Використання першоджерел в опрацюванні теми. Завдання 1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.

Завдання 1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.

“…Один француз заявляв: ”У Голландії інтерес держави у справах торгівлі становить інтерес приватних осіб, вони йдуть крок у крок (це те ж саме, що сказати, що держава і купецьке товариство – одне й те ж саме) …коли приватна особа робить для своєї комерції щось, що суперечить інтересу держави, держава заплющує очі і робить вигляд, що не помічає цього…” ( Фернан Бродель. “Час світу”).

Уважно прочитайте уривок.

З’ясуйте, чиї інтереси – окремої особи чи держави – ставилися вище у Голландії у період Нового часу? Чи можна з даного уривку зробити висновок не лише про відмінність, а й про певне співпадіння інтересів приватної особи – купця – та держави? Які зв’язки і залежності можна зауважити між завоюваннями нових земель та морськими подорожами і розвитком наукових знань?

“…Освіта звільняє людину від дикості та варварства… Наука настроює і спрямовує розум на те, щоб він віднині ніколи не залишався у спокої та …не застигав у своїх недоліках, а, навпаки, постійно спонукав себе до дії і прагнув до вдосконалення. Адже неосвічена людина не знає, що значить заглиблюватися в себе саму, оцінювати себе, і не знає, яким радісним є життя, коли помічаєш, що з кожним днем воно стає кращим; якщо ж така людина випадково має якусь позитивну якість, то вона вихваляється цією якістю … та використовує її , можливо, навіть вигідно, проте не приділяє уваги тому, як цю якість розвинути і примножити. … Освічена ж людина, навпаки, не лише використовує розум й всі свої позитивні якості, але постійно виправляє свої помилки і вдосконалюється у доброчесності” ( Френсіс Бекон ).

На який аспект важливості освіти звертає увагу Ф.Бекон – освіта має важливе значення в першу чергу для саморозвитку особистості чи для суспільства? На думку Ф.Бекона, заняття науками необхідні для зміни соціального становища людини чи для самовдосконалення? Зверніть увагу на те, про які конкретні відмінності між освіченою та неосвіченою людиною пише Ф.Бекон.

“…Науки ще сильніше та ефективніше спонукають нас звеличувати і прославляти божественну велич… І для того, щоб ми не впали у заблудження, Спаситель дав нам дві книги: книгу Писання, в якій розкривається вола Божа, а по тому – книгу природи, що розкриває його могутність. З цих двох книг друга є ніби ключем до першої, бо… розвиває далі нашу віру, змушуючи нас звернутися до серйозного розмірковування про божественну всемогутність…” (Френсіс Бекон).

Використавши даний уривок, поясніть, яким чином мислителі XVII ст. тлумачили співвідношення науки і релігії? Чи протиставлялась релігія науці? Чи розглядали наукові знання як такі, що руйнують релігійні догмати та віру? Чи потрібно віруючій людині займатися наукою?

Чи відповідає дане міркування середньовічній “теорії подвійної істини”?

Які точки зору з приводу співвідношення науки та релігії ви зустрічали в наш час?

“Нова філософія прагне до пізнання речей силами людського розуму і тому починає свою справу … з повною довірою до можливостей людського розуму: вона грунтується на цьому припущенні і тому за способом її обґрунтування має характер догматичний . Оскільки вона передбачає пізнання, то повинна зробити своїм об’єктом природу речей … і вважати своїм завданням пояснення речей, в тому числі й духовних, із суті природи: через це …вона має характер натуралістичний.. …Людський розум складається з двох здібностей, через які ми уявляємо речі: чуттєвості та розуму …Одна сторона вважає єдиним істинним пізнання речей через чуттєве сприйняття, інша – за допомогою розуму…, там досвід ( empiria ), тут розсудок ( ratio )…, тому це рішення слід шукати у протилежних напрямках – емпіризмі та раціоналізмі” ( Куно Фішер).

Які основні характеристики філософії Нового часу перераховано у даному уривку? – Спробуйте чітко їх виділити. Чому автор пише, що філософія цього періоду була догматичною? Які протилежні методи дослідження виникають у філософії Нового часу і чому?

Завдання 2. Методологічні пошуки Ф.Бекона та Р.Декарта.

“Два шляхи існують і можуть існувати для відшукування та відкриття істини. Один відразу зноситься від відчуттів та часткового до найзагальніших аксіом та, йдучи від… непохитної їх істинності, обговорює середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях – виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але ще не випробуваний” (Френсіс Бекон.)

Порівняйте описи двох шляхів пізнання. Простежте, які етапи у використанні кожного метода виділяє автор, і з’ясуйте різницю між цими шляхами пізнання. Чим, на вашу думку, можна виправдати протиставлення цих шляхів? Який з наведених шляхів пізнання виражає суть емпіризму, а який – раціоналізму? Використайте свої знання з природничих наук, а також досвід лабораторних робіт, щоб навести приклади кожного з шляхів пізнання.

“Ідоли та хибні поняття, котрі вже заполонили людський розум і глибоко в ньому укорінилися, настільки володіють розумом людей, що ускладнюють входження істині…Є чотири види ідолів, які здійснюють облогу розуму людей. …Назвемо перший вид ідолами роду, другий – ідолами печери, третій – ідолами площі і четвертий – ідолами театру… Ідоли роду беруть початок у самій природі людини… Ідоли печери є заблудженнями окремої людини… Існують ще ідоли, які виникають через взаємну пов’язаність і спільнотність людей. Ці ідоли ми називаємо … ідолами площі. Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також із хибних законів доведення. Їх ми називаємо ідолами театру…” ( Френсіс Бекон).

Який вид ідолів, на вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час? Аргументуйте свою відповідь. Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань? Аргументуйте свою відповідь.

“Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння. … Отже, слід покладати сподівання на … союз цих здатностей – досвіду та розсудку” ( Френсіс Бекон).

Який із згаданих методів почав широко використовуватися в період Нового часу? Який був поширений у середні віки? Який із зазначених методів особисто вам здається найбільш привабливим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?

“Оскільки відчуття нас інколи обманюють, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка б була такою, якою нам уявляється…Приймаючи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з’явитись нам і уві сні, при тому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я сам, міркуючи таким чином, дійсно існував. І зазначаючи, що істина “Думаю, отже існую” настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я прийшов до висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії” (Рене Декарт).

Уважно прочитайте наведене міркування. Як можна витлумачити або пояснити своїми словами висловлювання “Думаю, отже існую”? Чому ця теза може бути вихідним пунктом філософії?

“…потрібно коротко викласти, чому Декарт в усьому сумнівався, яким шляхом він досягнув надійних засад наук і яким способом він…звільнився від усіх сумнівів. …щоб по можливості передбачливо просуватися у пізнанні речей, Декарт зробив спробу:

1) залишити всі упередження;

2) знайти засади, на яких можна все побудувати;

3) відкрити причину заблуджень;

4) розглянути все ясно і чітко.

Щоб досягти першого, другого і третього, він і починає в усьому сумніватися, але не як скептик, котрий не має іншої мети, крім сумніву, але щоб таким чином звільнити свій розум від усіх забобонів і, нарешті, відшукати стійкі і непорушні підвалини наук, котрі в тому випадку, якщо вони існують, не могли би лишитися поза увагою. Бо істинні принципи наук повинні бути настільки стійкими і достовірними, щоб вони не потребували подальшого доведення, щоб вони були абсолютно вільні від небезпечності сумніву і щоб без них нічого не могло бути доведено” ( Б.Спіноза про Р.Декарта).

Спробуйте пояснити та витлумачити кожну з наведених засад філософії Р.Декарта. Навіщо сумніватися тому, хто займається наукою? Яким може бути позитивний результат сумнівів дослідника для наукового пізнання в цілому?

Порівняйте між собою найбільш виразні пояснення позицій Ф.Бекона та Р.Декарта:

“Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка рахується із даними чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею” (Ф.Бекон).

“…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…” (Р.Декарт).

Спробуйте розгорнути сукупність аргументів на користь кожної позиції та з’ясувати для себе, яка з них більше виправдана.

Завдання 4. Теорія пізнання Т.Г.Гоббса та Дж.Локка. Скептицизм Д.Юма, сенсуалістські максими Дж.Берклі.

“…Філософія – це здійснюване через правильне розмірковування пізнання явищ або дій, що виходить із знання їх можливого виникнення чи утворення, а також дійсного чи можливого способу їх виникнення, виходячи із знання їх дій…Це – наука про причини або …наука про “чому”. Отже, метод при вивченні філософії є найкоротший шлях до того, щоб на підставі знання причин прийти до пізнання їх дій і на підставі знання дій прийти до пізнання їх причин” ( Томас Гоббс).

В даному уривку наводиться визначення філософії та методу пізнання за Т.Гоббсом. Зверніть увагу на те, як Т.Гоббс розуміє сутність філософії:

А) як таємне і сакральне (священне) знання ( тобто езотерично);

Б) як проникнення у сутність людського “Я” (антропологічно);

В) як пізнання явищ через їхні дії (гносеологічно).

Як можна зрозуміти з даного уривку: метод – це:

А) лабораторна діяльність;

Б) експерименти;

В) спосіб розмірковування;

С) певний спосіб пізнання явищ..

Конкретизація уявлень Т.Гоббса про метод філософського дослідження подано в наступному уривку:

“Перший початок всякого знання – образи сприйняття та уявлення. Проте, чому вони існують та звідки походять, ми дізнаємося лише через наукове дослідження, котре… полягає в розкладанні предмету на його основні елементи і в з’єднанні останніх. Тому всякий метод, за допомогою якого ми досліджуємо причини речей, є або з’єднавчим, або роз’єднавчим. Зазвичай роз’єднавчий метод називають аналітичним, а з’єднавчий – синтетичним.” (Томас Гоббс).

Як Т.Гоббс розрізняє способи пізнання у філософії та у природничих науках? Наведіть приклади використання аналітичного методу та синтетичного методу у різних сферах знання.

“Всі висновки щодо фактів ґрунтуються … на відношенні причини до дії. Лише це відношення може вивести нас за межі нашої пам’яті і відчуттів. …Знання відношення причинності… виникає цілком з досвіду, коли ми помічаємо, що окремі об’єкти постійно з’єднуються один з одним. …Жоден об’єкт не виявляє у своїх доступних для почуттів якостях ні причин, що його породили, ні дій, котрі він здійснить; і наш розум без допомоги досвіду не може зробити ніякого висновку відносно реального існування та фактів. …Наш розум … не може знайти дії у …причині, …бо дія абсолютно відмінна від причини і тому ніколи не може бути відкрита в ній” (Девід Юм).

Уважно прочитайте міркування Д.Юма щодо зв’язку фактів з досвідом. Наведіть приклади, які б показували, що уявлення про причинний зв’язок виводиться з досвіду. Як можна пояснити вислови : “ дія відмінна від причини”, “дія не може бути відкрита в причині”?

“Від причин, які зовнішньо подібні, ми очікуємо подібних же дій; у цьому суть всіх наших висновків з досвіду. …Не лише неосвічені та тупі селяни, але й діти і навіть тварини вдосконалюються завдяки досвіду і вивчають якості об’єктів природи, спостерігаючи їх дії. …Тому всі заключення з досвіду є наслідком звички, а не розмірковування” ( Девід Юм).

Чи можете ви стверджувати на підставі власного досвіду, що звичка – це те ж саме, що знання? Аргументуйте свою відповідь. Чи може досвід, у відповідності з наведеними міркуваннями Д.Юма, давати нам достовірні знання? Як би ви пояснили, в чому полягає скептицизм Д.Юма?

“…Усі погодяться з тим, що ні наші думки, ні пристрасті, ні ідеї, що створюються уявою, не існують поза нашою душею. … Я говорю: стіл існує, - це значить, що я бачу його та відчуваю його на дотик; якби я знаходився поза моїм кабінетом, то сказав би, що стіл існує, розуміючи це таким чином, що, бувши в моєму кабінеті, я міг би сприйняти його… Тут був запах – це значить, що я його відчував; був звук – значить, його чули; були колірабо фігура – значить, вони були сприйняті зором або на дотик. …Те, що говорять про безумовне існування не помислених речей без будь-якого відношення до того, що їх хтось сприймає, для мене абсолютно незрозуміло” (Джордж Берклі).

Наведіть приклади (пізнавальні ситуації), які б підтверджували слова Дж.Берклі. Які аргументи можливі на користь того що речі існують і тоді, коли їх ніхто не сприймає?

Завдання 5.Спіноза та Г.Лейбніц – тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.

“Під субстанцією я розумію те, що існує само у собі і представляється саме через себе, тобто те, явлення чого не потребує явлення іншої речі, з якої воно повинно було би утворитися.

Під атрибутом я розумію те, що розум маніфестує в субстанції як таке, що складає її сутність.

Під модусом я розумію стан субстанції, те, що існує в іншому та маніфестується через це інше.

Під богом я розумію істоту абсолютно безконечну…, тобто субстанцію, що складається з безконечно багатьох атрибутів, з котрих кожен виражає вічну та безконечну сутність.

Свобідною називається така річ, яка існує з однієї лише необхідності своєї власної природи і визначається до дії лише сама собою. Необхідною ж …називається така, котра чимось іншим спонукається до існування та дії за певним та визначеним образом” (Бенедикт Спіноза).

Поясніть своїми словами, як тлумачить субстанцію Б.Спіноза. Наведіть приклади акциденцій. Як пояснити різницю між свободою та необхідністю за Б.Спінозою?

“Монада…є… проста субстанція, що входить до складу складних; проста – значить така, що не має частин. Із необхідністю повинні існувати прості субстанції, тому що існують складні, бо складна субстанція є…зібрання або агрегат простих (монад). Кожна монада необхідно повинна відрізнятися від іншої. Бо ніколи не буває у природі двох істот,… в котрих не можна було би знайти відмінності…Всяке створене буття – а, отже, і створена монада,- підлягає зміні і … такі зміни у монаді є безперервними. Нічого іншого не можна знайти у простій субстанції…, крім сприйнять та їх змін. І тільки в них …є всі внутрішні дії простих субстанцій” (Готфрід Вільгельм Лейбніц).

Чи відповідає поняття “монада” у Г.Лейбніца поняттю “атом” у Демокріта? У наведеному тексті монада тлумачиться як матеріальне утворення чи як елемент духовного світу? – Порівняйте вихідні онтологічні ідеї Б.Спінози та Г.Лейбніця: в чому вони співпадають, чим докорінно відрізняються? Якою мірою ці ідеї можна використати в наш час для пояснення дійсності?

Завдання 6. Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини в світі.

“Нехай людина віддасться спогляданню природи у всій її неосяжній величі…Хай погляне на засліплюючий світоч, що осяває Всесвіт як …смолоскип, хай усвідомить, що Земля – всього лише крапка у порівнянні з величезною орбітою, яку описує це світило, нехай вражається думкою, що й сама ця величезна орбіта – не більше ніж непримітна рисочка по відношенню до орбіт інших світил. …Бо що таке людина у Всесвіті? Небуття у порівнянні з нескінченністю, все сутнє у порівнянні з небуттям, середнє між всім і нічим…

Я неодноразово міркував про те, скільки неспокою, небезпек, незгод накликають на себе люди, живучи при дворі або змагаючись на війні…- …потім я глибше вникнув в цю тяжку людську особливість, мені схотілося дістатися до причини, що лежить в її основі, і така причина дійсно знайшлася: вона вкорінена …у крихкості, смертності і такій ницості людини, що варто лише задуматись над цим – вже ніщо не здатне нас втішити. Ось чому люди так цінують ігри та базікання…Ми шукаємо…хвилювань, що нас розважають і відвертають від болісних роздумів.

Велич людини – у її здатності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона – очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за всесвіт, а він нічого не усвідомлює.

Отже, вся наша гідність – у здібності мислити. …Спробуємо ж мислити гідно: в цьому основа моральності” (Блез Паскаль).

Як Б.Паскаль тлумачить співвідношення людини із Всесвітом? Що є причиною сумного становища людини в світі? Що є можливою основою гідності людини? Яким чином (за Б.Паскалем) людина може достойно узасаднити своє життя? Як ви можете пояснити зв”язок гідного мислення із людською моральністю? Чи не сповідує в цьому пункті Б.Паскаль позицію Сократа? – Обґрунтуйте свої твердження.

Завдання 7: Вихідні ідеї європейського Просвітництва.

Приступаючи до вивчення цього питання, студенти повинні врахувати те, що філософія просвітництва, що стала панівною в XVIII ст., ставила перед собою практичні цілі. Вона вірила, що зуміє покращити життя та змінити спосіб мислення - для очищення людей від забобонів та визволення з неуцтва. Ось як це подається діячами Просвітництва:

“Я вважав би себе найщасливішим з посеред смертних, якби міг вилікувати людей від притаманних їм забобонів. Забобонами я називаю не те, що заважає нам пізнавати ту чи іншу річ, а те, що заважає нам пізнавати самих себе” (Ш.Л. Монтеск’є).

“Зростає нове покоління, яке ненавидить фанатизм. Прийде день, коли у керівництва (суспільством) стануть філософи. Готується царство розуму” (Ф.Вольтер).

Врахуйте також і те, що філософія XVIII ст. шукала також нового фундаменту думки і пізнання, власне природничого, а особливо біологічного та медичного. Просвітники в своїх уявленнях йшли не від розуму до природи а навпаки, вважали, що людина одержує розум від природи і тільки потім ним самостійно володіє. Уважно опрацюйте характерні в цьому плані міркування:

“Панування математики уже закінчилось, починається панування природознавства” (Д.Дідро).

“Необхідно, щоб закони відповідали природі і принципам встановленої влади... Вони повинні відповідати фізичним властивостям країни, її клімату ─ холодному, гарячому, помірному, якостям ґрунту, її місцезнаходженню, розміру, обрядам її народів ─ землевласників, мисливців чи пастухів, рівнем свободи, що є допустимий устроєм держави, релігії населення, його здібностями, заможністю, кількості, звичаям; врешті ці закони пов’язані між собою і обумовлені обставинами свого виникнення, цілями законодавця, порядком речей згідно з яким вони затверджуються” (Ш.Л. Монтеск’є).

Ознайомтесь із ідеями “теорії суспільного договору”, яку обґрунтовували просвітники:

“Природа створила людей рівними як у фізичному так і духовному відношенні... З цієї рівності випливає також рівність сподівань на досягнення цілей. Ось чому, якщо двоє людей прагнуть мати одну і ту саму річ, якою вони разом не можуть володіти, вони стають ворогами. Для досягнення своєї мети вони здатні знищити або підкорити одне одного. Звідси висновок: поки люди живуть без влади яка тримає їх у страху, вони перебувають в стані війни, війни всіх проти всіх” (Т. Гоббс).

Зверніть увагу на те, як доводиться рівність усіх людей та до чого вона може привести суспільство. Як ви вважаєте, наскільки виправданою є думка про панування в стихійно сформованому суспільстві “війни усіх проти усіх”?

“...При створенні держави люди керуються бажанням звільнитися від стану війни... Загальна влада, яка була би спроможна захищати людей від вторгнення чужеземців і від несправедливості... може бути створена тільки одним шляхом, а саме шляхом зосередження всієї сили і влади в руках однієї людини або зібрання людей, яке більшістю голосів могло зібрати всю волю громадян в одне ціле. Інакше кажучи, для встановлення загальної влади необхідно щоб люди призначили одну людину або групу людей, що були б їх представниками. Якщо це сталося, то більшість людей, об’єднана таким чином, називається державою. ...Завдяки повноваженням, якими кожний громадянин наділив вище згадану одну людину або групу людей, вони користуються так великою силою і владою, що страх, який ця сила і влада навіює, робить людину чи групу людей здатними скеровувати волю всіх людей на підтримання внутрішнього миру і до взаємодопомоги в боротьбі проти зовнішніх ворогів” (Т. Гоббс).

Виходячи із змісту наведеного фрагмента, дайте відповідь на питання: Т.Гоббс оцінює необхідність створення держави негативно чи позитивно? Чи не вбачаєте ви в його поясненнях і деяких негативних рис держави? Якщо так, то вкажіть їх. Проаналізуйте наведений нижче текст і покажіть які моральні, матеріальні і духовні переваги, на думку Ж.Ж. Руссо, людина одержує в новому “ громадському стані”, але з'ясуйте також, що неприємного може принести людині створення держави; які помилки має на увазі мислитель? Чи могли би ви навести приклади подібних помилок?

“...Перехід від натурального (природного) стану до стану громадського здійснює в людині досить помітну зміну. Хоча вона і позбавляє себе певних привілеїв, що отримала від природи вона винагороджується досить значущими іншими; її здібності розвиваються і вдосконалюються, збільшується уява, почуття стають більш благородними, і вся душа настільки звеличується, що якщо б помилки цього нового стану не призводили людину досить часто до стану нижчого від того, з якого вона вийшла, то вона повинна була би постійно благословляти ту щасливу мить коли з тупої і обмеженої тварини створено розумну істоту ─ людину” (Ж.Ж. Руссо).

Оскільки просвітники робили наголос на розумі, на шляхах й засобах приведення суспільства у відповідність з вимогами розуму, то вони намагались виявити умови, за яких людина і суспільство можуть взаємодіяти гармонійно. Уважно перечитайте характерні твердження на цю тему.

“У кожної тварини є свій інстинкт. Інстинкт людини, підкріплений розумом, тягне її до суспільства так само, як до їжі та пиття. Потреба у суспільстві не лише не спотворила людину, але, навпаки, її спотворює занадто велика віддаленість від суспільства” (Ф.Вольтер).

“Вихідним джерелом моральних ідей постає міркування про інтереси людського суспільства” (Д.Юм).

“Якщо досі етика (науки про мораль) мало сприяла щастю людства,… то це тому, що вони не так часто, як треба, розглядали вади народів,… а етика може стати дійсно корисною людям лише тоді, коли буде розглянута з цієї позиції” (К.-А.Гельвецій).

Виходячи із наведених міркувань, поясніть, в чому полягала особливість підходу просвітників до людини та її моральності; аргументуйте своє ставлення до даних думок.

“...Людина ─ витвір мистецтва, вона існує в природі, підкоряється її законам не може звільнитися від неї, не може ─ навіть в думках ─ вийти з природи... Мислителі досить часто зловживали, роблячи різницю між фізичною людиною і людиною духовною. Людина є суто фізичною істотою; духовна людина ─ це є та сама фізична істота, тільки її потрібно розглядати з відповідної точки зору, тобто по її відношенню до певних способів дії, що обумовлені здібностями їх організації. Постає питання чи доступні нам рухи і способи дії не є фізичними? В рівній мірі видимі дії людини, як і невидимі. тобто внутрішні рухи, породжені її волею і думкою…” (П.А. Гольбах).

“ На нашій жалюгідній планеті є неможливим, щоб, живучи в суспільстві, люди не були поділені на два стани: багатих, які керують, і бідних, які їм служать” (Ф.Вольтер)

“Окрема людина судить про речі та про інших людей за приємними чи неприємними враженнями, які вона від них отримує. Суспільство ж є лише зібрання окремих осіб і, значить, у своїх судженнях може керуватись лише своїми інтересами” (К.-А.Гельвецій).

“Перший, хто відгородив ділянку землі, придумав оголосити: “Це моє” ─ і знайшов достатньо довірливих людей, які цьому повірили, був справжнім засновником громадського суспільства. Оскільки поняття ─ ”власність”, що залежить від понять, що йому передували і які могли виникати лише поступово, не відразу виникло в людському розумі. Перш ніж досягнути цю останню межу природного стану, необхідним було досягнути значних успіхів, придбати багато навичок і знань, передавати їх і збільшувати з покоління в покоління… Як тільки власність була визнана, повинні були з’явитися норми правосуддя, оскільки щоб визначити кожному ─ його, потрібно, щоб кожний міг чим-небудь володіти” (Ж.Ж. Руссо).

“Наші сподівання на покращення стану людства в майбутньому можуть бути приведені до трьох основних положень: знищення нерівності між націями, розвиток рівноправ’я між різними класами того самого народу і врешті, справжнє вдосконалення людини...” (Ж.А. Кондорсе).

Перечитавши наведені рядки, визначить, що саме вважали просвітниками найпершими перешкодами до суспільного благополуччя? Наскільки, на ваш погляд, думки їх були виправдані та справедливі? Якою мірою може бути прийнятним їх трактування людини та її зв’язків із суспільством?

Тема 6: НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ.

Мета розгляду теми:

Через ознайомлення із провідними вченнями та ідеями німецької класичної філософії з’ясувати найперші засади класичного типу філософствування, а також духовні засади класичної культури; окреслити основні ідеї та здобутки німецької класичної філософії, її роль в розвитку сучасної європейської науки та культури.

Ключові поняття та терміни

- активність - абсолютна ідея

- системність - субстанція – суб’єкт

- розвиток - діалектична логіка

- розсудок та розум - категоричний імператив

- предмет та об’єкт - антропологічний принцип

- річ-в-собі - сутнісні сили людини

План семінарського заняття

1. Місце німецької класичної філософії в історії новоєвропейської філософії.

2. Вихідні ідеї філософії І. Канта – засновника німецької класичної філософії.

3. Розвиток ідей в німецькій класичній філософії після І.Канта.

4. Філософія Г.Гегеля: вчення про Абсолютну ідею: система філософії Гегеля; діалектична логіка.

5. “Антропологічний принцип” у філософії Л.Фейєрбаха.

Завдання, вправи, тести

1. Німецька класична філософія була історично першою формою класичної європейської філософії.

Так Ні

2. Німецька класична філософія виділяється в окремий етап розвитку новоєвропейської філософії внаслідок того, що:

а) вона розвивалась в окремому європейському регіоні;

б) вона включила у свій зміст провідну проблематику всієї попередньої європейської філософії;

в) вона запровадила принципово нову парадигму філософствування у порівнянні із попередньою європейської філософією;

г) вона першою запровадила у філософію системну форму виразу її змісту;

д) вона була найбільш теоретичною із всіх попередніх форм європейської філософії.

3. Виберіть правильні варіанти відповіді на питання.

Принцип активності, розроблений німецькою класичною філософією, за своїм змістом передбачав:

а) доведення того, що людина знає лише те та тою мірою, якою мірою вона діє активно;

б) доведення залежності предмету пізнання від діяльності суб’єкта пізнання;

в) те ж саме, що й “коперніканський переворот” І.Канта у філософії;

г) виховання у людини активної соціальної позиції;

д) побудову теорії, згідно якої субстанція водночас постає й суб’єктом світового процесу.

4. Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений:

а) І.Кантом;

б) І.Г.Фіхте;

в) Ф.Шеллінгом;

г) Г.Гегелем;

д) Л.Фейєрбахом.

5. В діяльності І.Канта виділяють такі етапи:

а) доантропологічний та антропологічний;

б) демократичний та післядемократичний;

в) етичний та післяетичний;

г) докритичний та критичний;

д) природничий та антропологічний.

6. Згідно твердженням І.Канта, предмет та річ-у-собі співвідносяться таким чином:

а) вони є тотожними;

б) між ними немає нічого спільного;

в) предмет постає синтезом відчуттів, викликаних речами-в-собі, та форм розсудку;

г) предмет непізнаваний, а річ-в-собі сприймається відчуттями;

д) в сфері речей-в-собі діє принцип причинності, а в предметній сфері панує свобода.

7. У філософії І.Канта:

а) розсудок оперує категоріями (апріорними формами інтелектуальної діяльності), а розум – ідеями;

б) розум оперує категоріями, а розсудок – ідеями.

8. Спираючись на вчення І.Канта про рівні та форми пізнання, прокоментуйте його твердження “Я обмежив розум (в іншому перекладі – “я вказав межі розуму”), щоби надати місце вірі”. Чи не свідчить це про бажання І.Канта підпорядкувати філософію релігії?

9. Вкажіть, яким проблемам перш за все та переважно були присвячені основні твори І.Канта, використавши для цього терміни – підказки.

а) “Критика чистого розуму” – пізнання, етика, естетика, наука, метафізика, онтологія, логіка.

б) “Критика практичного розуму” - пізнання, етика, естетика, наука, метафізика, онтологія, логіка.

в) “Критика здатності судження” - пізнання, етика, естетика, наука, метафізика, онтологія, логіка.

10. “Категоричний імператив” І.Канта – це є:

а) виведений на основі вимог розуму всезагальний закон людської моральної поведінки;

б) закон застосування категорій розсудку до даних чуттєвого досвіду.

11. “Діяти, діяти і ще раз діяти – ось в чому наше призначення!” – Ця теза була запроваджена:

а) І.Кантом;

б) І.Г.Фіхте;

в) Ф.Шеллінгом;

г) Г.Гегелем;

д) Л.Фейєрбахом.

12. Назвіть ім’я представника німецької класичної філософії, який виводив усі окреслення світобудови із діяльності “Я”:

а) Г.Гегель;

б) Ф.Ніцше;

в) К.Маркс;

г) А.Шопенгауер;

д) І.Г.Фіхте.

13. Уважно прочитайте наведений нижче фрагмент філософського твору, спробуйте виділити його провідну думку та визначити його автора: “Природа як в цілому, так і в своїх окремих проявах повинна уявлятися в якості свідомо створеного результату, але водночас, разом із тим результатом дії сліпого механізму; вона має цільове спрямування, проте не дає пояснення своєї доцільності. Тобто, тут присутня… водночас як свідома, так і несвідома діяльність всередині самого суб’єктивного, в самій свідомості. Такою діяльністю може бути тільки естетична діяльність…”

Зверніть увагу на те, що доцільна свідома діяльність включає в себе і момент несвідомого. Як ви вважаєте, з чим він пов’язаний: із емоціями, почуттями чи волінням? Спробуйте назвати тих відомих представників світової філософії, які проводили позицію вихідної тотожності між діями свідомості та засадами світобудови.

14.Виберіть правильні варіанти відповіді на питання.

Філософію Г.Гегеля можна характеризувати перш за все такими рисами:

а) системність:

б) панування логіки;

в) динамізм, панування ідеї розвитку;

г) всеохопність;

д) матеріалістична позиція.

14. Праця, в якій Г.Гегель виклав основні складові свого вчення на основі розгортання життєвого циклу Абсолютної ідеї, називається:

а) “Досвід про людське пізнання”;

б) “Метафізика”;

в) “Світ як воля та уявлення”;

г) “Феноменологія духу”;

д) “Міркування про метод”.

15. Оберіть варіанти правильної характеристики гегелівського розуміння вихідної засади світу:

а) Абсолютна ідея;

б) субстанція – суб’єкт;

в) всеохоплююча сутність, що розвивається;

г) процес, що характеризується визріванням та вирішенням внутрішніх суперечностей;

д) матеріально-природний процес, що породжує духовне.

16. За Г.Гегелем існує три рівні пізнавальної діяльності свідомості:

а) чуття, розсудок та розум;

б) відчуття, мислення та досвід;

в) чуття, рефлексія чуттів та рефлексія рефлексії;

г) прості ідеї, складні ідеї та інтуїція;

д) формальна основа, реальна основа та абсолютна основа.

17. В своїй філософській концепції Г.Гегель намагався довести, що причинами руху та розвитку постають:

а) божественні енергії, що пронизують створений світ;

б) зовнішні взаємодії речей;

в) внутрішні суперечності абсолютної ідеї;

г) світові інформаційні процеси;

д) взаємодія мікро, макро та мегапроцесів.

18. Згідно Г.Гегелю, кожна суперечність проходить такі етапи свого визрівання;

а) тотожність, відмінність, протилежність та протиріччя;

б) єдність, конфлікт, синтез;

в) буття, сутність, поняття.

19.За Г.Гегелем, сутність протиріччя полягає в тому, що воно є єдністю протилежних визначень предмету, визначень, що охоплюють граничні прояви даного предмету і, таким чином, подають його цілісно, через внутрішній рух та напругу.

Так Ні

19. Із запропонованих варіантів виберіть ті формулювання, що передають зміст вихідних принципів діалектичної логіки Г.Гегеля:

а) тотожність мислення і буття;

б) тотожність протилежностей;

в) єдність початку та принципу;

г) єдність Я та не-Я;

д) синтез матеріалу чуття та категорій розсудку.

20. Складовими філософської системи Г.Гегеля постають:

а) логіка, філософія природи, філософія духу, науковчення;

б) критика чистого розуму, практичного розуму та здатності судження;

в) феноменологія духу, логіка, філософія природи, філософія духу, етика та естетика;

г) етика, естетика, монадологія, феноменологія духу.

21. Продемонструйте, яким чином пов’язані між собою вчення Г.Гегеля про життєвий цикл абсолютної ідеї та класифікація основних складових його філософської системи.

22. В чому вбачав Л.Фейєрбах вихідний недолік філософії Гегеля?

а) в її зайвій деталізації;

б) в її перебільшеній логізації;

в) в тому, що вона являла собою логізовану теологію;

г) в її зв’язках із політикою;

д) в її складності.

23. Який принцип постає вихідним для філософії Л.Фейєрбаха?

а) принцип монізму;

б) принцип гуманізму;

в) принцип активності;

г) принцип тотожності протилежностей;

д) антропологічний принцип.

24. Л.Фейєрбах закликав:

а) замінити релігію об’явлення релігією всезагальної людської любові;

б) знищити усяку релігію тому, що вона спотворено виражає людську сутність.

25. За Л.Фейєрбахом до сутнісних сил людини слід віднести:

а) силу почуття, силу розуміння та силу бажання;

б) силу науки, техніки та фантазію;

в) любов, спілкування та єдність із природою.