Тропосферного зв’язку.
а) Загальна характеристика радіорелейного і тропосферного зв'язку
Радіорелейний зв’язок – є різновид радіозв'язку. Він здійснюється в УКХ діапазоні за допомогою ряду приймально-передавальних радіорелейних станцій, розташованих на місцевості таким чином, щоб між сусідніми станціями забезпечувався стійкий зв'язок. З усіх приймально-передавальних радіорелейних станцій лише дві кінцеві. Інші станції знаходяться на проміжних пунктах, приблизно на однакових відстанях одна від одної, забезпечуючи ретрансляцію сигналів в обох напрямках зв'язку і називаються ретрансляційними.
Рис.1. Трьохінтервальна радіорелейна лінія.
В УКХ діапазоні поширення можливе лише поверхневими хвилями і хвилями, які відбиваються від поверхні землі. Під поверяхневою хвилею розуміють хвилі, які розповсюджуються в межах земної видимості на висоті декількох довжин хвиль над землею. Вони використовуються для радіорелейного зв'язку.
УКХ хвилі з частотою понад 30 МГц (довжина хвилі -10 м) не відбиваються іоносферою, отже для них розповсюдження просторовими хвилями неможливо.
Радіорелейний зв’язок – це один із способів здійснення дальнього багатоканального дуплексного зв'язку в УКХ діапазоні.
Відстань між сусідніми радіорелейними станціями залежить від типу радіохвиль, які використовуються для зв’язку, параметрів приймально-передавальних станцій і рельєфу місцевості. Засоби радіорелейного зв'язку дозволяють здійснити багатоканальний дуплексний телефонний і телеграфний зв’язок, практично незалежний від пори року і доби, від стану погоди, атмосферних і промислових перешкод. У військах знаходять використання радіорелейні станції типу Р-409 (Р-419), Р-405 (Р-415), Р-404 (Р-414).
Радіорелейний зв’язок – це наземний радіозв’язок, оснований на ретрансляції радіосигналу на дециметрових хвилях (ДЦХ) і на хвилях більш високочастотного діапазону.
У військовій практиці під радіорелейним зв’язком розуміють радіозв’язок з ретрансляцією сигналів при умові розповсюдження радіохвиль на інтервалах в межах геометричної видимості.
Під тропосферним зв’язком розуміють УКХ радіозв’язок за межами прямої видимості з використанням явища дальнього тропосферного розсіювання або розповсюдження.
Тропосфера – це електрично нейтральне середовище, приземний шар якого насичений водяними парами.
Тропосферний зв’язок може бути в любому районі. В приморських районах випаровування більше і дальнє тропосферне розсіювання буде проявлятися активніше.
У випадку, коли тропосферні станції розташовуються в межах геометричної видимості не треба шукати зони перевипромінювання. Необхідно антени направити одна на одну.
Засоби радіорелейного та тропосферного зв’язку забезпечують побудову:
1 – ліній прямого багатоканального радіозв’язку між пунктами управління (ПУ) з інтервалом до 150 км (ТРЗ) та до 40 км (РРЗ);
2 – вісевих і рокадних ліній в опорних мережах зв’язку (ТРЗ з ОК і вище; РРЗ з АК і вище);
3 – ліній прив’язки (ТРЗ з АК і вище).
Рис.2. Схема організації тропосферного зв’язку.
Радіорелейні і тропосферні засоби зв’язку застосовуються для забезпечення зв’язку з старшим штабом (командиром), з підлеглими та взаємодіючими військами, а також між пунктами управління в оперативно- тактичній, оперативній та стратегічній ланках управління. В тактичній ланці управління радіорелейний та тропосферний зв’язок використовується для забезпечення управління військами починаючи зі з’єднання (бригади) та вище. Радіорелейні засоби в бригаді використовуються для забезпечення зв’язку між пунктами управління бригади, із взаємодіючими з’єднаннями та з пунктами управління старшого командира (штабу). Тропосферні засоби використовуються в бригаді тільки для побудови ліній прямого зв’язку між КП (ЗКП) бригади та КП (ЗКП) АК. В підрозділах (відділення, взвод, рота, батальйон) тропосферні та радіорелейні засоби не використовуються.
Завдяки своїм перевагам радіорелейний і тропосферний зв’язок знаходить все більш широке застосування при забезпеченні управління військами.
До їх переваг слід віднести:
– порівняно висока якість каналів;
– можливість злиття радіорелейних і тропосферних каналів з іншими каналами зв’язку;
– можливість організації радіорелейних вставок в проводові, повітряні та кабельні лінії зв’язку;
– багатоканальність при дуплексному характері телефонних і телеграфних каналів;
– висока завадозахищеність;
– відносно висока швидкість побудови РР і тропосферних ліній;
– можливість організації зв’язку через непрохідні ділянки місцевості.
Недоліками радіорелейного і тропосферного зв’язку є:
– залежність радіорелейного зв’язку від рельєфу місцевості, що викликає необхідність дуже дбайливого вибору трас ліній радіорелейного зв’язку;
– можливість перехоплення передач противником та утворення перешкод з боку противника;
– малу дальність або неможливість роботи радіорелейних і тропосферних станцій під час руху;
– громіздкість антенно-щоглових пристроїв;
– необхідність застосування ретрансляційних станцій для збільшення дальності зв’язку.
Перелічені недоліки слід враховувати при організації радіорелейного і тропосферного зв’язку для забезпечення управління військами.
Для забезпечення і встановлення зв’язку радіорелейними і тропосферними засобами призначаються частоти, позивні та ключі до документів. Застосування довільних даних для роботи радіорелейного та тропосферного зв'язку ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
б) Умовні позначення:
- радіорелейна станція, рухома (всередині символу тип станції),
- радіорелейна станція, стаціонарна (всередині - тип станції),
- тропосферна станція, рухома (всередині символу тип станції),
- тропосферна станція, стаціонарна (всередині - тип станції)
Рис.3. Радіорелейна лінія зв'язку.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 2205;