Короткий зміст. Підклас Кордаїтиди -Cordaitidae

Клас Хвойні – Pinopsida

Підклас Кордаїтиди -Cordaitidae

Підклас Хвойні - Pinidae

Підклас Кордаїтиди - це давно вимерлі рослини, які існували переважно в палеозої і максимуму свого розквіту до-сягли в пермо-карбоні.

Це були стрункі високі дерева до 20-30м заввишки з порівняно тонкими (до 1м завтовшки) стовбурами. На верхівці дерева густо галузились. Листки були простими цілокраїми. Лінійними, лінійно-ланцетними до 0,5-1м завдовжки і 10-20см завширшки. Розміщувались листки спірально, після їх відпадання залишався рубець з подушечкою. Жилкування листків паралельне. У них була добре розвинена серцевина, товста вторинна деревина і товста кора. Деревина із трахеїд. Кордаїти були різноспоровими рослинами, одно-, або дводомними. Мікро- і макроспорофіли були зібрані в різні шишки (стробіли), а останні в сережки. Запліднення ймовірно відбувалось сперматозоїдами, оскільки пилкової трубки в насінному зачатку не знаходили. Насіння за будовою подібне до насіння насіневих папоротей. Найвідоміший рід кордаїт –Cordaites.Кордаїти – можливі предки сучасних хвойних, або мають з ними спільне походження.

Підклас Хвойні – це найбільш поширена і найважливіша група серед сучасних голонасінних. Вона налічує близько 600 видів. Хвойні відіграють велику роль в утворенні ландшафтів Землі, майже 95% лісів земної кулі складаються або ли-ше з хвойних, або є мішаними.

У викопному стані хвойні відомі з верхнього карбону, переважно в північній півкулі. Ареали багатьох видів значно скоротились в льодовиковий період.

Практичне значення сучасних хвойних дуже велике. Вони дають деревину, яка має різноманітне застосування. З неї виготовляють скипидар, метиловий і етиловий спирт, оцтову кислоту, дубильні речовини, камфору, ацетон і багато інших продуктів. Більшість хвойних є цінними декоративними рослинами, використовуються в будівництві і т.п.

Лекція 15. Відділ Покритонасінні. Характеристика підкласу Ранункулідні. План.

1. Загальна характеристика відділу і його сучасна класифікація

2. Біологічна характеристика класу Магноліопсиди і його класифікація.

3. Характеристика підкласу Ранункулідні.

Характерними особливостями рослин цього відділу, що відрізняють їх від усіх інших відділів вищих рослин, є такі:

1) Насінні зачатки містяться в більш або менш замкнутій порожнині зав’язі, (частині маточки) яка утворилась в наслідок зростання країв одного або кількох плодолистиків (карпел) (= макроспорофілів).

У голонасінних насінні зачатки містилися відкрито. Отже, маточка з зав’яззю й з іншими частинами (стовпчиком і приймочкою), а також плід, який розвивається із зав’язі, є новими органами, властивими тільки покритонасінним.

2) Пилкові зерна вловлюються не самим мікропіле насінних зачатків, а приймачкою.

3) Гаметофіти позбавлені гаметангії і розвиваються в результаті мінімальної кількості мітотичних поділів.

4) Так зване "подвійне запліднення", яке характеризується тим що, в результаті потрійного злиття (злиття одного з двох сперміїв з двома полярними ядрами) утворюється триплоїдне первинне ядро ендосперму – спеціальної поживної тка-нини для зародка.

У покритонасінних; як правило, добре розвинута оцвітина, тому їх ще називають квітковими.

На відміну від інших відділів рослинного світу покритонасінні мають у деревині справжні судини, або трахеї, яких немає тільки в деяких родів дводольних. Покритонасінні є високоорганізованою і найчисленнішою групою серед вищих рослин, що налічують до 250000 видів. Вони найбільше поширені на земній кулі і є найважливішими з практичного (еконо-мічного) погляду.

Їх вегетативна структура дуже різноманітна. Сюди відносяться і величезні евкаліпти, дерева висотою понад 100 м і стовбурами близько 20 м навколо (в обсязі) і мілкі ряски, просто побудовані плаваючі однодольні, часто не перевищуючі в довжину 1 мм. Деякі покритонасінні – ліани, високо піднімаючись в тропічному лісі, інші – епіфіти. Серед покритонасін-них є паразити і сапрофіти, але переважна більшість ведуть незалежний спосіб життя. Більшість з них це наземні рослини, але деякі з них повернулись до прісноводного і навіть солоно-водного способу життя

Покритонасінні мають корінь, стебло і листя, які можуть бути різноманітно видозміненими, в зв’язку з умовами жит-тя, а також квітку, замість шишки. Наявність квіток, часто яскраво забарвлених, дозволило цим рослинам привабити до за-пилення комах (ентомофілія), а іноді і птах (орнітофілія). Яскравий колір, запах, їстівний пилок і нектар – все це засоби для приваблення тварин. Еволюція квітки і комах в ряді випадків була дуже тісно пов’язана, і в результаті цього виникли різні дуже специфічні і причому взаємовигідні відношення. Адаптація квітки, як правило, була направлена на максимальне збільшення шансів для переносу пилку комахами, тому цей процес більш надійний, чим запилення вітром. Кількість пилку необхідного для запилення зменшується. Проте багато квіткових рослин пристосувались для запилення вітром (анемофі-лія) і навіть водою (гідрофілія).

Квітка – це видозмінений пагін, який несе спорофіли.

Квітки можуть бути різноманітними чином згруповані у суцвіття. Ніжка суцвіття, або окремої квітки називається квітконосом, а ніжка окремої квітки в суцвітті – квітоніжкою. Квітколоже – частина квітоніжки (квітоноса), до якого прикріпляються елементи (кола) квітки. Як і всі пагони воно має вузли і меживузля, тільки останні дуже скорочені.

Багато квіток мають безплідні додатки – чашолистики, пелюстки, прикріплені нижче тичинок і плодолистиків. Ча-шолистики утворюють чашечку, пелюстки – віночок, а разом утворюють оцвітину. Чашолистики найчастіше зелені, пелю-стки яскраво забарвлені.

Тичинки утворюють андроцей (з грецької – „будинок чоловіка”). – це мікроспорофіли. За невеликим виключенням вони складаються з тичиночної нитки з розділинним на дві половинки пильником, який має чотири мікроспорангія, або пилкових мішка.

Плодолистики, або карпели, разом складають гініцей („будинок жінки”). – це мегаспорофіли, складені в довжину і маючи всередині один чи більше насінних зачатків. В квітці може бути один, чи декілька карпел, іноді повністю або част-ково зрошихся. Окремий плодолистик або структуру, утворену плодолистиками, які зрослися, називають маточкою.

У більшості квіток маточка диференційована на зав’язь, стовпчик і приймочку. При зростанні плодолистиків стовп-чики і приймачки або зливаються або ні. Спільна зав’язь зрошихся карпелей найчастіше розділена на 2 чи більше гнізд, де знаходяться насінні бруньки. Кількість гнізд, як правило, співпадає з кількістю плодолистиків у гініцеї.

Систематика квіткових рослин має не тільки велике теоретичне, а й дуже важливе практичне значення. Як наукова основа таких прикладних спеціальних дисциплін, як загальне рослинництво, луківництво, лісівництво, садівництво, боло-тознавство та інші.