Основні поняття організації зв’язку.

Вузол зв’язку – організаційно-технічне об’єднання сил, засобів зв’язку та автоматизованого управління розгорнутих на пунктах управління або в пункті розподілу (комутації) каналів (повідомлень) для обміну інформацією в процесі управління військами (силами). За своїм призначенням вузли зв’язку поділяються на вузли зв’язку пунктів управління, опорні, допоміжні, гарнізонні, вузли фельд’єгерсько-поштового зв’язку та вузли контролю безпеки зв’язку.

Вузли зв’язку можуть бути стаціонарними або рухомими. Стаціонарний вузол зв’язку – вузол військового зв’язку, обладнаний у спорудженні. Вони можуть бути захищеними і незахищеними. Рухомий вузол зв’язку – вузол військового зв’язку змонтований на транспортних засобах або в контейнерах.

Рухомі вузли зв’язку можуть бути змонтовані на автомобілях, бронетранспортерах, прицепах, в контейнерах (польові вузли зв’язку), на літаючих апаратах (повітряні), на кораблях (корабельні), на поїздах (залізничні)

Польові вузли зв’язку повинні розташовуватись в підготовлених, в інженерному розумінні,районах із використанням природних і спеціально створених укрить.

Вузли зв’язку в системі зв’язку і АУВ з’єднуються лініями зв’язку.

Лінія зв’язку – елемент системи зв’язку і АУВ, що забезпечує утворення каналів передачі й групових трактів первинної мережі, які мають спільне середовище розповсюдження, а токож системи і засоби їх обслуговування.

Канал передачі первинної мережі- сукупність засобів військового зв’язку та середовища розповсюдження, яке забезпечує передачу сигналів електрозв’язку між вузлами зв’язку в визначеній полосі частот або з певною швидкістю передачі.

Груповий тракт первинної мережі – сукупність засобів зв’язку, що має спільне середовище розповсюдження і забезпечує передачу сигналів електрозв’язку в полосі частот або зі швидкістю передавання унормованої групи каналів. Груповому тракту присвоюється назва в залежності від нормалізованої групи каналів, наприклад, первинний, вторинний, третинний …

Для будівництва або розгортання ліній зв’язку застосовуються, як правило однорідні засоби зв’язку. Лінії зв’язку за використаними засобами зв’язку поділяються на радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні, проводові. За призначенням же в системі зв’язку і АУВ вони поділяються на лінії осей і рокад зв’язку, лінії прямого зв’язку та лінії прив’язки. Крім того, на вузлах зв’язку розгортаються з’єднувальні абонентські лінії зв’язку й лінії дистанційного управління.

Вузли зв’язку (або їх елементи) й лінії зв’язку, як правило, об’єднуються в більш складні як у структурному так і в функціональному розумінні утворення– мережі зв’язку різного призначення.

Мережа зв’язку – частина системи зв’язку виділена запевною ознакою (видом, родом зв’язку, структурною, функціональною автономністю та ін.).

Первинна мережа зв’язкупризначена дляутворення каналів передавання і трактів та їх розподіл з застосуванням довгострокової комутації. Вона може включати лінії прямого зв’язку між ПУ, ОМЗ і лінії прив’язки ВЗ ПУ. Первинна мережа в перспективі буде перетворена в транспортну мережу, яка також забезпечить оперативну автоматичну комутацію каналів (повідомлень, пакетів).

Вторинна мережа зв’язкупризначена дляутворення одного з видів зв’язку і складається з каналів і трактів первинної мережі, засобів зв’язку (кінцевих, комутаційних та спеціальних), абонентських і з’єднувальних ліній. Вторинні мережі забезпечують певні види зв’язку (телефонний, відеотелефонний, телеграфний, передача даних, факсимільний) із застосуванням оперативної комутації каналів (повідомлень, пакетів). Вторинні мережі можуть бути засекреченими або незасекреченими (відкритими). Вторинні мережі поступово будуть перетворені в мережі доступу.

Наприклад, за видом зв’язку розрізняють вторинні мережі; за функціональною ознакою – первинну мережу; за родом зв’язку і функціональною автономності – мережі радіозв’язку, космічного зв’язку, радіорелейного, тропосферного, проводового зв’язку та ін. Мережа зв’язку звичайно становить сукупність вузлів (або їх елементів) і з’єднувальних їх у певному порядку ліній (каналів) зв’язку.

Спрощено процес організації засобів зв’язку в систему зв’язку і АУВ показаний на мал. 1.1.

 

 

Особливим елментом що виділяється за ознакою інформаційного обміну в системі управління є напрямок зв’язку.

Напрямок зв’язку – сукупність ліній і вузлів зв’язку, що забезпечує зв’язок між двома пунктами управління.

У системі зв’язку напрямки зв’язку можуть однозначно співпадати з лініями зв’язку (наприклад, лінії прямого зв’язку між пунктами управління), можуть бути не явно вираженими (наприклад, організація зв’язку за опорною мережею, коли канали одного напрямку зв’язку можуть утворюватися декількома послідовними лініями, в кожній із яких можуть бути присутніми канали декількох різних напрямків зв’язку, проходити через кілька опорних вузлів зв’язку, а окремі канали одного напрямку зв’язку можуть проходити різними маршрутами).

У автоматизованих же системах зв’язку з комутацією повідомлень або пакетів повідомлень структурне поняття напряму зв’язку взагалі відсутнє. У таких системах немає не тільки постійного закріплення каналів передачі за інформаційними напрямками, але немає навіть постійних шляхів проходження повідомлень між вузлами зв’язку пунктів управління.

Системи зв’язку і АУВ, що охоплюють досить великі території, діляться на зони зв’язку.

Зона зв’язку – частина системи зв’язку і АУВ, виділена за певним принципом (за територією, але може бути й за районом бойових дій, за ланкою управління, відповідальністю і т.ін.). Ділення системи зв’язку і АУВ на зони проводиться, в основному, для полегешення вирішення завдань і всебічного забезпечення системи і військ зв’язку.

Питання самоконтролю:

1. Основні етапи загального процесу організації та плануванню

зв’язку і АУВ.

2.Дати визначення основних понять: “вузол зв’язку”, “ лінія зв’язку”, “мережа зв’язку”, “груповий тракт”, “напрямок зв’язку”, “зона зв’язку”.