Рекомендації щодо оформлення списку використаних джерел

Список літератури - необхідний елемент довідкового апарату будь-якої друкованої праці (опублікованої чи неопублікованої): монографії, дисертації, дипломної або курсової роботи, статті.

Список включає цитовану, згадувану та вивчену автором літературу.

Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється відображенню літератури останніх 3-5 років, як показник інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.

При оформленні бібліографічного списку доцільно його назвати «Список використаної літератури».

Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні карти, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).

При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел:

1) алфавітна;

2) хронологічна;

3) систематична;

4) нумераційна (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).

Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох.

При хронологічній розстановці всі джерела розташовуються за роками публікацій, а в межах одного року - за алфавітом авторів або назв. Хронологічний принцип дозволяє показати історію вивчення досліджуваного питання (теми). Іноді використовують зворотно-хронологічне розташування джерел, коли автор головну увагу приділяє сучасному становленню теми, що вивчається.

При систематичній розстановці літератури бібліографічні описи групуються за галузями знань, окремими темами в їх логічному підпорядкуванні або за главами, розділами роботи, а в середині кожного розділу - за алфавітом чи в хронологічному порядку.

Досить часто застосовується розстановка літератури в порядку першого згадування в тексті роботи (нумераційна). Але, в такому списку важко проаналізувати охоплення теми, відповідність вказаних публікацій посиланням на них. Список, складений таким чином, не повний, тому що включає тільки згадану та цитовану літературу.

Вказані у списку публікації подають в наступному порядку:

1) офіційні та керівні документи;

2) роботи вітчизняних та іноземних авторів, надрукованих російською та українською мовами в загальному алфавіті, з урахуванням транскрипції написання;

3) твори вітчизняних та іноземних авторів іноземними мовами, спочатку латинський алфавіт, потім східні мови, якщо є;

4) інформація on-line;

5) статистичні матеріали.

Роботи одного автора розташовуються за алфавітом назв, а автори-однофамільці - за алфавітом ініціалів. Скільки б робіт одного автора не було, обов'язково треба вказувати прізвище та ініціали, не замінюючи їх прочерками.

В бібліографічному списку літератури використовується наскрізна нумерація всіх джерел.

Наповнення бібліографічного списку до наукової роботи визначається автором.

Як правило, обсяг списку не повинен перевищувати 5 % обсягу рукопису. Наприклад, оптимальний обсяг вивченої літератури при написання реферату повинен бути не менше 5 джерел, курсової роботи - 20-35, дипломної чи магістерської роботи - 80-120 , а дисертаційної - близько 25 % обсягу наукової роботи.

У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.

Бібліографічний опис документа - це бібліографічні відомості про документ, які наведені за чіткими правилами, певним наповненням і порядком дотримування належних зон та елементів, призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).

Правила складання бібліографічного опису регламентуються державним стандартом «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. їх наводять у будь-якому описі, факультативні дають змогу одержати додаткову інформацію про зміст, призначення, форму документа.

Залежно від повноти наведених відомостей про документ бібліографічний опис може бути:

1) короткий – включає лише обов’язкові бібліографічні елементи;

2) розширений – обов’язкові та деякі факультативні;

3) повний – усі обов’язкові та факультативні елементи в повному обсязі.

Проміжки в один друкований знак до і після знака між знаками та елементами опису є обов'язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації (тобто розділових знаків між зонами бібліографічного опису та їх елементами). Виняток становлять: крапка і кома – проміжки ставлять тільки після них, а також квадратні і круглі дужки, які виділяються проміжками тільки ззовні.

Вживання великої та малої літер продиктоване не тільки нормами мови, а й розділенням областей бібліографічного опису. Перші слова відомостей щодо назви, та відомостей про відповідальність записуються з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами.

Для забезпечення точності бібліографічного опису, його складають безпосередньо за самим документом , маючи документ перед очима («de vizu»), але описи для списків літератури допускається складати на основі інших вторинних документів.

Бібліографічний опис, як правило, складається мовою тексту видання, додержуючись правил сучасної орфографії. Скорочення слів та словосполучень допускаються відповідно з державними стандартами.

Схема бібліографічного опису документа:

(з врахуванням вживання великої і малої літер)

Заголовок бібліографічного запису. Основна назва [Загальне позначення матеріалу]: відомості щодо назви / відомості про Авторство чи Відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання : Видавництво, рік видання. – Обсяг. – (Основна назва серії ; номер випуску серії)

Елементи виділені курсивом є факультативними.

Приклади бібліографічного опису

Книги

Один автор

Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень [Текст] : підручник. - К. : АБУ, 2002. - 480 с.

Два автори

Свердан М.М. Основи наукових досліджень [Текст] : підруч. / М.М. Свердан, М.Р. Свердан ; МФУ, БДФА. - 2-ге вид., випр. і доп. - Чернівці: Зелена Буковина, 2008. - 504 с.

Три автори

Юрій С.І. Казначейська система виконання бюджетів [Текст] / С.І. Юрій, М.Й. Мац, В.І. Стоян. – Тернопіль, 2002. – 355 с.

Чотири автора і більше

Методичні рекомендації до написання науково-дослідних робіт студентів [Текст]/ уклад. В.К. Євдокименко, І.В. Ротар, О.Г. Євенчук, В.О. Олійник. - Чернівці: БДФА, 2010. - 50 с.