Основи управління військами в бою.

Управління військами (силами) і зброєю стає таким же вирішальним фактором успіху, як кількість і якість військ (сил) і зброї, а співвідношення можливостей управління сторін – не менш важливим показником, ніж співвідношення бойових сил та засобів.

Тверде і безперервне управління військами має велике значення в забезпеченні постійної готовності військ для організованого і своєчасного вступу до бою і успіху виконання бойових задач.

З історії війн відомо багато прикладів, коли війська, маючи значну чисельну перевагу над ворогом, терпіли поразку із-за поганого керування ними, і навпаки – війська, якими уміло керували, перемагали численні війська противника.

Управління – це діяльність відповідних командирів, штабів, НРВ і С по здійсненню різних заходів, пов’язаних з підготовкою до бойових дій та направленням сил військ на успішне виконання поставлених задач.

Управління проявляється у вигляді діяльності керівного органу, яке заключається в тому, що об’єктам управління (підлеглим військам) ставиться мета дій, визначаються задачі та способи їх досягнення, зосереджуються зусилля на виконання поставлених задач з урахуванням змін обстановки.

Таким чином, управління являє собою процес безперервного впливу з боку командира, штабу, НРВ і С на підлеглі війська з метою вирішення конкретних задач, досягнення визначених результатів.

Управління військами – це цілеспрямована діяльність командирів, штабів, органів виховної роботи , начальників родів військ, спеціальних військ і служб по:

-підтриманню постійної бойової готовності частин і підрозділів;

-підготовки їх до бою;

-керуванню ними при виконанні поставлених задач.

Управління військами включає:

1) організацію та здійснення заходів по підвищенню (підтриманню) бойової готовності військ і забезпечення (відновлення) їх боєздатності;

2) безперервне добування, збір, вивчення і узагальнення даних обстановки;

3) прийняття рішення;

4) постановку задач підлеглим;

5) планування бойових дій;

6) організацію і підтримання взаємодії;

7) організацію і виконання заходів з виховної роботи і всебічного забезпечення бою (БТТЗ - бойове,тилове,технічне забезпечення);

8) організацію системи управління, керівництво безпосередньою підготовкою частин і підрозділів до бою;

9) практичну роботу в підлеглих частинах та підрозділах по організації виконання поставлених задач, підготовці командирів (штабів) і особового складу частин і підрозділів до бою і надання їм допомоги.

Управління військами повинно забезпечувати ефективне використання бойових можливостей частин (підрозділів) і успішне виконання ними задач у певні строки і в будь-яких умовах обстановки.

Управління військами будується на науковій основі при поєднанні централізації керування з боку старшого командира (начальника) з широким проявленням розумної ініціативи підлеглих при виконанні поставлених задач.

Принципи управління частинами (підрозділами):

- єдиноначальність;

- централізація управління військами з наданням підлеглим ініціативи у визначенні

способів, сил і засобів для виконання поставлених задач;

- твердість і наполегливість в проведенні прийнятих рішень і планів в життя;

- оперативного і гнучкого реагування на зміни обстановки;

- особиста відповідальність командирів (начальників) за результати виконання

поставлених ними задач підлеглими.

Вимоги до управління військами виходять із характеру бою, умов його підготовки і ведення.

До управління підрозділами, як процесу, ставляться вимоги, виконання яких є необхідною передумовою досягнення його мети. Основними з них є постійна готовність системи управління до виконання завдань, стійкість, безперервність, оперативність, якість, прихованість управління військами.

Постійна готовність системи управління до виконання завдань досягається: твердим знанням командиром, начальником штабу, іншими посадовими особами органів управління порядку виконання завдань, знанням своїх функціональних обов’язків; укомплектованістю частин (підрозділів) особовим складом та забезпечення їх засобами управління; злагодженістю у роботі посадових осіб і штабу частин (підрозділів); підтриманням бойової готовності структурних підрозділів частин (з’єднань); підтриманням -спостережного пункту батальйону (рот), засобів зв’язку у справному стані та забезпеченням їх безперебійної роботи; підтриманням стійкого зв’язку з підрозділами бригади (батальйону).

Стійкість управління полягає в здатності системи управління військами твердо й наполегливо проводити в життя прийняте рішення та виконувати свої функції при комплексному впливу усіх шкідливих факторів.

Процес УВ може порушуватись під впливом таких факторів, як ураження елементів СУ вогневими засобами, порушення умов ЕМС РЕЗ, дії навмисних й випадкових перешкод, вихід із ладу техніки зв’язку із-за техніко-експлуатаційних причин.

Відповідно до характеру впливу цих факторів на СУВ її стійкість визначається живучістю, завадостійкістю та надійністю.

Живучість - здатністьСУВ виконувати свої функції під впливом вогневої дії противника.

Надійність функціонування СУВ характеризує її здатність забезпечити стійке УВ, зберігаючи значення експлуатаційних параметрів засобів зв’язку і АУВ у межах, які відповідають умовам військової експлуатації, технічного обслуговування, відновлення та ремонту.

Завадостійкість СУВ характеризує її спроможність забезпечувати стійке УВ в умовах високого рівня перешкод і радіоелектронного придушення противника.

Стійкість управління досягається:

- своєчасним збором даних обстановки та знанням реально сформованої обстановки;

- швидким відновленням порушеного управління та відновленням засобів зв’язку;

- правильним з’ясуванням отриманої задачі;

- своєчасним прийняттям рішення та постановкою задач підлеглим підрозділам;

- чіткою організацією взаємодії при веденні бойових дій;

- всебічним забезпеченням ( БТТЗ - бойове, тилове, технічне забезпечення) бойових дій;

- злагодженою роботою штабів та інформуванням підлеглих;

- підтримкою надійного зв’язку з підпорядкованими, взаємодіючими підрозділами і старшим командиром (його штабом) та сусідами;

- комплексним використанням всіх технічних засобів управління і зв’язку, а також засобів АУВ (автоматизації управління військами);

- надійним захистом ПУ, вузлів зв’язку від ударів авіації і інших вогневих засобів, а також від радіоелектронних перешкод противника.

Оперативність управління полягає в здатності системи управління військами постійно знати обстановку та швидко реагувати на її зміни для своєчасного вирішення задачі УВ при підготовці та веденні бойових дій.

Оперативність управління досягається:

- своєчасним і швидким здійсненням всіх заходів, пов’язаних із управлінням підрозділами при підготовці та в ході ведення бою;

- постійним знанням обстановки і швидким реагуванням на її зміни;

- правильним з’ясуванням отриманої задачі;

- своєчасним уточненням прийнятого рішення і поставлених підрозділам задач;

- злагодженою роботою штабів та інформуванням підлеглих;

- умінням застосовувати найбільш доцільний метод роботи (паралельний або послідовний метод);

- умінням командирів усіх ступенів працювати на штатних радіозасобах і вести переговори коротко із застосуванням формалізованих документів.

Безперервність управління полягає в здатності системи управління військами постійно впливати на хід бойових дій та виконання завдань, покладених на ПУВ.

Безперервність управління досягається:

- постійним впливом командира та інших ПО ОУ на хід бойових дій;

- постійним стеженням за ходом бою, безперервним веденям розвідки;

- своєчасною постановкою і уточненням задачі підлеглим і приданим підрозділам та частинам;

- постійним знанням обстановки і передбачення найбільш істотних її змін;

- утворенням розгалуженої системи ПУ, правильним вибором місць розгортання ПУ, скритному їх розташуванню і своєчасному переміщенню, надійною охороною та обороною від ЗМУ;

- постійним підтриманням СЗ і АУВ в боєздатному стані та швидким відновленням порушенного зв’язку;

- створенням резерву сил і засобів зв’язку.

Якість управління полягає в здатності командира і штабу частини (підрозділу) забезпечити ефективну реалізацію поставлених завдань з найменшими втратами та у визначені строки.

Якість управління досягається: обґрунтованістю прийнятих рішень, їх відповідністю можливостям частин (підрозділів) та меті бойових завдань; постійною готовністю системи управління до виконання завдань з управління частинами (підрозділами); стійкістю, безперервністю, оперативністю і прихованістю управління.

Прихованість управління полягає в здатності системи управління військами зберігати в таємниці від противника заходи, пов’язані з підготовкою і проведенням бойових дій.

Прихованість управління досягається:

- дотриманням правил і порядку ведення переговорів по засобах зв’язку;

- суворим дотриманням правил прихованого управління військами;

- дотриманням мір маскування і прихованого розміщення ПУ;

- притягненням суворо обмеженого кола осіб до виконання заходів пов’язаних з підготовкою бою з метою зберігання їх у найсуворішій таємниці.

Для здійснення управління військами створюється система управління, яка включає:

- органи управління;

- пункти управління;

- систему зв’язку і автоматизації управління військами;

- засоби забезпечення.

Система управління повинна мати високу бойову готовність і забезпечувати можливість як централізованого так і децентралізованого управління військами.

Органи управління – це організаційно-штатні або тимчасово створені колективи, окремі посадові особи, які наділені відповідними правами і обов’язками по керівництву військовими частинами (підрозділами) в мирний і воєнний час.

Управління підрозділами батальйону (бригади) здійснює командир батальйону (бригади) особисто, через штаб, а також через своїх заступників та начальників родів військ, спеціальних військ та служб.

Центральною фігурою в управлінні військами є командир. На основі прав, які надаються йому законами України, статутами і настановами , він несе повну і одноособову відповідальність за стан бойової і мобілізаційної готовності та підготовку підлеглих йому військ і ОУ, правильне їх застосування і успішне виконання ними бойових завдань в поставлені строки.

Командир приймає рішення на бій, ставить бойові задачі підлеглим, організує взаємодію і дає вказівки щодо планування та підготовки бойових дій. Це потребує від нього глибокого знання характеру сучасного бою, засобів і способів озброєної боротьби, високих організаційних здібностей, сильної волі, здібності швидко приймати рішення і наполегливо проводити його в життя.

При організації управління підлеглими підрозділами командир визначає:

- з яких ПУ та в які періоди бою буде здійснюватись управління підрозділами;

- місця та час розгортання ПУ бригади та ПУ підлеглих підрозділів, запасні місця їх розгортання, порядок переміщення їх під час проведення бою;

- розподіл особового складу управління бригади, засобів зв’язку та транспорту по ПУ;

- порядок забезпечення зв’язку з підлеглими, приданими та взаємодіючими підрозділами;

- ступінь інженерного обладнання ПУ, а також порядок їх охорони, оборони та прикриття від повітряного противника;

- терміни та способи подання донесень.

Командир здійснює управління військами особисто, через штаб, а також через своїх заступників та начальників родів військ, спеціальних військ і служб.

Він зобов’язаний готувати їх до бойової роботи, своєчасно інформувати про прийняті рішення та особисто відданих розпоряджень військам.

У вирішальні моменти бою командир повинен знаходитися на найбільш важливому напрямку і своєчасно здійснювати вплив на хід бою.

Штаб є основним органом, який забезпечує управління військами.

Важливим обов’язком штабу є своєчасна організація бойових дій і забезпечення твердого і безперервного управління військами в будь-яких умовах обстановки.

Свою роботу штаб організовує на основі рішень і вказівок командира, а також розпоряджень вищестоящого штабу.

Штаб повинен:

- забезпечувати боєготовність військ;

- постійно знати обстановку, вивчати, узагальнювати і оцінювати її;

- готувати командиру дані для прийняття рішень;

- своєчасно планувати бій, згідно з рішенням командира;

- своєчасно віддавати військам розпорядження в підготовці майбутніх дій, своєчасно

доводити до них бойові задачі;

- організувати взаємодію частин (підрозділів) і підтримувати її в ході бою;

- організовувати бойове та інші види забезпечення бою;

- своєчасно організовувати ПУ військами, їх охорону і оборону, забезпечувати

безперебійний зв'язок і захист його від РЕБ противника;

- розробляти заходи по маскуванню і прихованому управлінню військами

і організовувати контроль за їх здійсненням;

- подавати донесення вищестоящому штабу;

- контролювати виконання військами поставлених задач;

- інформувати взаємодіючі, підлеглі штаби про зміни обстановки;

- здійснювати контроль за розгортанням і функціонуванням СЗ і АУВ,

забезпеченням зв’язку та захистом від РЕП противника;

- організувати та контролювати забезпечення ПУВ і збереження в таємниці

плануючих заходів;

- вивчати та узагальнювати бойовий досвід та доводити його до підлеглих штабів.

Начальник штабу є першим заступником командира і головним його помічником по управлінню військами. Тільки йому надається право віддавати розпорядження від імені командира підлеглим військам, а також заступникам командира, начальникам родів військ і служб. Про зміст відданих розпоряджень він доповідає командиру.

Начальник штабу керує роботою штабу, узгоджує діяльність та інформує заступників командира та начальників родів військ і служб про конкретну обстановку та отриману задачу, визначає які дані і до якого часу необхідно мати, які попередні розпорядження підготувати для передачі підлеглим частинам (підрозділам), спрямовує роботу підлеглих штабів та керує процесом доведення задач до підлеглих підрозділів, частин.

Він особисто несе відповідальність за організацію і підтримку безперервного керування військами. Він є прямим начальником підрозділів і частин зв'язку.