Тропосферного зв’язку.

а) Загальна характеристика радіорелейного і тропосферного зв'язку

Радіорелейний зв’язок – є різновид радіозв'язку. Він здійснюється в УКХ діапазоні за допомогою ряду приймально-передавальних радіорелейних станцій, розташованих на місцевості таким чином, щоб між сусідніми станціями забезпечувався стійкий зв'я­зок. З усіх приймально-передавальних радіорелейних станцій лише дві кінцеві. Інші станції знаходяться на проміжних пунктах, приблизно на однакових відстанях одна від одної, забезпечуючи ретрансляцію сигналів в обох напрямках зв'язку і називаються ретрансляційними.

Рис.1. Трьохінтервальна радіорелейна лінія.

В УКХ діапазоні поширення можливе лише поверхневими хвилями і хвилями, які відбиваються від поверхні землі. Під поверяхневою хвилею розуміють хвилі, які розповсюджуються в межах земної видимості на висоті декількох довжин хвиль над землею. Вони ви­користовуються для радіорелейного зв'язку.

УКХ хвилі з частотою понад 30 МГц (довжина хвилі -10 м) не відбиваються іоносферою, отже для них розповсюдження просторовими хвилями не­можливо.

Радіорелейний зв’язок – це один із способів здійснення дальнього багатоканального дуплексного зв'язку в УКХ діапазоні.

Відстань між сусідніми радіорелейними станціями залежить від типу радіохвиль, які використовуються для зв’язку, пара­метрів приймально-передавальних станцій і рельєфу місцевості. Засоби радіорелейного зв'язку дозволяють здійснити багатока­нальний дуплексний телефонний і телеграфний зв’язок, практич­но незалежний від пори року і доби, від стану погоди, атмос­ферних і промислових перешкод. У військах знаходять викорис­тання радіорелейні станції типу Р-409 (Р-419), Р-405 (Р-415), Р-404 (Р-414).

Радіорелейний зв’язок – це наземний радіозв’язок, осно­ваний на ретрансляції радіосигналу на дециметрових хвилях (ДЦХ) і на хвилях більш високочастотного діапазону.

У військовій практиці під радіорелейним зв’язком розуміють радіозв’язок з ретрансляцією сигналів при умові розповсюдження радіохвиль на інтервалах в межах геомет­ричної видимості.

Під тропосферним зв’язком розуміють УКХ радіозв’язок за межами прямої видимості з використанням явища дальнього тропосферного розсіювання або розповсюдження.

Тропосфера – це електрично нейтральне середовище, при­земний шар якого насичений водяними парами.

Тропосферний зв’язок може бути в любому районі. В при­морських районах випаровування більше і дальнє тропосферне роз­сіювання буде проявлятися активніше.

У випадку, коли тропосферні станції розташовуються в межах геометричної видимості не треба шукати зони перевипромінювання. Необхідно антени направити одна на одну.

Засоби радіорелейного та тропосферного зв’язку забезпечують побудову:

1 – ліній прямого багатоканального радіозв’язку між пунктами управління (ПУ) з інтервалом до 150 км (ТРЗ) та до 40 км (РРЗ);

2 – вісевих і рокадних ліній в опорних мережах зв’язку (ТРЗ з ОК і вище; РРЗ з АК і вище);

3 – ліній прив’язки (ТРЗ з АК і вище).

Рис.2. Схема організації тропосферного зв’язку.

Радіорелейні і тропосферні засоби зв’язку застосовуються для забезпечення зв’язку з старшим штабом (командиром), з під­леглими та взаємодіючими військами, а також між пунктами управління в оперативно- тактичній, оперативній та стратегічній ланках управління. В тактичній ланці управління радіорелейний та тропосферний зв’язок використовується для забезпечення управління військами починаючи зі з’єднання (бригади) та вище. Радіорелейні засоби в бригаді використовуються для забезпечення зв’язку між пунктами управління бригади, із взаємодіючими з’єднаннями та з пунктами управління старшого командира (штабу). Тропосферні засоби використовуються в бригаді тільки для побудови ліній прямого зв’язку між КП (ЗКП) бригади та КП (ЗКП) АК. В підрозділах (відділення, взвод, рота, батальйон) тропосферні та радіорелейні засоби не використовуються.

Завдяки своїм перевагам радіорелейний і тропосферний зв’язок знаходить все більш широке застосування при забезпе­ченні управління військами.

До їх переваг слід віднести:

– порівняно висока якість каналів;

– можливість злиття радіорелейних і тропосферних каналів з іншими каналами зв’язку;

– можливість організації радіорелейних вставок в проводові, повітряні та кабельні лінії зв’язку;

– багатоканальність при дуплексному характері телефонних і телеграфних каналів;

– висока завадозахищеність;

– відносно висока швидкість побудови РР і тро­посферних ліній;

– можливість організації зв’язку через непрохідні ділянки місцевості.

Недоліками радіорелейного і тропосферного зв’язку є:

– залежність радіорелейного зв’язку від рельєфу місцевості, що викликає необхідність дуже дбайливого вибору трас ліній ра­діорелейного зв’язку;

– можливість перехоплення передач противником та утворення перешкод з боку противника;

– малу дальність або неможливість роботи радіорелейних і тропосферних станцій під час руху;

– громіздкість антенно-щоглових пристроїв;

– необхідність застосування ретрансляційних станцій для збільшення дальності зв’язку.

Перелічені недоліки слід враховувати при організації ра­діорелейного і тропосферного зв’язку для забезпечення управління військами.

Для забезпечення і встановлення зв’язку радіорелейними і тропосферними засобами призначаються частоти, позивні та ключі до документів. Застосування довільних даних для роботи радіорелейного та тропосферного зв'язку ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

б) Умовні позначення:

- радіорелейна станція, рухома (всередині символу тип станції),

- радіорелейна станція, стаціонарна (всередині - тип станції),

- тропосферна станція, рухома (всередині символу тип станції),

- тропосферна станція, стаціонарна (всередині - тип станції)

Рис.3. Радіорелейна лінія зв'язку.