.